Соціальне передбачення. Ме.оди і типи прогнозів

СОЦІАЛЬНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ Й ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ

Р оз д і л 19

Основні проблеми. Соціальне передбачення — відображення, що випереджає дійсність. Методи прогнозування і типи соціаль­них програм. Сутність й перспективи науково-технічного про­гресу. Можливі наслідки і соціальні альтернативи його. Необ­хідність вирішення глобальних проблем.

Ключові терміни. Минуле. Теперішнє. Майбутнє. Передба­чення. Провіщення. Прогнозування. Методи прогнозування. Ти­пи соціальних прогнозів. Науково-технічний прогрес. Глобальні проблеми сучасності.

Передбачення як багатопланова проблема містить у собі до­слідження теоретико-пізнавальної компоненти, що пов'язана з вивченням законів матеріального світу, і сферу практичного застосування. Практичний бік передбачення проявляється в одержанні соціальних прогнозів щодо різних сфер життєдіяль­ності суспільства. Науковий підхід до аналізу прогнозування передбачає ви­ділення методологічної ролі ключових понять, передусім таких, як «передбачення», «прогнозування», «минуле», «теперішнє», «майбутнє». У перших двох зафіксована спроможність людини передбачити істотне в речах та процесах ще до того, як це буде з'ясовано у досліді, на практиці. Поняття «передбачення» є ро­довим для всіх наведених понять. Передбачення характеризує спроможність суб'єкта пізнання до відображення, що випере­джає дійсність. Специфіка пізнання явищ, які існують, але досі не зареєстровані, та явищ майбутнього виражається у понятті «провіщення».

Слід окремо наголосити на тому, що коли йдеться про со­ціальне передбачення, то мається на увазі насамперед пізнан­ня майбутнього. Окрім того, для фіксації цієї специфіки у су­спільствознавстві використовується поняття «прогнозування». Підсумок прогнозування відбиває поняття «прогноз».

«Прогнозування» — процес отримання знань про майбутнє лише на грунті спеціальних наукових методів. На відміну від нього, «передбачення» і «провіщення» можуть бути віднесені і до набуття знань про майбутнє не тільки на основі наукових методів. В умовах науково-технічного прогресу прогнозування стає складовою частиною того чи іншого виду діяльності.

Методи прогнозування можна умовно об'єднати у кілька основних груп.

Екстраполяційні методи спираються на емпірично фіксовані закони, тобто на усталені низки явищ, що повторю­ються. У зв'язку з цим треба зауважити, що емпіричне знання не може бути отримане і, певна річ, застосоване для одержан­ня прогностичного висновку поза рамками певної теорії або бодай її фрагментів. З позиції прогнозування використання будь-якого теоретичного закону є можливим лише за умови усвідомлення реалій, які сприяють втіленню його, інакше кажу­чи,— за наявності об'єктивних даних. Існує відмінність між тео­ретичним та емпіричним знанням, а це дає змогу використову­вати її як критерій класифікації методів прогнозування.

У прогнозуванні (як і у науковому пізнанні) велику роль відіграє інтуїція, під якою розуміється спроможність вгадува­ти ціле до того, як будуть отримані всі частини цього цілого; здатність охоплювати в уяві найтиповіше, що є істотним ще до одержання результатів дослідження його.

Найпростіший метод прогнозування — екстраполяція; вона грунтується на інтуїтивній впевненості у тому, що напрям, тен­денція розвитку будуть постійними протягом прогнозованого

Дата добавления: 2014-11-20