Ж) Леся Українка – Косач – Квітка Лариса Петрівна

Е) І.Я. Франко

Непересічне місце у розвитку української філософсько-соціологічної думки належить І.Я. Франку (1856-1916).

В основі світогляду І. Франка – філософський матеріалізм та ідея розвитку природи і суспільства:

«Одно лиш вічне без початку і кінця,

живе і сильне, - се є матерія».

У природі, підкреслював мислитель, все підлягає змінам рухові та обміну матерії. Основою усього існуючого він визнавав природу в її багатоманітності і вічності. І.Франко привертав увагу до різних складних питань сучасного йому природознавства, історії, естетики. Пізнання він розглядав як відображення зовнішнього світу у людській свідомості. Вважав що поза природою нема пізнання, нема правди.

Соціально-політичні погляди І.Я. Франка:

· він доводив необхідність зміцнення зв’язку науки з практикою;

· розвивав революційно – демократичні принципи в галузі мистецтва, літератури, художньої творчості;

· закликав трудящих до активної боротьби за перебудову суспільства;

· не сліпо поклонявся марксизмові, а критично переосмислював його, мав власне розуміння сутності та спрямованості суспільного розвитку;

· виходив з того, що в основі суспільного розвитку є праця;

· вищим ідеалом є також свобода людини;

· виступав з вимогою революційного оновлення світу на основі праці, правди, науки.

Утвердження української мови для Франка є невід’ємним питанням реалізації соціальних ідеалів. Соціалізм Франка ґрунтується не на класових, а на загальнолюдських цінностях, на найвищому самоуправлінні общин, повітів і країн.

Франко пропагує гуманістичні принципи життя, виступає за ліквідацію всякого панування над людьми, всякої влади людини над людиною.

На багатогранній філософській палітрі духовної спадщини українського народу завжди буде сяяти ім’я великої української поетеси, філософа, публіциста, літературного критика Лесі Українки – Косач – Квітки Лариси Петрівни (1871-1913).

Соціально-політичні погляді Лесі Українки:

1) вона боролася за знищення експлуататорського ладу і встановлення справжнього народовладдя;

2) віддавала критиці різновиди ідеалістичної філософії (спіритуалізм, містицизм, неокантіанство);

3) для неї був характерним історичний оптимізм;

4) у своїх філософських поглядах вона виходила з того, що природа перебуває в постійних змінах і розвиткові;

5) не визнавала надприродних сил;

6) рішуче критикувала пасивне ставлення до дійсності;

7) на її думку, філософія повинна активно служити справі перетворення світу;

8) у творах: «В катакомбах», «Руфін і Присцілла», «Пророчій сон», «Прокляття Рахілі», «Три миті», «Стародавня історія східних народів», письменниця показувала справжню роль релігії у суспільстві, заперечувала спроби представити раннє християнство як комуністичну течію;

9) вбачала в народі могутню силу суспільного розвитку, вважала його творцем усіх матеріальних та духовних благ;

10) була полум’яним борцем за дружбу народів.

Дата добавления: 2014-11-29