Тема 18. Забезпечення збереженості архівних документів

Завдання для самостійної роботи

Запитання для самоперевірки

1. У чому сутність інтелектуального доступу до архівних
документів?

2. Що таке довідковий апарат?

3. Які ознаки довідкового апарату?

4. Які архівні довідники складають типо-видову структуру
довідкового апарату?

1. Дати порівняльну характеристику основних видів ката-
логів архіву.

2. Виявити характерні ознаки путівників, архівних оглядів
та анотованих реєстрів описів.

3. Визначити призначення тематичних і фондових оглядів.

Література: 1, 17, 37.

1. Групи документів залежно від їх матеріальної основи.

2. Організація зберігання як комплекс робіт для забезпечен-
ня збереженості документів Національного архівного фонду.

3. Технології зберігання архівних документів. Температур-
но-вологісний, світловий, санітарно-гігієнічний та охоронний
режими зберігання документів.

4. Забезпечення фізико-хімічної збереженості архівних
документів.

Ключові слова: матеріальна основа документа, природне, біологічне старіння, світло, температура, вологість повітря, режим зберігання, реставрація.

До найважливіших завдань архівів належить забезпечення збереженості архівних документів. З цією метою визначені

нормативні режими та правила організації зберігання доку-ментів для запобігання втратам, відновлення фізико-хімічної та біологічної цілісності пошкоджених документів. До забезпе-чення збереженості архівних документів причетні не лише архівознавство, а й природничі науки - хімія, біологія, фізика, а також інформатика.

Залежно від матеріалу, на якому зафіксовано інформацію, документи поділяють на такі групи:

- документи з паперовими носіями;

- документи з плівковими носіями;

- електронні документи.

Матеріальний об'єкт, основною функцією якого є збережен-ня та передавання документної інформації, називають носієм документної інформації. Сукупність матеріалів носія документ-ної інформації та її запису становлять матеріальну основу до-кумента.

Найпоширенішим матеріалом для створення текстових до-кументів є папір - багатокомпонентна система, що складається з волокон целюлози, наповнювачів, проклеювальних і барвни-кових матеріалів. Тривалість «життя» документа з паперовою основою багато в чому визначається первинними властивостями матеріалів, з яких виготовлено його матеріальну основу. Папір і більшість барвників - складні за своїм хімічним складом і структурою матеріали. Знаючи деякі їх показники, можна прогнозувати тривалість збереження документа з такою мате-ріальною основою.

Чорно-білі та кольорові кіно- і фотоплівки, роликові і фор-матні фотоплівки, магнітні стрічки є матеріальною основою аудіовізуальних документів (кіно-, фото-, фоно- та відеодоку-ментів). Документи на плівкових носіях у процесі використан-ня піддаються багаторазовим розтягуванням і ударам, переги-нам і перекосам у стрічкопротяжних механізмах апаратури; кінофотодокументи - дії інтенсивного світла і тепла під час проекції на екран, контактують із кислими і лужними середо-вищами при фотографічному і реставраційному обробленні. Це призводить до зміни фізико-механічних властивостей плівок.

Носіями даних в електронних документах є магнітні стрічки, магнітооптичні, оптичні та інші диски. Вони дозволяють безкон-тактно зчитувати інформацію і мають високу щільність запису.

Матеріальна основа документів з часом зазнає фізико-хімічних і фізико-механічних змін, які називають природним старінням. Цей процес необоротний, оскільки супроводжуєть-ся, наприклад, зміною хімічного складу паперу і зменшенням його механічної міцності. Папір з часом стає ламким і може

розпадатися. Текст вицвітає, в деяких випадках осипається (фарби, туш, олівець). Таких самих змін зазнають клеї рослин-ного, тваринного і синтетичного походження.

На старіння матеріальної основи впливають і умови зберіган-ня документів: відносна вологість і температура навколишнього повітря, рівень його забруднення і вміст у ньому домішок різних газів, характер зміни цих факторів; дія світла (ультрафіолетове та інфрачервоне випромінювання); чинники, що викликають біологічне руйнування документів. Тому для запобігання при-родному старінню матеріальної основи документів архіви вжи-вають заходів для підвищення здатності документів протистоя-ти руйнівній дії зовнішніх і внутрішніх чинників.

