Номенклатура

1.3а номенклатурою IUPAC, амінокислоти називають як відповідні їм карбонові кислоти, позначаючи аміногрупу (префіксом аміно-) як замісник у головному карбоновому ланцюгу (табл.17).

2. Іноді основою є тривіальна назва карбонової кислоти, наприклад масляна, валер'янова тощо, а положення аміногрупи вказують літерами α-, β-, γ- і т. д. Такі назви умовно вважають раціональними (оскільки за основу назв карбонових кислот за раціональною номенклатурою береться оцтова кислота, а інші розглядають як її похідні).

3. Найпоширенішими для амінокислот є тривіальні назви, зумовлені їхніми характерними ознаками, властивостями або назвами продуктів, з яких вони виділені. Так, назва гліцин походить від грец. — солодкий, лейцин — від грец. — білий (був виділений з молочного білка), пролін — від лат. proles — потомство (входить майже до всіх білків), лізин — від грец, — розпад (утворюється при розкладанні практично всіх білків), орнітин — від грец. — птах (виділений з екскрементів птахів), аспарагін — від грец. — спаржа (виділений із пагонів спаржі) тощо.

4. Амінокислоти, що входять до складу білків, часто позначають за допомогою скорочених назв — це перші три, рідко чотири, літери тривіальної назви даної кислоти (див. табл. 17).

Ізомерія. Структурна ізомерія амінокислот визначається ізомерією карбонового ланцюга і взаємним розміщенням функціональних груп.

Просторова ізомерія визначається наявністю в молекулах амінокислот асиметричних атомів Карбону, тобто амінокислоти можуть існувати у вигляді оптичних ізомерів, причому протеїногенні амінокислоти (ті, що входять до складу білків) є L-формами. Амінокислоти D-типу в природі трапляються досить рідко, наприклад, у деяких пептидних антибіотиках. Як уже зазначалось, базисною сполукою, з якої виводяться конфігурації інших споріднених сполук у ряду амінокислот, є серин.

Т а б л и ц я 17.

Дата добавления: 2014-11-29