Структура і динаміка конфліктів

Мотиви міжособистісних конфліктів

§ негативна форма поведінки, спілкування;

§ відстоювання власних інтересів, мети, позиції, цінностей;

§ конкуренція, суперництво;

§ осуд засобів та методів досягнення мети;

§ конфліктність, імпульсивність, агресивність.

§ Мотиви міжгрупових конфліктів

§ несумісні цілі окремих груп;

§ конкуренція;

§ суперництво;

§ боротьба за лідерство.

Конфлікт містить такі основні структурні елементи:

Сторони конфлікту (учасники конфліктної ситуації);

Умови перебігу конфлікту (зовнішній контекст, в якому виникає і розвивається конфлікт);

Образи конфліктної ситуації (ідеальні картини, уявлення про конфліктну ситуацію, притаманні учасникам конфлікту).

Способи поведінки в конфлікті (конкретні дії учасників конфлікту)

Існує п’ять основних способів поведінки в конфлікті: відхід від конфлікту, боротьба, поступливість, компроміс, співробітництво. Реалізація того чи іншого способу в кожній конкретній ситуації залежить від:

а) особливостей конфліктної ситуації (типу конфлікту, його змісту, кількості людей, які задіяні у конфлікті тощо);

б) індивідуально-психологічних характеристик учасників конфлікту (їхніх потреб, інтересів, стилю спілкування, особливостей емоційної сфери тощо).

Потенційно кожен конфлікт, що виникає в організаціях, може проходити такі стадії розвитку:

виникнення об’єктивної конфліктної ситуації;

усвідомлення конфліктної ситуації;

перехід до конфліктної поведінки;

розв’язання конфлікту.

Але залежно від конкретних умов деякі з цих стадій можуть не розгортатися або «випадати» з контексту конфлікту.

Аналіз динаміки конфлікту передбачає також встановлення можливості трансформацій різних типів конфлікту (переходу конфлікту одного типу в конфлікт іншого типу).

Запобігання конфліктам та їх подолання

Запобігання конфліктам досягається здійсненням керівництвом організації спеціальних заходів стосовно її підрозділів (своєчасне інформування, видання спеціальних розпоряджень тощо), а також реалізації керівником кожного підрозділу власних заходів (сумісне обговорення та аналіз у групі актуальних проблем організації; врахування потреб та можливостей кожного працівника; введення спеціальної системи заохочень тощо).

Подолання конфліктів передбачає:

§ виявлення та усвідомлення латентних (прихованих) конфліктів;

§ обхід відкритих (реальних) конфліктів;

§ фактичне розв’язання відкритих конфліктів.

§ Обхід відкритих конфліктів доцільний тоді, коли успішне розв’язання конфлікту є неможливим. Він сприяє виходу сторін конфлікту зі стану напруження, їх відмові від конфронтації. Обхід конфлікту може здійснюватися за допомогою таких заходів:

§ ізоляції;

§ обмеження можливостей;

§ введення штрафних санкцій;

§ зміни спрямування енергії;

§ витискування, необхідності «співіснування».

Розв’язання відкритого конфлікту може досягатися в результаті:

а) силового розв’язання конфлікту (боротьба сторін, примус з боку третьої сили);

б) розв’язання конфлікту за допомогою «вироку» (жеребкування, голосування, арбітражне рішення);

в) коопераційного рішення (посередництво, досягнення компромісу в результаті ведення переговорів, спільне розв’язання сторонами проблеми на основі співробітництва).

Алгоритм, який застосовується при використанні різних коопераційних форм розв’язання конфлікту, а особливо, за спільного розв’язання сторонами проблеми на основі співробітництва (колаборації), полягає у з’ясуванні трьох важливих моментів:

§ потреб (інтересів) учасників конфлікту;

§ вимог учасників конфлікту, які відображають їхні інтереси;

§ конкретних позицій (рішень, пропозицій) щодо задоволення вимог і відповідних їм інтересів.

Для успішного співробітництва його учасники повинні дотримуватися спеціальних принципів, які відображають: значущість співробітництва; важливість уміння уважно слухати один одного; необхідність адекватного аналізу інтересів, які реалізуються в конфлікті; доцільність демократичної стратегії взаємодії; чіткість усвідомлення конкретної мети переговорів.

