Значення філософії

Щоб краще зрозуміти значення філософії у житті суспіль­ства та особистості^ спробуємо насамперед відповісти на за­питання: «кому не потрібна філософія? хто зневажливо називає «філософією» будь-які самостійні розмірковування»? Або догма­тик, якому все «зрозуміло», або ж обиватель, найвищими цін­ностями для якого є користь та престиж, а «світогляд» цілком замінюється черговою модою.

Якщо ж у період кризи (в суспільному житті або ж у ду­ховному житті особистості) ми прагнемо не просто змінити стару догму на нову моду (тобто залишитися об'єктом для ма­ніпулювання) і віддаємо перевагу самостійному вибору або ж

* Тут, образно кажучи, факт фізики ще не є фактом філософа, це лише «руда» та імпульс для виявлення зазначених. Див.: Сагатовский В. Н. Об змпирическом базисе философии//Филос. науки.—1988.— № 12.

** Так, прозріння давньоіндійської і давньокитайської філософії анітро­хи не «нижчі», ніж логічні пв^дади^давньогрецькіїх філософів.

напрацьовуємо адекватні ідеали та шляхи щодо реалізації, то звернення до філософії неминуче. Розчарувавшись в ідеалах утопічних, ми часом згодні взагалі відмовитися від ідеалів. Та хіба ж це можливо? Адже життєве кредо за принципом «бу­ло б що їсти» — це також світогляд. Було б за краще зрозуміти, для кого вигідно, щоб такий «світогляд» став панівним: тим, хто прагне до безмежної влади на однім полюсі та існування за принципом «хліба та видовищ» — на іншому. Якщо ви не ба­жаєте жити в такому світі — спробуйте виробити собі інший світогляд. Та без філософії цього завдання не виконати.

Чи є духовність лише вторинним наслідком і необов'язко­вою прикрасою економіки або чи нормальна економіка можли­ва без духовного фундаменту? Хіба народилися б індустріальні Західна Європа та США без духовних основ, що були закладені ще під час Відродження і Реформації? Хіба ж побачили б ми «японське диво» без плекання японського духу протягом бага­тьох століть? А де ж наші духовні підвалини? Чи можна за­безпечити розквіт економіки, керуючись лише жадібністю, за­здрістю і сліпим копіюванням зразків, які зросли на зовсім ін­шому грунті? Це стрижневі питання. Від розв'язання їх залежа­тиме в нашому суспільстві і вибір Храму, і вибір Шляху, що прямує до нього. Є шлях західного індустріального суспільства, і був шлях, що завів нас до глухого кута.

Чи можливий третій шлях? Не можна розв'язувати такі проблеми вольовим способом. Тут треба переосмислити весь світовий та власний духовний і практичний досвід, а без справж­ньої культурної філософії (а не збірки цитат чи модних захоп­лень) цього не можна зробити.

Пояснимо значення філософії ще на одному прикладі. Су­часна наука непогано вивчила світ, але ще дуже мало знає, що таке людина. Комплексне людинознавство, за прогнозами футу­рологів, стане провідною наукою наступного століття. Нині со­ціолог, біолог, економіст, психолог тощо розглядають людину кожний з власного боку. Як співвідносяться ті аспекти цілісного життя людини, які висвітлюють вони своїми методами (скажі­мо, соціальне та біологічне, економіка та психологія)? Як від­шукати спільну мову і загальну основу для поєднання природ­но-наукового і гуманітарного уявлень про людину? Людина не лише змінюється під впливом середовища, а й сама творчо змі­нює його. Як врахувати цю складну взаємодію при напрацюван-ні оптимальних шляхів формування її? Ці та безліч інших пи­тань не можуть бути розв'язані із вузькоспеціальних позицій, Саме філософія повинна осмислити світоглядний ідеал людини і виробити цілісну методологічну стратегію вивчення її. Біль­ше того, людину не можна осмислити лише з допомогою самоїнауки (як не можна «зпроектувати» на суто «наукових підвали­нах»), і знову ж таки тут потрібен цілісний філософський під­хід.

