Давня Спарта

Модуль 2.2

Навчальний блок II

Додаток А

Додатки

Відповіді на запитання для самоконтролю:

ª В історії Давньої Греції виділяють декілька періодів: крито-мікенський, архаїчний (гомерівський), класичний та елліністичний.

ª Під реформами легендарного Тесея прийнято розуміти результати поступових змін, які завершилися до початку VIII ст. до н. е. Основним результатом цих реформ був синойкізм, тобто об'єднання племен, що населяли Аттику, в єдиний афінський народ.

ª Архонти — це виборні посадові особи.

ª Геліея — це новий судовий орган за реформою Солона; до геліеї міг бути обраний кожний громадянин незалежно від майнового стану.

ª Територію Аттики було поділено на 10 філ, які об'єднували по три тритії, що знаходилися в частинах країни.

ª Посади в Афінах заміщалися за принципами виборності, терміно­вості, караності, підзвітності та колегіальності.

ª Закони Драконта (621 р. до н. е.) до нас не дійшли, але відомо, що вони санкціонували ряд релігійних настанов та звичаїв, вводили жор­стокі покарання, відміняли кровну помсту.

ª В афінському праві відображені такі галузі права, як право влас­ності, зобов'язальне право, шлюбно-сімейне право, кримінальне право.

Зміст дидактичної одиниці

1. Держава в Спарті.
2. Особливості суспільного устрою Спарти.
3. Організація влади.
4. Причини та наслідки кризи політичної системи.

Джерела права:

1. Історія держави і права зарубіжних країн: Хрестоматія / Під ред. В.Д. Гончаренко.- К., 2002.

2. Шевченко О.О. Історія держави та права зарубіжних країн: Хрестоматія для студентів юрид. вузів та ф-тів.— К., 1995.

Основна література:

1. Гудошников Л.М., Жидков О.А., Крашенинникова Н.А., Лысенко О.Л., Мишин А.А. История государства и права зарубежных стран: Учебник для студентов юрид. вузов и ф-тов.- В 2 ч.- М., 2001.

2. Загальна історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник / Упорядники А.С. Слюсаренко, М.В. Томенко.— К.: Атіка, 2001.

3. Ластовський В. В. Історія держави і права зарубіжних країн: Курс лекцій для студентів денної, заочної та дистанційної форм навчання спеці­альності 6.060101 "Правознавство".— Черкаси, 2003.

4. Медведев Ю.В. История государства и права зарубежных стран. Древняя Греция и Древний Рим: Учеб. пособие.— Липецк, 2000.

5. Омельченко О.А. Всеобщая история государства и права: Учебник _В2т.- М.: Острозье, 1998.

6. Страхов М.М. Історія держави і права зарубіжних країн.— Харків: Право, 2001.

7. Хома Н.М. Історія держави та права зарубіжних країн: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів.— К., 2003.

8. Черниловский З.М. Всеобщая история государства и права.— М.: Юрист, 1996.

9. Шатилова С.А. История государства и права зарубежных стран: Учеб. пособие.- М., 2003.

10. Шевченко О.О. Історія держави та права зарубіжних країн.— К.: Вентурі, 1997.

Додаткова література:

1. Разумович Н.И. Политическая и правовая культура. Идеи и институты Древней Греции.- М., 1989.

Матеріали для вивчення:

Держава. Іншим полісом, який здійснив значний вплив на історію Давньої Греції, була Спарта.

В основі виникнення держави у Спарті в VIII—VII ст.ст. до н. е. лежали загальні особливості розпаду первіснообщинного ладу. Але в Спарті процес виникнення держави мав істотні особливості та супроводжувався збереженням значних залишків родової організації.

Головною особливістю історичного розвитку Спарти було втручання зовнішнього насильницького фактора. Об'єднання прийшлих дорійських племен з місцевими ахейськими в долині Лакеонії призвело до виникнення спартанської общини та розширення її володінь за рахунок поневолен­ня сусідньої області Мессенії та підкорення населення, що мешкало на периферії завойованої території.

Завоювання призвело до виникнення спільної власності завойовників на землю та рабів. Разом з нею виникла чітка класова диференціація — спартіати перетворилися на панівний клас рабовласників, а підкорене на­селення — на рабів та неповноправних громадян. Організація політичної влади спартіатів була типовою для періоду розпаду первіснообщинних відносин — 2 родоплемінних ватажки (результат об'єднання племен), рада старійшин та народні збори.

Соціальний та політичний лад Спарти цього періоду були закріплені ретрою (договором), який приписувався легендарному законодавцю Лікургу. Вважається, що ретра відноситься до VIII—VII ст.ст. до н. е., а остаточно "лікургів лад" склався наприкінці VII ст.— початку VI ст. до н. е.

Ретра мала вирішити два основних завдання — забезпечити єдність спартіатів шляхом стримання майнової диференціації між ними та створити організацію їхнього спільного панування над підкореним на­селенням.

Державний устрій Спарти сформувався в результаті перетворен­ня військової демократії на державну організацію, що зберігала деякі риси племінної організації влади.

Архагети — їх було 2, іноді їх називають царями; їхня влада була спадковою, але це не робило її міцною; кожні 8 років проводилося гадання на зірках, у результаті чого архагети могли бути піддані суду або відсторонені від посади; володіли військовою владою.

Рада старійшин (герусія) — орган влади, до якого входило 28 геронтів, які досягли 60-річного віку; рада розглядала питання, що виноси­лися на утвердження народних зборів; брала участь у переговорах з інши­ми державами, розглядала кримінальні справи про державні злочини та вела судові процеси проти архагетів.

Народні збори — в них брали участь усі спартіати, які досягли 30-річного віку; голосування відбувалося криком, а у випадку вирішення спірних питань учасники розходилися на різні боки; скликалися 1 раз на місяць; вирішували питання війни і миру, союзу з іншими державами, розглядали питання спадкування посади вождя тощо.

Колегія 5 ефорів — представники аристократії, яких обирали на 1 рік; спочатку вважалися помічниками архагетів та здійснювали судовий роз­гляд справ про майно; із середини VI ст. до н. е. поставили під свій контроль архагетів; отримали право скликати герусію та народні збори.

Дата добавления: 2014-12-10