Основні моделі розвитку конфліктів

параметри суперечливих ситуацій	«ділова суперечка»	«формалізація відносин»	психологічний антагонізм»
Обсяг неузгодженості	розбіжності з окремого питання	розбіжності з ряду питань	зона неузгодженості невизначена, з суб’єктивною тенденцією до розширення
Ставлення до можливості змінити ситуацію, дійти згоди	впевненість у можливості порозумітися	відсутність впевненості у можливості порозумітися	відсутність бажання шукати згоди
Сприйняття партнера	психологічно доброзичливе	психологічно дистантне	психологічно неприязне
Обсяг спілкування	великий	обмежений	мінімальний
Наявність особистого, неофіційного компонента у спілкуванні	позитивне	негативне	нульове
Характер впливу на опонента	аргументація, спроби переконати	вплив у межах формально приписаних відносин	«психологічна війна»
Тип взаємодії	співпраця	формальна взаємодія	фактична відмова від взаємодії
Ймовірний результат ситуації	велика ймовірність конструктивного результату	можливий перехід в інші варіанти, результат не визначений	велика ймовірність деструктивного результату

Функції конфліктів

Маючи значний енергетичний потенціал, конфлікт відіграє велику роль у регуляції поведінки та діяльності людей.

Виходячи з того, що конфлікт. як правило, супроводжують гострі негативні емоційні переживання, найчастіше наголошують на його негативних функціях.

У галузі внутрішньоособистісних конфліктів такий конфлікт призводить до психологічного дискомфорту особистості, її емоційної нестабільності, нервозності, невпевненості в собі, відсутності позитивної життєвої програми, перспективної лінії життя і навіть до «ламання» особистості в цілому.

Міжособистісні та внутрішньо групові конфлікти супроводжуються такими негативними виявами:

§ порушують систему комунікацій та взаємостосунків між людьми;

§ заважають досягненню цілей організації;

§ послаблюють групову єдність;

§ ставлять під загрозу інтереси конкретних учасників конфлікту;

§ підривають їх авторитет і позбавляють підтримки оточення;

§ призводять до без результативного витрачання енергії та ресурсів;

§ спричиняють появу нових конфліктів;

§ сприяють виникненню ворожості, насилля і жорстокості;

§ акцентують увагу на необхідності досягнення «перемоги» у конфлікті, а не на розв’язанні проблеми;

§ викликають почуття незадоволення і негативний емоційний стан в учасників конфлікту тощо.

Міжгрупові конфлікти взагалі ставлять під загрозу стабільність певного соціального об’єднання (чи то окрема організація, чи суспільство в цілому); змінюють пріоритети певних соціальних груп; заважають впровадженню нововведень і реформ, сприяють виникненню кризових ситуацій; можуть призводити навіть до жертв і кровопролиття (соціально-політичні і військові конфлікти) тощо.

Проте конфлікту як психологічному феномену притаманні й інші, позитивні (конструктивні) функції. На цей момент слід звернути особливу увагу, оскільки аналіз лише негативних функцій не вичерпує суті багатьох конфліктів.

Внутрішньоособистісний конфлікт крім усього іншого, сприяє самоаналізу особистості, самоосмисленню своїх потреб, інтересів, виокремленню найбільш пріоритетних, усвідомленню своїх взаємостосунків з людьми, самовдосконаленню особистості (на основі почуття невдоволення собою).

Міжособистісні та внутрішньогрупові конфлікти часто виконують функцію так званого запобіжного клапана, що дозволяє звільнитися від негативних емоцій і діяти конструктивно. Вони сприяють осмисленню різних скарг і претензій; виявляють різні погляди на проблему; дають можливість ефективніше приймати групові рішення; сприяють впровадженню певних норм поведінки; об’єднують людей, які мають спільні погляди і інтереси; діють можливість людям висловити свої думки, сприяючи їхній самореалізації та самоствердженню тощо.

Міжгрупові конфлікти сприяють здійсненню соціально-політичних та економічних реформ, встановленню нових підходів до розв’язання певних соціальних проблем, змушують шукати нові способи взаємодії між людьми та виконання спільної діяльності.

Дата добавления: 2014-12-27