Межі дійсної застосовуваності контролю, кореляції та регуляції майбутнього

Система ж регуляції майбутньої поведінки людей з плином часу також зазнавала змін лише за формою її здійснення, але не за своєю суттю, й двоєдиним її засобом був і по сьогодні залишається поєднання виховання й ідеології.

При цьому якщо виховання єсистемою цілеспрямованого впливу (щоб не сказати – тиску ) суб’єкта виховного процесу на психіку (від грец. ψυχή – душа) об’єкта з метою отримування заздалегідь очікуваного результату, то ідеологія є засобом, випрацьовуваним і застосовуваним відповідними соціальними інститутами для забезпечення формування, санкціонування й беззаперечного домінування певнихдогм у свідомості й стереотипів у поведінці.

Так було, так є, але це аж ніяк не означає, що так буде завжди.

Найомріянішим надбанням, до якого тільки можна прагнути дістатися, є повний, суцільний, тотальний (франц total, від лат. totus – весь, цілий: загальний; всеохоплюючий; всеосяжний) контроль над майбутнім і такі ж його кореляція та регуляція.

Цінність такого надбання незрівнянно перевищує вартість будь-якого майна – рухомого чи нерухомого, будь-яких багатств чи коштовностей, оскільки все це можна легко здобути, якщо мати владу над майбутнім.

Повернути чи розвернути хід руху до майбутнього в бажаному напрямку – це те, що перевершує за своєю привабливістю всі інші мрії, бажання й прагнення, бо вбирає в себе їх усіх.

Намагання робити саме такі повороти-розвороти спонукало й спонукає людей робити те, що вони думають, що знають, що вони роблять.

Однак думати, що знаєш, що робиш,і знати, що робиш, далеко не завжди є одним і тим самим.

Саме з цієї причини часто-густо виникає той феномен, що відомий під назвою: «Хотіли як краще, а вийшло – як завжди».

Якщо хотіти, щоб весь народ певної країни був в майбутньому досхочу нагодований м’ясом, молоком і маслом, то це аж ніяк не означає, що всі посівні площі в цій країні слід засівати кукурудзою, навіть якщо автору цієї ідеї здається, що він знає, що саме це треба робити.

Якщо бажати перетворити пекельні пустелі в квітучі сади, то це зовсім не означає, що треба розгорнути течію сибірських рік в зворотньому напрямку – такий проект дійсно існував, і завадила його здійсненню тільки екстренна зміна керівника країни.

Якщо бажати забезпечити потрібні стосунки з якоюсь сусідньою країної, то це ніякою мірою не означає, що в цю країну треба вводити свої озброєні війська.

Майбутнє не підпорядковується ані волюнтаризму (від лат. voluntaries – залежний від волі: за трактовкою автора цього терміна – Фердинанда Тьонніса волюнтаризм є прагненням реалізувати бажані цілі без урахування об’єктивних обставин і можливих наслідків), ані авантюризму (від франц. aventure, букв. – пригода: ризиковане, сумнівне діяння; акція без урахування реальних можливостей і умов, приречена, як правило, на невдачу), ані фаталізму (франц. fatalisme, від лат. fatalis – наперед визначений долею: світогляд, який визнає панування над людиною й суспільством невідворотніх сил, що однозначно визначають їхню долю).

Сьогодні авантюризмом є вважати абсолютним засобомзабезпечення контролю над майбутньою поведінкою людей дихотомію (від грец. διχστσμία – поділ на дві частини) «батога» й «пряника»: прагнення контролювати дії людей саме цими засобами вже зараз дуже часто призводить до результатів не тільки несподіваних, а й до прямо протилежних очікуваним.

Це відбувається, по-перше, тому, що в сьогоднішніх реаліях ніякий найманий працівник вже не є прикутим до своєї одноколісної тачки сталевим ланцюгом.

По-друге, за ринкових умов найнеобхідніші для роботодавця працівники – вже за самим цим своїм визначенням, – як правило, набувають дедалі більшої цінності не тільки для даного роботодавця, а й для його конкурента.

По-третє, в сьогоднішніх умовах експотенційного зростання інформативного, науково-технічного, техніко-технологічного, загалом – інтелектуального – рівнів виробництва найкваліфікованіші працівники дедалі більше виявляються такими, в яких почуття власної гідності, як правило, не поступається їхній кваліфікації.

Тобто, в сучасних умовах і в подальшій перспективі абсолютизація дихотомії «батога і пряника» дедалі більше доводить і доводитиме свою неспроможність виступати дієвим та ефективним засобом контролю над майбутньою поведінкою людей.

Отже, внаслідок того, що суспільство позбавляється й надалі позбавлятиметься рабської залежності одних людей від інших й в міру свого просування в напрямку науково-технічного прогресу, воно звільнюється й звільнюватиметься від такого недієвого й неефективного засобу контролю над майбутньою поведінкою людей, яким з давніх часів виступала дихотомія «батога» й «пряника», абсолютизація якої є шляхом редукціонування людини до рівня «собаки Павлова».

Шляхом туди ж є і кореляція майбутньої поведінки людей, здійснювана через абсолютизацію не тільки «обітування й погроз», тобто, обіцянок і залякувань, а й впливу або теперішнього на майбутнє, або майбутнього на теперішнє.

Дата добавления: 2014-11-29