ПЕРЕДМОВА. Розділ 19. Соціальне прогнозування й глобальні проблеми сучасності 435

Розділ 19. Соціальне прогнозування й глобальні проблеми сучасності 435

§ 1. Соціальне передбачення. Методи і типи прогнозів..... 435

§ 2. Сутність і перспективи науково-технічного прогресу.... 443

§ 3. Глобальні проблеми сучасності............ 447

Підручник з філософії — лише один із засобів оволодіння теоретичним світоглядом. Поряд з ним існує багато інших. Це і художні твори, п'єси, присвячені видатним філософам мину­лого: Сократу, Еразму Ротердамському та іншим. Це і твори видатних філософів. Це і жива дискусія з філософських про­блем на семінарах або в бесідах із знайомими, друзями. Філо­софія якоюсь мірою подібна до старовинного міста Діви, які мали сто брам... Бажано увійти до такого непростого «міста», як філософія, через якомога більшу кількість брам. «Брами» підручника мають безперечну перевагу перед іншими в тому, що підручник не просто подає знання, наводить роздуми щодо змісту теоретичних світоглядних проблем у систематизованій формі, а й робить це на часовому перехресті минулого, майбут­нього і сучасності. Саме намагання втілити ці вимоги при на­писанні підручника об'єднали зусилля авторського колективу.

Що стосується минулого, то слід зазначити, що XX ст. було особливо насиченим філософсько-теоретичними пошуками від­повідей на корінні філософські питання: Що таке Буття? Що таке суспільство? Що таке природа і дух, свідомість? Нарешті, що таке людина? Що вона, за словами І. Канта, може знати, повинна робити і на що сподіватися? Стрілки годинника XX ст. наближаються до цифри «12». XX століття готується до подоро­жі, маючи, як і попередні століття та епохи, квиток лише в іідин напрямок: Історія. Однак не все, що відбувалось у по­передні епохи, кануло в Лету. Історична пам'ять нових поколінь по відкинула ні Сократа, ні Платона, ні Аристотеля, ні Канта, пі Гегеля, ні багатьох інших. І це при тому, що охочих викинути і \ із пам'яті людства було немало і раніше, і в XX ст. Тепер час сповіді настав і для нього. Яку спадщину залишає XX ст. майбутнім поколінням? Чи відчиняє воно взагалі двері у май­бутнє?

На ці складні питання прагне дати відповідь і філософія, підбиваючи підсумки своїм злетам і падінням, а також якоюсь мірою драматичним пошукам своїх перспектив. Ось чому ко­лектив авторів приділив значну увагу не лише розділам підруч­ника, присвяченим історії філософії взагалі та історії філософії XX ст. зокрема, а й посиланням на історико-філософський до­свід в інших розділах підручника.

Принципове значення у зв'язку з цим мають розділи підруч­ника, присвячені історії філософії в Україні та історичним спільностям людей (раса, рід, плем'я, етнос, народ, нація).

У молодій незалежній державі Україні другу молодість пе­реживає й українська нація. І хіба не символічно, що колектив авторів, переважна більшість з яких українці та росіяни з ро­сійськомовних значною мірою вузівських центрів Криму та Дніпропетровська, написав цей підручник українського мовою. Якщо не створюються штучні перешкоди, то не може бути не­подоланих мовних бар'єрів на шляху гармонійного поєднання творчих зусиль представників різних націй народу України.

Пошуки гармонії між монізмом як узагальненим філософ­ським синтезом світоглядних пошуків XX ст. та плюралізмом як постійним нагадуванням істини, що в різноманітності та все­бічності вільного філософського пошуку криється справжня основа філософських узагальнень, не пройшли для XX ст. да­ремно. Досвід історії філософської думки, підтверджений досвідом філософії XX ст., свідчить про те, що жодна з багатьох філософських концепцій, в тому числі й видатних, не може пре­тендувати на абсолютну істину в останній інстанції. Це стосує­ться і марксистської філософії. Філософський монізм і моно­полізм у філософії ні в якому разі не збігаються. Ці методоло­гічні настанови автори підручника намагалися врахувати.

Основою, яка об'єднує всі напрями філософії, є загально­людські цінності. Цей критерій оцінки різних філософських си­стем, напрямів, шкіл — наскільки і в чому вони відповідають вимогам, поглибленню змісту загальнолюдських цінностей — і- однією з центральних настанов, цілей роботи авторського ко­лективу. Не лише в розділах підручника, присвячених пробле­мам суспільства, людини, цінностей, творчості, культури та ци­вілізації, прогресу, соціального прогнозування та глобальним, питанням сучасності, айв інших значною мірою реалізується

вказана вище настанова.

Прагненням авторського колективу було і намагання про­будити або поглибити у читача почуття і розуміння закладених у самій природі людини безмежних можливостей щодо станов­лення її як особистості.

Людина, яка осягнула власну сутність і своє покликання, ніколи не зупиниться у творчому процесі самовдосконалення, в енергійних зусиллях вдосконалювати й суспільство.

Автори підручника розуміють, звичайно, що між їхніми на­мірами та практичною реалізацією є певна дистанція. Шлях вони обрали складний. Наскільки ця дистанція значна—судити читачам і колегам нашим — філософам. У всякому разі ми бу­демо вдячні всім, хто висловить свої критичні зауваження, по­ради, побажання. Авторський колектив обов'язково врахує їх при підготовці нового видання підручника.

Г. А. Заїченко.

Розділ 1

ФІЛОСОФІЯ, КОЛО ПРОБЛЕМ ТА РОЛЬїї ВСУСПІЛЬСТВІ.