Отже, коли людина потрапляє в таку галузь діяльності, де її звичні стереотипи, методи та навички «не спрацьовують», де треба «поглянути на себе з боку», там вона, хоче того чи ні, пе­реходить на філософську позицію і не просто працює з об'єктом або спілкується з суб'єктом, а й усвідомлює своє ставлення до них, позначає своє місце серед них, звітуючись у сенсі власних дій, перетворюючи їх на відповідні вчинки. Потреба у безпо­середньому застосуванні філософії виникає тоді, коли від гото­вих рецептів доводиться переходити до створення нового бачен­ня світу, нових висхідних принципів діяльності. Краще робити це не доморощеними засобами, а з урахуванням філософського досвіду, напрацьованого в історії людства. Можна твердити, що людина вільно обходиться без філософії тією мірою, якою діяльність її не може бути цілком формалізована й автоматизо­вана, якою вона не може бути замінена на робота чи машину. '' Не відчувають потреби у філософії бездумний виконазець, спо­живач і конформіст. Філософія небезпечна для тих, хто прагне до безкарного маніпулювання цими роботами (проте власна «диявольська» філософія у таких існує). Без філософії не обі­йтись людині, що розмірковує, творить й орієнтується на відпо- ' відальність перед світом, а не на владу над ним.

Контрольні запитання

і. Що таке світогляд? У чому полягає його основне питання?

2. Як співвідносяться філософія і світогляд?

3. Виділіть із наведених понять філософські категорії: енергія, матерія, маса, суспільство, республіка, прискорений рух, розвиток, істина, добро, якість, якість продукції, підліток, людина. Обгрунтуйте свій вибір, згадавши, які ознаки відрізняють філософські категорії від усіх інших понять.

4. Що таке «клітинка» філософського знання, які її склад, структура, зна­чення?

б. Які функції і структура філософії?

6. Чи зводиться філософія до науки? Аргументуйте свою відповідь.

7. За яких ситуацій суспільство й особистість потребують безпосереднього застосування філософії? Проаналізуйте з цих позицій сучасну ситуацію в нашому суспільстві.

Розділ 2 ІСТОРИЧНІ ТИПИ ФІЛОСОФІ)

Основні проблеми. Передумови історичного початку філосо­фії. Від Міфа до Логоса. Генезис філософського знання. Давня філософія. Філософія Середньовіччя і Відродження. Філософія

Нового часу. Німецька класична філософія. Філософська думка в Росії. Виникнення філософії марксизму.

Ключові терміни. Міф. Логос. Релігія. Філософія. Ідеалізм. Матеріалізм. Дуалізм. Плюралізм. Креаціонізм. Номіналізм. Реалізм. Індукція. Дедукція. Сенсуалізм. Раціоналізм. Апріо­ризм. Категоричний імператив, діалектика, метафізика.

Зрозуміти сутність і функції філософії допомагає історія її. Розвиток філософських ідей — органічно цілісний і логічно по­слідовний процес, у якому перші і наступні (в тому числі су­часні) вчення не лише формально зіставні, а й тотожні за своїм проблемним змістом: філософські системи створюються і спро­стовуються, а проблеми, які порушуються в них, залишаються. Ця надчасова спорідненість роз'єднаних у часі філософських теорій — одна із суттєвих ознак історії філософії. Інша, не менш суттєва ознака її — різноманітність і відмінність існую­чих у ній типів і напрямів думки: при всій спільності спостере­жуваних в історії філософії проблем, постановка їх і підходи до розв'язання безперервно змінюються. Ця історична мінли­вість філософії в межах стійких і специфічних для неї ціннісно-пізнавальних структур є реальною картиною філософії, яка роз­вивається в усій різноманітності її конкретних проявів.

Дата добавления: 2014-11-20