Основним фізичним чинником, що викликає швидке руйну-вання матеріальної основи документів на паперових носіях, є світло. Швидкість руйнування залежить від його спектраль-ної характеристики, інтенсивності й тривалості випромінюван-ня, а також від здатності матеріальної основи документа погли-нати енергію світла. Папір відбиває більшу частину світлових променів. Під дією світла він буріє і втрачає механічну міцність та еластичність, а більшість текстів вицвітає. Вицвітання є окислювальним процесом, зумовленим дією кисню на активова-ну світлом молекулу барвника. Довговічність барвників на доку-менті залежить від кислотності: чим нижче кислотність, тим швидше вицвітає барвник.

На фізичний стан документів істотно впливають темпера-тура і вологість повітря, підвищення яких прискорює природ-не старіння паперу внаслідок окислювальних процесів у ньому під впливом кисню. У випадках, коли документи зберігаються у стосах і погано провітрюються, можливе локальне підвищен-ня температури і створення сприятливих умов для розвитку плісняви. На прискорення процесу природного старіння впли-ває не лише понаднормове підвищення температури, а й значні її коливання. Висока відносна вологість повітря також спричи-няє появу і швидке поширення плісняви.

Старіння плівкової основи документів зумовлене необорот-ними змінами її властивостей під час тривалого зберігання та використання документів, що відбувається внаслідок фізич-них, хімічних і біологічних процесів під впливом температури і вологості повітря, дії світла, радіаційного випромінювання, агресивних середовищ, механічних деформацій. Під дією про-меневої енергії, тобто електромагнітних коливань з різними довжинами хвиль, температури і вологості повітря навко-лишнього середовища відбувається старіння кінодокументів. Зміна електроакустичних характеристик магнітної стрічки

спричинює старіння магнітного запису. Основними причина-ми погіршення його електроакустичних характеристик є зміна форми і зменшення еластичності стрічки. Погіршення частот-ної характеристики не пов'язане зі зміною магнітних власти-востей робочого шару магнітної стрічки й переважно зумов-люється її деформацією, забрудненням і зниженням гнучкості та еластичності.

Документам з плівковими носіями притаманне і біологічне старіння, спричинене діяльністю живих організмів, які розви-ваються на полімерних матеріалах. Ушкодження документів бактеріями, мікроскопічними грибами, комахами, гризунами належать до біопошкоджень. Відомо близько 400 видів грибів і комах - шкідників архівних документів. Найбільшої шкоди завдають мікроскопічні гриби, здатні вражати документи з па-перовими, плівковими носіями, а також воскові та сургучні пе-чатки. Це виявляється в розростанні колоній, що забруднюють поверхню спорами, проникненні ниток грибниць і плідних тіл у волокна субстрату, виділенні багатьох продуктів обміну, що діють як хімічні реагенти. Гриби руйнують целюлозу за допомо-гою ферментів, перетворюючи її на живий субстрат для своєї життєдіяльності. При вологості повітря понад 70% відбувається капілярна конденсація⁵⁶ вологи, що сприяє появі та поширенню грибів. Проростаючи, спори грибів заповнюють капіляри паперу грибницею, що викликає гідрофобізацію паперу і зміну його властивостей, зокрема втрату гнучкості, еластичності. Спори грибів уражають і синтетичні матеріали, руйнують пластифіка-тори робочого шару та ацетилцелюлозну основу аудіовізуальних документів і негативно діють на них утвореними в процесі руй-нування хімічними продуктами - ферментами і кислотами. Значної шкоди завдають документам і комахи. Найпошире-нішими серед них є жуки-точильники, «притворяшки», шкіро-їди. Лялечки й дорослі жуки живуть серед аркушів документів, прогризаючи в них ходи. На відміну від цих комах, шкіроїди обгризають документи з поверхні, але можуть знищувати папір, пергамент, всі частини обкладинки. Харчуються борошняним клеєм і значно забруднюють документи таргани.

3 огляду на це до найголовніших завдань архівістів нале-жить суворе дотримання правил зберігання документів.