Основні проблеми. Що таке світогляд і як співвідноситься з ним філософія — основні питання світогляду і філософії? Якою є внутрішня структура філософії? У яких формах та за допомогою яких засобів відбувається філософська діяльність? Яке значення філософії в житті суспільства та особистості?

Ключові терміни. Світогляд. Основне питання філософії. Сві­тоглядна і методологічна функції філософії. «Клітинка» філо­софського знання. Галузі філософської діяльності: онтологія, соціальна філософія, філософська антропологія, гносеологія, праксеологія, аксіологія, етика, естетика, філософія релігії, історія філософії. Категорії.

§ 1. Світогляд та його основне питання.

У перекладі з давньогрецької слово «філософія» означає «любов до мудрості». Такий переклад, звичайно ж, не висвітлює сучасного змісту цього слова, але є в ньому і зерно істини. Лю­дину, яка добре знає свою справу, ми називаємо «обізнаний фахівець». Епітет «мудрий» не пасує до цього прикладу. Вій вживається тоді, коли треба охарактеризувати ставлення люди­ни до життя взагалі. Це ставлення виявляється у вчинках, а об­ґрунтовується загальним поглядом на місце людини у світі, її світоглядом. Філософію пов'язують саме із світоглядом, часто називають його основою. Щоб така характеристика філософії ^ стала зрозумілою, потрібно розібратися в тому, яке місце у системі людських знань та поглядів на життя посідає світогляд, а яке — філософія.

Сукупність знань, необхідних для розумного керівництва ді­яльністю суспільства і людини, можна уявити у вигляді пірамі­ди, яку поділено на кілька рівнів таким чином, що кожен вищий її рівень обґрунтовує успішне використання знань нижчого рівня.

Знання технологічного рівня.дають змогу безпосередньо керувати діяльністю, відповідаючи на запитання «як?»: як різати метал, як лікувати хворого, як провести урок?

Для того щоб виробити «рецепти» технологічного рівня, тре­ба знати, що являє собою той предмет, та царина реальності, з якою ми маємо справу. Це рівень емпіричного опису явищ дійсності'.

Технологічні рекомендації та емпіричні описи завжди мають обмежену ділянку використання. Зрозуміло, що виникає праг­нення з'ясувати чому, відповідно до яких закономірностей і яким саме чином влаштовані певні явища, як щодо них треба діяти? Тут знання переходять на теоретичний рівень.

Уявімо тепер суспільство або людину, які достатньою мірою володіють технологічним, емпіричним і теоретичним знаннями, тобто всіма засобами, необхідними для здійснення сучасного науково-технічного прогресу та особистої участі в ньому. Такі знання зрештою не гарантують розумного життя. Сучасна наука і техніка можуть сприяти розквіту життя, а можуть занапастити його в нуклеарній або екологічній катастрофі. Все залежить від того, задля чого використовуються ці могутні засоби? Яким є наш ідеал? Що надає сенсу нашій діяльності, як ми уявляємо собі покликання та призначення людини і місце її в цьому світі? Відповідь на ці запитання дає методологічний рівень знань.

Світогляд, отже, це не просто знання про навколишній світ або про людину в ньому, це певна система поглядів на місце і роль людини у світі. Саме ця проблема є наріжним каменем будь-якого світогляду і як така являє собою основне питан­ня світогляду: Людина — Світ.

У світогляді віддзеркалюється суттєве (те, що є у взаєминах людини і світу) з точки зору того, що стверджують певні ідеа­лі? необхідного (того, що має бути відповідним до життєвої пози­ції носія світогляду). Тому світогляд дає, образно кажучи, не Тільки уявлення про Храм, ідеал, до якого ми наближаємося, а й Про стратегію цього руху, принцип шляху до обраного Храму.

Світогляд у будь-якій своїй формі (стихійній, більш чи менш усвідомленій, науково обгрунтованій, релігійній тощо) існує в будь-якому суспільстві і в будь-якої людини. Однак найчастіше МИ користуємося визнаними світоглядними настановами, ледве * усвідомлюючи це, так само як ми не думаємо про роботу серця, доки воно не захворіє. Людина, яка не звикла розмірковувати Про принципи та ідеали, вважає, що всі люди, у всіх епохах, у всіх культурах прагнуть приблизно до одного — до звичного, зрозумілого для неї та найближчого її оточення. Тим часом це далеко не так. У різні історичні епохи представники різних соціальних груп і окремі особистості явно неоднозначно відпо­відають на основне питання світогляду.

Наприклад, в індустріальному суспільстві, яке складається у XVII ст. в Західній Європі, утвердилася думка, що призна­чення людини — в активній діяльності, в пізнанні та перетво­ренні світу відповідно до зростання людських потреб («Знан­ня — це сила!»). '

У добу Середньовіччя сенс життя вбачали в служінні Бо­гові, в поведінці, яка дає змогу потрапити в Царство небесне. Давні греки вбачали свій ідеал у мірі, що упорядковує земний світ, а в Давній Індії сенсом життя вважали повну владу над усіма бажаннями, згасання всіх потреб і перехід у стан нірвани, в якому людина зливається з Всесвітнім Духом, випростовується з ланцюга перероджень.

Кризи світогляду відбуваються не тільки в суспільному, а й в особистому житті: віруючий раптом візьме під сумнів віру в Бога, атеїст візьме під сумнів заперечення Бога. Інакше кажу­чи, коли стикаються різні світогляди або відбувається зміна світоглядів (уявлень про Храм і Шлях), виникає потреба осмисли­ти ситуацію, звернутися до рефлексії, зробити порівняльний аналіз різноманітних світоглядів і здійснити вірний вибір сві­тогляду.

Саме за таких ситуацій і виникає потреба у філософії як рефлексії світогляду. Ставлення людини" до світу — це безпосередній предмет філософських роздумів.

Дата добавления: 2014-11-20