Джерела права

Право

Афінське право було найбільш розвинутою в Давній Греції систе­мою права.

Спочатку джерелами права були звичаї, релігійні та моральні настано­ви. З VII ст. до н. є. джерелами права стає законодавча діяльність верхов­них органів влади.

Значна законодавча діяльність пов'язана з іменами Драконта та Солона.

Закони Драконта 621 р. до н. е. до нас не дійшли, але відомо, що вони санкціонували ряд релігійних настанов та звичаїв, вводячи жорстокі покаран­ня (смертна кара за навмисне вбивство, святотатство, крадіжку овочів, лінощі).

Законодавча діяльність Солона 594 р. до н. е. торкалася питань організації державної влади та регулювання нових цивільно-правових відно­син. Протягом V—IV ст.ст. до н. е. відбувалося накопичення великого суперечливого та невпорядкованого матеріалу.

Крім законів, існували псефізми (постанови народних зборів).

Основні інститути цивільного та кримінального права в Афінах були розроблені не з достатньою повнотою.

Право власності. У галузі майнового права після реформ Солона і Клісфена відбулися великі зміни, які значно змінили питому вагу приватної власності. Однак інститут приватної власності не досяг такого розвитку, як У Римі. В Афінах власність розглядалася як благо, надане державою. Великі Гасники обкладалися різними повинностями на користь держави (літургії).

В Афінському праві були відомі права на чужі речі.

Зобов’язальне право. Із різноманітних форм договорів афінське право знало купівлю-продаж, договір найму, поклажу, товариство, доручення та комісію. Відомі були також зобов'язання із деліктів (правопорушень).

Шлюбно-сімейне право. У шлюбному та сімейному праві Давньої Греції слід зазначити нерівноправність жінок. Вони були під опікою батька, чоловіка, або залишалися недієздатними. Жінка повинна була приносити придане, яке поверталося їй у разі розлучення, або її батьку після її смерті. Приводом для розлучення могло бути безпліддя жінки або перелюбство однієї зі сторін. Шлюб був обов'язком громадян, і головною його метою вважалося народження дітей.

Спадкове право. Майно померлого переходило до його родини або найближчих родичів. Як правило, жінки виключалися з числа спадкоємців Певні зміни у розвиток спадкового права вніс закон Солона про заповіт. За заповітом майно міг наслідувати будь-хто, якщо у того, хто заповідав майно, не було законних дітей. Правдивість заповіту визнавалася лише у тому випадку, якщо заповідач "не чинив цього у стані хвороби, не був зачарований, не був закованим у кайдани, не був примушений необхідні­стю або не знаходився під впливом жінки".

Злочини та покарання. Афінське право виділяло злочини проти держави та проти особи. До найбільш тяжких відносили:

— державну зраду;

— обман народу;

— внесення протизаконних пропозицій до народних зборів;

— вбивство;

— тілесні ушкодження тощо. Покарання також були різними:

— смертна кара;

— вигнання;

— позбавлення громадянських прав;

— штраф або відшкодування збитків;

— тілесне покарання.

Найбільш суворими були покарання за політичні злочини. Так, наприк­лад, будь-кого, хто намагався скинути демократію, оголошували ворогом Афін, і будь-хто міг безкарно вбити його. Майно злочинця конфісковувалося, а десята його частина присвячувалася богам.

Питання для самоконтролю:

1. Намалюйте схему державного устрою Давньої Греції.

2. Намалюйте схему суспільного ладу Давньої Греції.

3. Які періоди виділяють в історії Давньої Греції?

4. Які процеси прийнято називати реформами легендарного Тесея?

5. Визначте основні складові реформи Солона.

6. Хто такі архонти?

7. Виконайте порівняльну характеристику функцій "колегії 9 архонтів" та ареопагу.

8. Що таке геліея?

9. На які територіальні одиниці було поділено Аттику за реформами ⁷

10. Розкрийте історичне значення реформ Клісфена.

11. Які принципи були покладені у процес заміщення посад в Афінах?

12. Що відомо сучасникам про Закони Драконта?

13. Які галузі права відображені в афінському праві?

Глосарій термінів та понять:

Синойкізм — об'єднання племен, що населяли Аттику, в єдиний афінський народ.

Евпатриди — категорія населення Давньої Греції, яка визначала шля­хетних громадян.

Геомори — категорія населення Давньої Греції, яка визначала зем­леробів.

Деміурги — категорія населення Давньої Греції, яка визначала ремісників.

Архонти — виборні посадові особи.

Ареопаг — орган публічного правління, що виник у VIII до н. е.

Навкрарії — назва округів, на які була поділена країна у VII до н. е.; жителі такої округи повинні були спорядити за свої кошти корабель та знайти для нього екіпаж.

Сисахфія — боргова реформа, яка призвела до визволення тих, хто потрапив до кабали, та викупу тих, кого продали.

Геліея — новий судовий орган, до складу якого міг бути обраний кожний громадянин незалежно від майнового стану.

Філа - територіальна одиниця, на які була поділена Аттика під час реформи Клісфена.

Дема —територіальна одиниця, на які була поділена філа.

Остракізм — щорічне голосування з приводу визначення осіб, небез­печних для держави.

Була — Рада п'ятисот, законодавчий орган Афін; її члени називалися булевлетами.

Епонім — назва першого архонта, який мав судові функції з сімейних справ та справ про спадок.

Базилевс — назва другого архонта, який займався питаннями релігій­но культу та розглядав у суді справи про кримінальні злочини.

Полемарх — назва третього архонта, який займався справами, пов'язаними з метеками та іншими іноземцями.

Фесмофети - назва шести архонтів, які керували правосуддям у судах.

Токоти - раби, які виконували поліцейські функції.

Дата добавления: 2014-12-10