Забезпечення збереженості документів Національного архів-ного фонду потребує раціонального розміщення документів,

⁵⁶ Конденсація (від пізньолат. condensation - ущільнення, згущування) -перехід речовини з газоподібного в рідкий чи твердий стан. Конденсація можлива лише при температурах нижче від критичної.

запобігання їх втратам, контролю за фізичним станом і перемі-щенням, копіювання документів для створення страхового фонду та фонду користування, відновлення первісних або близьких до первісних властивостей і зовнішніх ознак документів, що зазнали пошкодження або руйнування. Такий комплекс робіт називають організацією зберігання документів⁵⁷.

Оптимальні умови зберігання документів забезпечуються будівництвом, реконструкцією та ремонтом будівель архіву; обладнанням будівель і сховищ засобами пожежогасіння, охо-ронної та пожежної сигналізації; застосуванням технічних за-собів для створення оптимального температурно-вологісного та світлового режимів, здійсненням санітарно-гігієнічних заходів у приміщеннях сховищ; застосуванням спеціальних засобів зберігання документів.

Архівні документи розміщують у спеціально збудованих або пристосованих для постійного зберігання документів будівлях чи окремих приміщеннях будівель. Для зведення таких буді-вель використовують індивідуальні, частіше - типові проекти, що передбачають ряд обов'язкових приміщень, необхідних для роботи з документами. Основна площа архівної будівлі - це сховища. Вони максимально ізолюються від читального залу, адміністративних та інших приміщень. Крім того, площа ар-хівної будівлі відводиться під робочі приміщення для співро-бітників архіву, для приймання і тимчасового зберігання, аклі-матизації документів; для ізоляції, знепилювання, дезінфекції і дезінсекції пошкоджених документів; для реставраційно-палітурних робіт; для приготування клеїв і розчинів; для від-творення копій документів, оброблення плівки; для зберігання облікових документів. Передбачаються також приміщення для науково-довідкової бібліотеки, методичного кабінету, виставко-вого залу. Будівлі архівів розміщують у місцях, віддалених від пожежонебезпечних об'єктів (нафтосховищ, автозаправних станцій), об'єктів, що забруднюють повітря агресивними газами і пилом (підприємств із шкідливими технологіями, ТЕЦ), об'єктів, що підпадають під загрозу затоплення та проникнення ґрунтових вод або є потенційним джерелом поширення гризу-нів (елеватори, ринки). У районі розташування архівних буді-вель середньодобовий вміст шкідливих домішок у повітрі не по-винен перевищувати гранично допустимі концентрації (мг/м³): сірководню - 0,008; сірчистого ангідриду - 0,5; окисів азоту -0,06; хлору - 0,03; неорганічного пилу, що містить двоокис кисню, - 0,05.

⁵⁷ «Положення про умови зберігання архівних документів» - див.: Хрестоматія з архівознавства. - К., 2003. - С. 314-325.

Розташування та обладнання приміщень основного при-значення мають забезпечувати раціональний взаємозв'язок функціональних підрозділів архіву, збереженість документів на всіх ділянках роботи з ними, дотримання технологічних вимог, охорони праці, техніки безпеки, пожежної безпеки, ви-робничої санітарії. Важливе значення для створення належних умов зберігання документів має обладнання сховищ системами кондиціювання та вентиляції, що забезпечують рециркуляцію повітря для очищення від агресивних домішок і пилу, підтри-мання оптимального температурно-вологісного режиму.

Приміщення сховищ обладнують стаціонарними металеви-ми або дерев'яними, обробленими вогнезахисним розчином стелажами. У сховищах з природним освітленням стелажі та шафи відкритого типу встановлюють перпендикулярно до стін і вікон, у сховищах без вікон - з урахуванням особливостей приміщення та конструкції обладнання. Не допускається ста-вити їх упритул до зовнішніх стін будівлі та до систем опален-ня, щоб уникнути впливу на них вологи та різких коливань температури. Документи розміщують на стелажах, у метале-вих шафах горизонтально або вертикально в картонажах або іншій упаковці з тим, щоб запобігти проникненню в них пилу, який згубно діє на матеріальну основу документів. Розміщува-ти документи на підлозі, підвіконнях, у нерозібраних стосах неприпустимо.

