Форми суспільної свідомості. ЇЇ виникнення і розвиток

Суспільна свідомість має складну структуру - різноманітні рівні і форми. Попередньо вже було зазначено, що свідомість виявляє себе а двох формах ідеального освоєння світу - як пізнавальна діяльність і як духовно-практична, ціннісно-мотиваційна сфера свідомості. За пізнавальними можли­востями і особливостями відображення суспільного буття виділяють рівні су­спільної свідомості емпіричний (буденна свідомість) і теоретичний. Також виділяють форми суспільної свідомос­ті, які є формами пізнання дійсності і, разом з тим, духовно-практичними фо­рмами усвідомлення світу і людини (мораль, право, релігія, мистецтво, філо­софія тощо).

Емпіричний рівень суспільної свідомості є відображенням дійсності в межах повсякденного життя. Часто емпіричну свідомість називають буден­ною свідомістю, або здоровим глуздом. Буденна свідомість формується сти­хійно в процесі безпосереднього життя. Вона включає в себе накопичені за віки емпіричний досвід, знання, норми та зразки поведінки, уявлення, тради­ції Це є розрізнена і несистематизована система уявлень і знань про явища, що лежать на поверхні життя і тому потребують обгрунтування і доведення.

Соціальна психологія за рівнем відображення є часткою буденної сві­домості. Але пізнання не є її основною функцією. Соціальна психологія здій­снює регулятивну функцію безпосереднього життя людей. В ній відбивають­ся психологічні риси і почуттєві стани соціальних груп суспільства взагалі. Можна говорити про особливості національної, класової психології, психо­логії релігійних груп тощо. Суспільна психологія охоплює всю різноманіт­ність почуттєвих станів суспільства: релігійних, моральних, естетичних, ста­нів симпатії і антипатії, страху, відчаю, незадоволеності, надії, злагоди тощо. Проявами соціальної психології є такі явища, як соціальна воля, громадська думка, традиції, звичаї, чутки, мода та-інші.

Теоретична (раціональна) свідомість виходить за межі повсякденності. Це є системна, теоретично оформлена сукупність ідей, поглядів, переконань. Вони узагальнюють досвід практичного життя і буденної свідомості, відріз­няються послідовністю, логічністю, потребують теоретичного обгрунтування і доведення, пов'язані з філософсько-світоглядними принципами і настано­вами.

Ідеологія так само, як і соціальна психологія, спрямована на регулю­вання суспільних стосунків. Вона є певним виразом суспільних цінностей, орієнтацій, інтересів і норм поведінки. Але на відміну від соціальної психо­логії, ідеологія є упорядкованою і теоретично оформленою системою, тобто в пізнавальному плані виступає на рівні теоретичної свідомості.

Традиційно ідеологію вважали теоретичною формою вираження і захи­сту соціально-класових інтересів. Справді, для певного класу або соціальної спільноти притаманні свої цінності і інтереси. Соціальна психологія є їх без­посереднім і стихійно сформованим виразом, ідеологія ж створюється цілес­прямовано, певними групами людей, зайнятих в сфері духовного виробницт­ва. Вона прагне в систематизованій і обгрунтованій формі представити част­кові, приватні інтереси, що притаманні лише певному класу або соціальній групі, як спільні, загальнолюдські. Кожна ідеологія намагається захистити свої власні інтереси, виправдати їх, протиставити їх інтересам інших соціа­льних спільнот. Але такий виразний вузько-класовий характер ідеологія ви­являє не в будь-якому суспільстві.

Ідеологія служить не лише приватним інтересам певної соціальної спі­льноти, але й суспільству в цілому. Ідеологія виступає певним утилітарним засобом культури, що забезпечує інтеграцію суспільства, його відтворення, нормальне функціонування. Вона організує, консолідує соціальні сили, сти­мулює і спрямовує соціальну активність членів суспільства. В будь-якому суспільстві існують і позаідеологічні культурні зразки і норми (цінності, сус­пільні цілі та ідеали, норми життя), які регулюють соціальні стосунки. Але в разі слабкості соціуму, ці засоби не спрацьовують і виникає необхідність у певного роду штучному способі інтеграції суспільства. Державна ідеологія є спробою влади сформувати особливі моральні, культу­рні основи інтеграції, яких не вистачає в масовій психології і буденній свідо­мості суспільства. Держава з достатньо сформованою правовою системою не потребує класової ідеології, бо тут править вже не один клас, а масовий суб'єкт. Саме в правовій державі виникає явище масової ідеології. Вона спрямована не стільки на захист політичних інтересів певного класу, а на ма­сове духовне виробництво, на продукування ідей, значень, образів і символів, що надають життю індивідів певний сенс існування саме.у сьому суспільст­ві. Сучасна ідеологія все більш орієнтується на релігію, мораль, мистецтво, спирається на культурні і загальноцивілізаційні основи цілісності суспільст­ва.

Дата добавления: 2014-12-07