Вся людська діяльність в теперішньому в тій чи іншій мірі, в той чи інший спосіб, але обов’язково визначається майбутнім

Все те, що відбуватиметься в майбутньому, визначається тим, що відбувається в теперішньому.

Визначення феноменів кореляції між теперішнім і майбутнім та регуляції майбутнього

Це – пряма формакореляції (від лат. со... – префікс, що означає об’єднання, спільність, сумісність, й relatus – віднесений: співвідношений, взаємно зумовлений), тобто, взаємозумовленості, існуючої між теперішнім та майбутнім.

Вона існує й функціонує в усіх середовищах дійсності: в живому й не живому; в природі й суспільстві; в свідомому й несвідомому.

Однак, не тільки теперішнє впливає на те, яким бути майбутньому й визначає його, а й майбутнє впливає на теперішнє.

Навіть епатажне (від франц. έpatage – cкандальна витівка) гасло, приписуване Людовіку XV-му, а насправді вперше промовлене його фавориткою – мадам Помпадур: “Après nous le déluge”, – «Після нас – хоч потоп», є виразом і проявом того, яким чином майбутнє впливає на теперішнє ставлення до нього.

Такий вплив майбутнього на теперішнє єзворотньою формою кореляції, існуючої між теперішнім та майбутнім.

На відміну від прямої кореляції (прямої форми кореляції) між теперішнім і майбутнім, яка існує в усіх галузях дійсності, зворотня кореляція є прерогативою (від лат. praerogativa – перевага, виключне право) саме живого й здійснюється або на рівні генетичної обумовленості, як це відбувається в світі тварин (наприклад, поведінка тварини – матері по відношенню до своїх дитинчат), або на рівні свідомості, як це має місце (принаймні, має мати місце) в світі людей.

Отже, кореляція, що існує між теперішнім і майбутнім, є пряма й є зворотня, і перша з них є універсальною та загальнорозповсюджуваною на всі сфери та галузі дійсності, друга ж є особливою й притаманною лише живому.

Що ж до регуляції (від. лат. regulo – впорядковую) майбутнього, то вона як така властива всім існуючим динамічним системам: живим і неживим; природним і соціальним; розумним і нерозумним.

Наприклад, приливи й відливи в морях і океанах на планеті Земля регулюються розташуванням і рухом по відношенню до неї її супутника – Місяця.

Регуляція ж, здійснювана людьми, є цілеспрямованою діяльністю по скеровуванню процесів – стихійних або ж тих, що відбуваються в небажаному напрямку чи з небажаною інтенсивністю – у бажане русло й зі забезпеченням бажаної інтенсивності.

Так, зокрема, практично всі технічні пристрої, які виробляються людиною, забезпечуються засобами регуляції.

Наприклад, кожний автомобіль – як створений людиною засіб пересування – обов’язково забезпечується відповідними механізмами регуляції швидкості руху та його напрямку, а для регуляції рівня забезпечення збереження життя й здоров’я водія та пасажирів під час аварійної ситуації – ще й ременями й подушками безпеки.

Всі ці засоби регуляції майбутнього працюють достатньо успішно, і якщо, незважаючи на їхню наявність, в дорожньо-транспортних пригодах усе ж таки гинуть і дістають каліцтва люди, то це відбувається не завдяки, а всупереч наявності таких засобів.

Тобто, в техніко-технологічній галузі людської діяльності винайти, спроектувати, виготовити та застосувати дієві засоби контролю, кореляції та регуляції майбутнього не становить ніяких принципових проблем.

Що ж стосується сфери соціального, то за всю історію свого існування людське суспільство спромоглося випрацювати лише два засоби контролю над майбутньою людською поведінкою – «батіг» і «пряник» (покарання та винагорода), два засоби її кореляції – «обітування та погрози» (І.Кант: ці його слова сучасною мовою можна інтерпретувати як «обіцянки та залякування») й два засоби її регуляції – виховання (в англомовному варіанті цей термін доцільно інтерпретувати радше не як education, оскільки цим словом водночас означається і освіта, а як didactics, від грец. διδάκτικός – повчання) та ідеологія (від грец. ίδέα – початок, основа, первообраз та λόγος – слово про природу речей: така система поглядів, яка виступає ідейною основою тієї чи іншої політики, тієї чи іншої системи виховання).

«Батіг», як, втім, і «пряник» у різні часи й у різних умовах та обставинах набували різних форм, однак сутність ані одного, ані другого від цього не змінювалася.

Завдяки застосуванню «батога» й «пряника» контрольована такими засобами людина фактично редуціонується (від лат. reductio – повернення: процес або дія, що спричиняє спрощення, примітивізацію чогось) до рівня піддослідного «собаки Павлова», поведінка якого визначається підкріпленням (reinforcement) безумовних та умовних рефлексів.

Для раба батіг був зовсім не алегорією, а предметно-практичним засобом «заохочення» говорити й робити саме те, що від нього вимагає розпорядник-наглядач. Думати ж від раба не тільки не вимагалося, а й, навпаки, вимагалося не думати. Достатньо згадати, що в Давньому Римі на ринках торгівлі рабами освічений раб, як правило, коштував вдвічі менше, ніж такий же самий, тільки неосвічений. «Пряником» же для раба було тимчасове незастосування по відношенню до нього батога. Саме в такий спосіб власник раба й розпорядник-наглядач над рабом прагнули забезпечувати собі свій повний, цілковитий, абсолютний контроль над майбутньою поведінкою кожного зі своїх рабів.

Спливав історичний час, змінювалися форми контролю одних людей над майбутньою поведінкою інших, але зміст і суть цього контролю залишалися незмінними..

Так, наприклад, за даними, отриманими в 2009-му році експертами American Management Association “The Policy Institute”, в результаті огляду застосування систем спостереження за співробітниками, серед 1627 опитаних керівників 82% з них визнали, що застосовують в тій чи іншій формі електронні засоби спостереження за своїми співробітниками («електронний батіг»). В 63% компаній – згідно з даними AMAPI – відстежуються звертання своїх співробітників до інтернет-ресурсу, в 59% – начальники проглядають електронну пошту своїх підлеглих, в 52% – прослуховують їхні телефонні розмови. При цьому такі «перевірені часом» доелектронні засоби отримання корисної для начальства інформації як наушнічество та доносительство ніхто не відміняв, не кажучи вже про їхню заборону.

Контроль над майбутньою поведінкою людей може здійснюватися не лише на рівні «роботодавець – робітник», а й на рівні «держава – громадянин». Колись це здійснювалося за допомогою «останнього доводу королів» – «кляп, диба, сокира» – для непокірних й «тридцяти серебряників» – для «інформаторів-стукачів». Зараз – на сучасному рівні розвитку науки і техніки – застосовуються вживлення мікрочіпів в тіло людини, щоб вона на протязі всього часу свого «поцейбічного» існування постійно перебувала під наглядом «неусипного ока» контролюючих державних органів.

Система кореляції майбутньої поведінки людей за своєю суттю з давніх часів й по сьогодні залишається незмінною: обіцянки й залякування (за словами Імануїла Канта – обітування й погрози).

Дата добавления: 2014-11-29