Електрична проводка у приміщеннях сховищ повинна бути закрита металевими трубами, штепсельні розетки для перенос-ної апаратури (пилососів, ламп тощо) - герметичними або напівгерметичними, шнури переносної апаратури повинні мати гумову ізоляцію.

Категорично забороняється у сховищі палити, застосовувати електронагрівальні прилади, зберігати вибухонебезпечні, лег-козаймисті речовини та продукти харчування.

Важливе значення для збереженості документів має їх раціо-нальне розміщення. Документи розміщуються у сховищах у по-рядку, який забезпечує їх комплексне зберігання в межах груп чи окремих фондів і описів, відповідає обліковій документації, вимогам оперативного пошуку і потребам евакуації документів за екстремальних умов. Відокремленому зберіганню підляга-ють секретні документи; унікальні документи; документи, що мають у зовнішньому оформленні або у додатках до них матеріальні цінності; документи з різними видами носіїв; документи, уражені біологічними шкідниками; документи, прийняті до архіву на тимчасове зберігання; документи, не внесені до облікової документації архіву.

Документи видаються зі сховищ для роботи дослідникам і відвідувачам до читального залу архіву (на місяць); спів-робітникам архіву - до службових приміщень для виконання планових робіт і доручень керівництва архіву (на 10 днів); установам і організаціям - у тимчасове користування (на три місяці); до лабораторії архіву для проведення робіт зі створен-ня страхового фонду й фонду користування, для поліпшення фізико-хімічного стану документів (за необхідності, але не більше ніж на рік). Судово-слідчим органам справи видаються у тимчасове користування на термін до шести місяців із мож-ливим продовженням до одного року.

Видавання документів користувачам здійснюють відповід-но до «Основних правил роботи державних архівів України». Користувачі несуть відповідальність за збереженість документів і дотримання правил роботи з ними.

Для визначення фактичної наявності одиниць зберігання і відповідності їх кількості, зазначеній в описах справ (книгах обліку), а також виявлення документів, які потребують нау-кового, реставраційного, консерваційно-профілактичного і технічного оброблення, перевіряють наявність, фізичний і технічний стан документів. Перевірка наявності і стану до-кументів є постійною плановою роботою кожного державного архіву і здійснюється для фондів першої категорії і таких, що містять особливо цінні документи, один раз на 10 років, для унікальних документів - не менш як один раз на 5 років; для фондів другої категорії - один раз на 15 років; фондів третьої категорії - один раз на 20 років, секретних документів -відповідно до вимог спеціальних нормативних документів. Періодичність такого контролю для кіно-, відео-, фото-, фоно-документів становить один раз на п'ять років.

Позачергові одноразові перевірки наявності і стану доку-ментів усіх або частини фондів архіву здійснюють після сти-хійного лиха, масових переміщень, надзвичайних ситуацій, коли можливі втрати або пошкодження документів.

Важливою умовою збереженості документів є дотримання режимів їх зберігання, тобто сукупності температурно-вологіс-них, світлових і санітарно-гігієнічних умов в архівосховищі, реалізація контрольно-охоронних заходів.

Температурно-вологісний режим забезпечує захист мате-ріальної основи документів від руйнівної дії температури та вологого повітря. Температура і відносна вологість повітря у приміщеннях сховищ, обладнаних системами кондиціювання повітря, повинні відповідати нормам, наведеним у таблиці 2.

Таблиця 2

Вид документа	Температура, С	Відносна вологість повітря, %
Документи з па-перовою основою	17-19	50-55
Фото-документи	чорно-білі	кольорові	чорно-білі	кольорові
на скляній підкладці	15-20	—	40-50	—
з паперовою основою	15-20	2-4	40-50	40-50
на плівці з триацетатною основою	15-20	-5 + (-) 2	40-50	40-50
Кінодокументи (на плівці з триацетатною основою)	10-15	не вище -5	40-50	40-50
Фотодокументи, відеодокументи	16-20	55-65

У приміщеннях з нерегульованим кліматом здійснюються заходи з оптимізації кліматичного режиму зберігання із засто-суванням раціонального опалювання і провітрювання примі-щень, а також технічних засобів зволоження або осушування повітря.

