Стриктура стравоходу

1. Визначення: Стриктура стравоходу - порушення прохідності стравоходу внаслідок утворення різних за довжиною рубцевих змін стінки стравоходу після перенесеного впливу на нього корозійної рідини.

2. Актуальність проблеми:

А) Розвивається через 2-6 місяців після хімічного опіку стравоходу.

Б) Супроводжується інвалідизацією хворих та погіршенням якості їх життя.

3. Причини розвитку стриктури стравоходу:

А) Хімічний опік стравоходу.

Б) Тривала наявність гастроезофагеальної рефлюксної хвороби.

4. Механізм розвитку стриктури стравоходу:

А) Попадання кислоти або луговини на слизову оболонку стравоходу викликає некроз (коагуля­ційний при попаданні кислоти, колікваційний - луговини).

Б) Найбільш виражені зміни відбуваються в місцях фізіологічних звужень.

В) Виділяють чотири стадії патоморфологічних змін:

- гіперемія і набряк слизової оболонки;

- некроз і виразки слизової оболонки;

- утворення грануляційної тканини;

- рубцювання і стенозування стравоходу.

5. Види стриктур стравоходу:

- плівчаста стриктура (довжина стриктури до 1 см);

- трубчаста стриктура (довжина стриктури більше 1 см).

6. Клінічні прояви стриктури стравоходу:

А) Скарги:

- порушення ковтання (дисфагія);

- нудота, блювання;

- зниження маси тіла.

Б) Iсторія захворювання: в анамнезі - хімічний опік стравоходу або довготривала наявність гастроезофагеальної рефлюксної хвороби.

В) Об’єктивні дані:

- виснаження;

- гіперсалівація.

7. Формування попереднього діаг­­нозу за клінічними даними.

Попередній діагноз формується на підставі скарг хворого, анамнезу захворювання і його об’єктивних проявів.

Для підтвердження або уточ­нення діагнозу формують діагнос­тичну програму, включаючи в неї методи дослідження, що впливають на уточнення діагнозу. При виборі методів обстеження використовують їх послідовне застосування від менш до більш інвазивних.

8. Діагностична програма при стрик­­турах стравоходу:

А) Iнструментальна діагностика:

а) рентгеноконтрастне до­слід­­жен­ня стравоходу (ви­зна­­чається рівень, вираз­ність і дов­жина стриктури) (рис. 4.1.4);

б) ендоскопічне дослідження стравоходу з виконанням біопсії в ділянці стриктури.

9. Диференційна діагностика стрик­тури стравоходу:

- з пухлиною стравоходу;

- з ахалазією кардії.

10. Клініко-статистична класифі­кація стриктур стравоходу:

К22.2 Непрохідність стравоходу

Макет клінічного діагнозу: Стриктура {Lхтретини} стравоходу {у вигляді Iхстриктури}, {ускладнена Ох}

Локалізація

L1- верхня

L2- середня

L3- нижня

Рентгенологічний тип стриктури:

I1- плівчаста

I2- трубчаста

Ускладнення:

O1- перфорація стравоходу

O2- медіастеніт

O3- емпієма плеври {Lх}

Локалізація

L1 -ліворуч

L2- праворуч

L3- із обох сторін

O4 - стравохідно-бронхіальна нориця

11. Приклади формулювання клінічного діагнозу:

А) Стриктура середньої третини стравоходу у вигляді трубчастої стриктури.

Б) Стриктура нижньої третини стравоходу у вигляді плівчастої стриктури.

В) Стриктура стравоходу у вигляді трубчастої стриктури, ускладнена перфорацією стравоходу і медіастенітом.

12. Лікувальна тактика при стриктурах стравоходу:

А) Бужування стриктури:

- наосліп через рот;

- рентгенконтрастними бужами по провіднику;

- при наявності гастростоми - "бужування без кінця" по провіднику.

Б) Хірургічне лікування:

а) показання до операції:

- неможливість проведення бужування;

- рецидив стриктури після бужування;

- утворення стравохідно-бронхіальних і стравохідно-трахеальних нориць;

- перфорація стравоходу при бужуванні;

б) види операцій:

- при сегментарних стриктурах - пластика стриктури;

- при протяжних стриктурах - видалення стравоходу і його пластика тонкою або товстою кишкою.

13. Експертиза працездатності і реабілітація хворих:

А) Після проведення бужування:

-диспансерне спостереження;

- дотримання режиму харчування і праці.

Б) Після пластики стравоходу:

- вирішення питань працездатностічерез медико-соціальну експертну комісію (МСЕК);

- диспансерне спостереження;

- симптоматична терапія.

Дата добавления: 2014-11-16