Розвиток філософської думки в Україні (XVIII-поч. XX ст.)

А) Г.С.Сковорода.

Назавжди залишиться в історії світової культури філософська спадщина Григорія Савича Сковороди (1722-1794),який навчався в Києво-Могилянській академії. Йому належить ряд глибоких філософських творів, зокрема збірка поезій «Сад божественних пісень», «Начальная дверь ко христіанському добронравію», «Наркісс», «Асхань», «Бесіда, нареченная, двое о том, что блаженным быть легко», «Розговор пяти путников о истинном щастіи в жизни», «Басни харьковскія», «Израилскій змій» та ін.

Особливості творчого стилю Г. Сковороди:

а) діалогізм;

б) символічність та образність.

Основні елементи філософської системи Г.Сковороди:

1) учення про дві натури та три світи;

а) все існуюче, на думку Г.Сковороди, поділяється на три специфічні види(«світи»):

- великий (макрокосм);

- малий (мікрокосм);

- символічний (Біблія).

Великий світ - це світ речей, всесвіт. Людина, мікрокосм - це центр, в якому сходяться і набувають свого значення усі символи макрокосму і Біблії. Третій світ - світ символів, або Біблія, виступає як самостійна реальність, яка забезпечує людині можливість досягнення Бога. Через цей світ Бог являє людині.

б) в кожному із трьох світів існують водночас дві натури:

- одна «видима»,

- друга «невидима».

Для великого світу це зовнішній вигляд речей та їх внутрішня прихована сутність.

Для людини - це душа і тіло. Для символічного світу - Біблії - текст і прихований в ньому божественний сенс.

2) учення про «сродну працю» та «нерівну рівність»:

- «сродна праця» - заняття до душі;

3) вчення про самопізнання:

- самопізнання - шлях до щастя

4) вчення про щастя:

- щастя є «необхідною необхідністю», яку дуже легко знайти;

- досягти щастя можна у першу чергу через заняття «сродную працею».

У своїх творах Сковорода активно досліджує:

1) філософію життя;

2) моральні проблеми;

3) ставить проблему людського щастя;

4) один із перших просвітників гуманізму започаткував в історії української філософії так звану філософію серця;

5) виходив у своїх поглядах з ідеї існування двох натур: видимої (це світ матеріальний) і невидимої (це дух, істина, вічність, Бог);

6) висунув концепцію трьох світів, поділивши світ на три реально існуючі частини: «макрокосм»- це природа, безмовний світ, що складається з множини малих світів; «мікрокосм» (людина), світ символів (духовне життя, основу якого становить Біблія); «світ символів» - це сукупність символів, які забезпечують пізнання невидимої натури (Бога);

7) своєрідно розкриває взаємовідносини людини і Бога. Невидима натура є основою тотожності людини і Бога. Отже, самопізнання і пізнання є не що інше, як Богопізнання. Пізнавати світ – це значить навчитися за допомогою розуму бачити за видимим невидиме;

8) намагається встановити духовну цінність людини, ідеал людських взаємин;

9) вважає, що світ – то є матерія, яка вічна, немає меж і нескінченна у просторі і часі;

10) розглядає пам’ятку світової культури «Біблію» і прагне знайти в ній раціональний зміст.

У філософії Сковороди головне місце відводиться теорії пізнання.

Б) Я. Козельський

Сучасником Сковороди був Я. Козельський (1719-1799), який розвивав ідеї Ломоносова та французьких матеріалістів XVIII століття:

1) він виходив із визнання світу як такого, що існує об’єктивно, незалежно від людської свідомості та надприродної сили;

2) утверджував існування матерії у просторі і часі;

3) утверджував, що природа підпорядковується об’єктивним законам;

4) заперечував теологічне пояснення світобудови;

5) прагнув розмежувати науку, філософію і теологію;

6) значне місце приділяв соціально-політичним та естетичним проблемам;

7) висловлював глибоку ненависть до тиранії, деспотизму та їх носіїв;

8) засудив феодально-кріпосницький лад, розкрив його антинародну сутність;

9) обґрунтував необхідність ліквідації самодержавства і створення нового суспільства, побудованого на інших економічних, соціальних і моральних засадах;

10) сподівався на урядові реформи.

В) Т. Г. Шевченко

Проблеми суспільно-політичної філософської думки українського народу знайшли глибоке відображення у творчості великого сина України Тараса Шевченка (1814-1861). У духовній спадщині найзначніше місце зайняла проблема людини, її буття, внутрішнього світу – переживань, прагнення, інтересів.

Твори Кобзаря відіграли роль у формуванні демократичної думки в Україні, закликали:

· до ліквідації кріпосництва;

· до боротьби проти соціального і національного гноблення.

Однією із головних ідей є ідея національного визволення, утвердження незалежної української держави.

Соціально-політичні погляди Т. Г. Шевченка:

· надавав великого значення боротьбі з так званим «чистим мистецтвом», теорією мистецтва для мистецтва;

· вніс неоціненний вклад у розвиток соціальної і національної самосвідомості українського народу, інших слов’янських народів;

· був палким прихильником дружби народів.

Г) М.П. Драгоманов

Видатним діячем культури України був М.П. Драгоманов (1841-1891). Його творчість має суперечливий характер.

Прогресивною рисою діяльності М.Драгоманова була боротьба проти російського самодержавства. Він вважав, що соціальну несправедливість можна усунути лише докорінними змінами економічного ладу. Народна бідність, на думку Драгоманова, існуватиме доти, доки вся земля і всі фабрики не стануть власністю трудівників. Філософські погляди вченого викладені в його магістерській дисертації «Вопрос об историческом значении Римской империи и Тацит» (1869), а також в творах «Рай і Поступ» (1894), «Про волю віри» (1894).

Соціально-політичні погляди М.П. Драгоманова:

· він відстоював віру в дію природних законів;

· придавав великого значення спілкуватися рідною мовою;

· відстоював необхідність розвитку національної культури;

· викривав облудність великодержавної політики царизму;

· боротьбу за справу трудящих вважав інтернаціональною справою;

· майбутню державу уявляв як федеративний союз вільних соціальних общин;

· ставив на одне з перших місць: досягнення політичних свобод, розвиток освіти, підвищення культурного рівня народу.

В основі його концепції соціальної революції лежала ідея не кровопролитного повстання, а мирного розвитку через підняття освітнього рівня народу.

Найсуттєвішими ознаками світогляду і способу мислення М. Драгоманова були:

· раціоналізм – позитивізм;

· матеріалізм – атеїзм;

· прогресивізм;

· лібералізм, або «спеціальний атомізм»;

· «общинний соціалізм»;

· «космополізм».

У своїх філософських поглядах Драгоманов виходив з того, що матеріальний світ не залежить від надприродних сил. Людина цілком спроможна пізнати явища природи і суспільства.

Д) П.А. Грабовський

До когорти пристрасних борців за ліквідацію соціального і національного гноблення належить П.А. Грабовський (1864-1902).

· він вважав, що основою філософських знань мають бути дані науки; філософія покликана озброювати народ в його боротьбі за перетворення суспільного життя, а не слугувати обґрунтуванню містики і забобонів;

· показував, що містика відриває людину від землі з її соціальними, політичними, економічними та всякими іншими умовами і примушує гнити «у якійсь не існуючій області добрих та злих духовних начал»;

· підкреслює несумісність науки і релігії;

· виступає за відокремлення школи від церкви;

· закликає боротися за освіту;

· засуджує всіх тих, хто забув рідне слово, відмовляється від нього заради власної вигоди.

Дата добавления: 2014-11-29