При тривалому порушенні режиму зберігання (від 7 до 10 діб), що супроводжується підвищенням відносної вологості повітря (до 80-90%), вживаються заходи для нормалізації кліматич-них умов (інтенсивне провітрювання, осушування сховища).

Температурно-вологісний режим зберігання документів контролюється регулярним вимірюванням параметрів повітря за допомогою термометрів, грометрів, психрометрів, електрон-них термогігрометрів.

Світловий режим дозволяє запобігти руйнівній дії світла на матеріальну основу документа. У сховищах та інших примі-щеннях архівів, де проводиться робота з документами, непри-пустиме освітлення прямими сонячними променями. Для запобігання руйнівній дії світла на документи, вікна в таких

приміщеннях щільно завішують світлонепроникною ткани-ною, приміщення обладнують світлорозсіювачами.

Для штучного освітлення сховищ застосовують лампи розжа-рювання в закритих плафонах з рівною зовнішньою поверхнею або люмінесцентні лампи зі скороченою ділянкою спектра. Освітленість на вертикальній поверхні стелажа на висоті 1 м від підлоги - 20-30 лк, на робочому місці - 100 лк, для проходів між стелажами - не більше 50 лк.

Дотримання санітарно-гігієнічного режиму забезпечує запо-бігання біодеструкції і забрудненню матеріальної основи доку-мента. Найпершими запобіжними заходами проти накопичення пилу, появи плісняви, комах та гризунів у приміщеннях архіву є утримання їх у зразковому порядку та чистоті. З метою своєчас-ного виявлення плісняви і комах двічі на рік (початок і кінець опалювального сезону) вибірково проводять мікробіологічне та ентомологічне обстеження документів і приміщень сховищ.

Охоронний режим має на меті зберегти документи від роз-крадання, втрат, несанкціонованого винесення. Охорону архіву забезпечують шляхом технічного укріплення та облад-нання будівлі засобами охоронної сигналізації, організації пос-ту охорони, опечатування приміщень, дотримання умов пропу-скного режиму і порядку доступу до сховищ. Обов'язковому оснащенню засобами охоронної сигналізації підлягають схови-ща, приміщення, в яких тимчасово зберігаються документи (зокрема читальний зал, лабораторії мікрофільмування та рес-таврації), матеріальні цінності, копіювальна техніка; аварійні й запасні виходи з приміщення архіву, основний вхід за умови відсутності цілодобового чергування.

Завданнями архівістів у зберіганні архівних документів є створення їх страхового фонду на випадок пошкодження (втрати) оригіналів документів. При визначенні наступності страхового копіювання враховується інформаційне значення документів, їх фізичний стан та інтенсивність використання. Серед рівноцінних за значенням фондів першочерговому копіюванню підлягають ті документи, що мають незадовільний фізичний (технічний) стан або інтенсивно використовуються.

Для уникнення передчасного старіння та руйнування доку-ментів, відновлення їх властивостей, технічних характерис-тик, тривкості, виготовлення копій документів за допомогою засобів відтворення та копіювання в архівах здійснюють рес-тавраційну та консерваційно-профілактичну обробку доку-ментів на основі диференційованого підходу у послідовності, визначеній в архіві з урахуванням видових особливостей, цінності, фізичного стану документів і можливостей архіву.

До пріоритетних об'єктів належать унікальні документи з потен-ційно низькою довговічністю.

У процесі зберігання та використання документи зазнають багаторазових впливів, що призводять до старіння та різних механічних пошкоджень: розривів аркушів, проколів, закру-чення країв, зморшок, а також часткового або повного руйну-вання паперу, підвищення ламкості та крихкості; випадання частин основи; склеювання (зацементування) аркушів; оси-пання тексту разом із частинками паперу; осипання облицю-вального шару крейдяного паперу; значного пожовтіння папе-ру в результаті підвищення кислотності; втрати окремих час-тин тексту. В таких випадках матеріальна основа документа потребує відновлення початкових або близько до початкових властивостей зовнішніх ознак, тобто реставрації5⁸.

Для відновлення матеріальної основи документа застосову-ють комплекс методів, основними серед яких є відновлення ме-ханічної цілісності, пластифікація, очищення.

Комплекс робіт з відновлення механічної цілісності доку-ментів виконують в лабораторії реставрації та мікрофотоко-піювання. Основними методами реставрації документів з папе-ровою основою є відновлення механічної цілісності, ламінуван-ня, реставрація, аероформування, нейтралізація і стабілізація кислотності паперу методом забуферювання⁵⁹. Перед початком реставрації визначають структуру та якість матеріальної осно-ви документа, характер дій речовин і засобів оброблення. Тех-нологічні операції з реставрування проводять таким чином, щоб не пошкодити текст, не послабити його контрастності, не викликати розмивання штрихів. Для цього використовують безпечні для документів речовини та матеріали: папір з кислот-ністю - від 6,0 до 8,5; шкіру - від 4,5 до 6,0; пергамент - від 7,0 до 8,0 тощо. Для механічного захисту старих книг і документів вдаються до ламінування, тобто з'єднання старого (ветхого) па-перу з термопластичною полімерною плівкою, що застосовуєть-ся самостійно чи у поєднанні з лавсановою плівкою чи іншими матеріалами.

Механічне пошкодження основи документів, стирання текс-ту при тривалому користуванні, дія агресивного середовища

^ао «Порядок невідкладної реставрації, ремонту і консервації унікальних документальних пам'яток» - див.: Хрестоматія з архівознавства. - К., 2003.- С. 331-332.

⁵⁹ Види пошкоджень в залежності від причин, що їх викликають, та можливість усунення деяких пошкоджень реставраційною обробкою — див.: Дод. 17.

спричинюють також згасання текстів документів, тобто змен-шення контрастності - відмінності оптичних густин елементів зображення і прогалин документів. При цьому зображення візуально (частково чи повністю) не сприймається.

Відновлювання текстів, що вицвіли або згасли, є складовою процесу забезпечення фізико-хімічної збереженості доку-ментів. Для відновлення таких текстів застосовують фото-графічні методи, що ґрунтуються на використанні ульт-рафіолетового, видимого та інфрачервоного випромінювань. Сутність цих методів полягає в тому, що під час експонування світлом відповідного спектрального складу між основою і текс-том документа виникає різниця контрастів і яскравості, що фіксується фотографічними матеріалами. Так, при експону-ванні документів за допомогою джерела ультрафіолетового світла елементи тексту частково поглинають проміння (за ра-хунок чорнила у штрихах), а прогалини їх відбивають. Перева-га фізико-фотографічних методів полягає у високій чутливості виявлення і реєстрації малих концентрацій речовин; незмінності зовнішнього вигляду і хімічної природи докумен-та; виключенні можливостей втратити сліди зображення або інші елементи документа; можливості підсилення, маскуван-ня, тиражування фотографічних зображень.

Відновлювання якості фотозображень проводять ме-ханічними, хімічними, фотографічними та комп'ютерними методами. Простим механічним способом реставрації фотозоб-ражень є ретуш⁶⁰, що дозволяє змінювати оптичну густину не-гатива. Оптичне підсилювання негатива, ослаблення зернис-тості, відновлювання вицвілих і забарвлених фотозображень проводять фотографічними методами, тобто шляхом репроду-кування документів із добиранням умов експонування хіміко-фотографічного оброблення, спеціальних джерел світла, світлофільтрів і фотоматеріалів. Механічні дефекти кінофотодокументів типу подряпин можуть бути усунені фо-тографічним методом з використанням імерсійного друку⁶¹.

За допомогою хімічних методів реставрування на докумен-тах усувають різнокольорові плями, вуалі, що виникають

⁶⁰ Ретуш — виправлення зображень (малюнків, фотознімків і т. д.) за
допомогою олівця чи фарб, вискоблення окремих ділянок чи хімічної
обробки.

⁶¹ Імерсійний друк передбачає застосування імерсійного методу, сутність
якого полягає у зміні показника n твердої речовини. Порошок занурюють
у різні рідини з відомими n і добирають рідину, найбільш близьку за n до
певної речовини (спостерігається рівномірно освітлене поле).

внаслідок фізико-хімічного руйнування. Найпростіші із ручних хімічних і фотографічних способів - промивання негативів водою, додаткове оброблення їх у фіксуючих розчинах, склею-вання розбитих фотопластинок. Загальним недоліком цих методів є обмежена кількість ліквідованих дефектів.

Значно ефективнішим є метод усунення дефектів і поліпшення якості фотозображень з використанням комп'ютера, що включає:

- візуальний аналіз та оцінювання дефекту, вибір його ма-
тематичної моделі;

- оцифровування фотозображення та запис його в пам'ять
комп'ютера;

- машинний аналіз дефекту й оцінювання параметрів його
математичної моделі;

- вибір або розроблення алгоритму усування дефекту;

- усунення дефекту за допомогою програми, що реалізує об-
раний алгоритм;

- візуальне оцінювання реставрованого документа на екра-
ні дисплея і повторення окремих операцій у тому випадку,
якщо не одержано необхідних результатів;

- зворотне перетворення оцифрованого зображення на фото-
графічне (цей метод є універсальним, оскільки дозволяє
усувати дефекти, забезпечує повну збереженість оригіналу
під час проведення реставраційних робіт, не потребує трудо-
містких ручних операцій).

Консерваційно-реставраційне оброблення кіно- і фотодоку-ментів складається з двох послідовних операцій:

- ручне загальне очищення та знепилювання, видалення
жирових і воскових забруднень за допомогою м'яких щіточок,
виготовлених із хутра, протирання неворсистим матеріалом
(замшею, оксамитом), змоченим етиловим спиртом, бензином,
скипидаром чи 0,001% розчином аміаку;

- машинне консерваційно-реставраційне оброблення, що
забезпечує переведення за допомогою додаткового фіксування
нерозчинених солей срібла фотошару у водорозчинні сполуки,
вимивання водорозчинних сполук, які зумовлюють появу де-
фектів фотозображення, що накопичуються при хіміко-фото-
графічному обробленні фотошару, усунення загального забруд-
нення як фотошару, так і основи та зменшення поверхневих
подряпин і пошкоджень фотошару у процесі його набухання та
подальшого сушіння.

Відео- і фонодокументи з магнітною плівкою для зняття ста-тичної електрики, внутрішньої напруги в рулонах підлягають перемотуванню з початку на кінець і навпаки один раз в один-два роки залежно від інтенсивності користування документами.

Для посилення еластичності носіїв запису проводять пласти-фікацію - оброблення матеріалів (магнітних стрічок, кінострі-чок) леткими органічними розчинниками (пластифікаторами).

Документи, уражені біологічними шкідниками, направля-ють на санітарно-гігієнічне оброблення: дезінфекцію - з метою знищення в них плісняви та дезінсекцію - для знищення комах. Вилучення проводиться оперативно, з виконанням заходів з ізоляції уражених документів.

Вилучення та санітарно-гігієнічне оброблення документів проводять вибірково або в повному обсязі. Вибіркове вилучення документів та їх оброблення здійснюється при ураженні пліснявою чи комахами окремих справ. Оброблення документів в повному обсязі здійснюється у випадках масового ураження пліснявою або комахами.

Якщо у сховищі виявлено біологічних шкідників, вжива-ють таких термінових заходів:

- уражені пліснявою або комахами документи загортають
у плівку або папір, ізолюють в окремому приміщенні до
вирішення питання про їх передання на дезінфекцію або
дезінсекцію;

- кіно- і фотодокументи із слідами біологічного ураження
(плісняви) обробляють машинним фунгіцидним⁶² методом
із застосуванням 1% -го розчину ніцтедину або метациду;

- стелажі та шафи, в яких зберігалися уражені пліснявою
документи, протирають водними розчинами антисептиків
(3% формаліну, 5% катаміну АБ) і просушують;

- місцеву дезінсекцію сховищ проводять водними розчина-
ми інсектицидів (3-5% хлорофос) або аерозольними пре-
паратами, обробляючи підлогу, плінтуси, вікна, підвікон-
ня, стіни на висоті до 1,5 м;

- при масовому ураженні документів проводять дезінфек-
цію та дезінсекцію сховищ силами санепідемстанцій або
карантинних служб під контролем працівників архіву;

- при ураженні стін (підлоги, стелі) пліснявою усувають
причини зволоження приміщень, знімають штукатурку
та фарбу, обробляють поверхню водним 5% розчином фор-
маліну, проводять ремонт з додаванням у будівельні ма-
теріали розчинів антисептика;

- знищують гризунів за допомогою спеціалістів санепідем-
станцій.

⁶² Фунгіциди (від лат. fungus - гриб і caedo - вбиваю) - хімічні препарати для знищення та попередження розвитку патогенних грибів і бактерій.

Боротьбу з біологічними шкідниками проводять переважно хімічними методами, іноді з використанням струму високої частоти. Найпоширенішим є метод дезінфекції документів у спеціальних камерах (автоклавах) шляхом використання хімічних препаратів (фумігантів) у газоподібному стані. Дезінсекцію документів і книг проводять методами вологого оброблення і газового знезараження. Важливим засобом захисту документів від біологічних шкідників є фумігація - оброблення сховищ спеціальними парами, газами, аерозолями.

Однією з важливих умов зберігання документів є боротьба з пилом, що проникає ззовні у сховище і утворюється в ньому за рахунок стирання стін, підлоги, пакувальних матеріалів, самих документів. Пилові частинки мають електричний заряд, завдяки чому осідають і міцно утримуються папером, а міне-ральні частинки пилу, проникаючи в папір між волокнами, пошкоджують волокна целюлози, викликаючи зниження механічної міцності. Шар пилу, який покриває документ, по-рушує в ньому повітрообмін, спричиняє підвищення вологості та біологічне пошкодження. Пил є основним переносником спор грибів, а інколи і яєць комах.

Частинки пилу, що осідають на кінофотофонодокументи та утримуються на їх поверхні електростатичними силами, під дією тепла, тертя і тиску укорінюються в робочий шар стрічок і викликають забруднення. Накопичення пилу на од-ному витку магнітної або кінострічки може виявитись у ви-гляді виступу на рулоні і бути причиною деформації його зовнішніх шарів.

Для ліквідації внутрішньої причини утворення пилу стіни, стелю, перегородки і стелажі обробляють міцним, вогне-стійким матеріалом. Особливу увагу звертають на покриття підлоги у сховищах, яка має бути рівною і гладенькою. Знепи-лювання документів з паперовими носіями проводять з ураху-ванням міри запиленості, фізичного та санітарно-гігієнічного стану. Ефективний спосіб боротьби із зовнішнім пилом - гер-метизація приміщень, фільтрація повітря шляхом пропускан-ня його через масляні фільтри чи водяний пил кондиціонерів. Обов'язковому знепилюванню підлягають коробки, папки, палітурки та корінці справ. Особливо цінні та унікальні доку-менти, а також документи з високою мірою забрудненості та запиленості, із слідами старої плісняви знепилюють поаркуш-но. Знепилювання аудіовізуальних документів проводять вручну чи на спеціальному обладнанні. Знепилені документи, що не потребують дезінфекції (дезінсекції) або акліматизації, передаються до сховища на постійне зберігання.

Радикальним вирішенням питань збереженості документів є переведення інформації на новітні носії, записування цифро-вих образів документів на оптичні диски для створення фонду користування та страхового фонду. При оцифровуванні доку-ментів для фонду користування може використовуватися мен-ша роздавальна здатність, ніж при страховому копіюванні, завдяки чому досягається велика щільність розміщення копій документів на диску. Технологія цифрового кодування забез-печує довготривале збереження інформації, однак за умови періодичного переписування, наприклад компакт-дисків, через 20-25 років.

Отже, зберігання документів включає цілий комплекс зав-дань, пов'язаних із створенням оптимальних санітарно-гігієніч-них, температурно-вологісних та охоронних умов зберігання документів з різними носіями, з попередженням їх руйнування. На службу архівістиці приходять найновіші досягнення мате-матики, фізики, хімії, біології, електронно-обчислювальна техніка. Все це вимагає від архівістів глибоких знань про хімічні і фізичні властивості усіх носіїв документної інфор-мації, причини і фактори їх старіння, новітні методи забезпе-чення збереженості документів Національного архівного фонду України.

Дата добавления: 2014-12-17