Класифікація. Складові психосоматичних розладів

Сучасна системно-динамічна концепція виникнення психосоматичних захворювань.

Проведений аналіз концепцій психосоматичної медицини показує, що жодна з розроблених теорій не може бути основною, тому що не дозволяє вірогідно пояснити усі ланки в етіології і патогенезі психосоматичних захворювань.

Тому в даний час прийнято враховувати складність патогенезу психосоматичних розладів, що складається з ряду факторів:

1) Спочатку виникають напруга і дисбаланс у багаторівневій системі соціуму (дія макро- мікросоціальних факторів) Серед даних факторів виділяється стресор, специфічний для особистості. Специфічність визначається тим, що стресовий фактор збігається зі значимою життєвою сферою. Формування «значимої життєвої сфери» залежить від виховання і соціального оточення людини в ранньому дитинстві.

2) Надалі стресор взаємодіє з психофізіологічними особливостями особистості. Для того щоб виникли психосоматичні порушення, необхідним є наявність таких психофізіологічних особливостей: слабкий або середньо слабкий неврівноважений тип нервової системи, емоційна нестійкість, низька активність і деяка перевага процесів гальмування, висока тривожність. Від психофізіологічних характеристик залежить виразність фізіологічної відповіді на стресор.

3) спадкової схильності до психосоматичних розладів, що виявляється в хворих АГ у 22,7—62,5%; БА - 65,5—85,0%; нейродермітом - 66,0%; екземою — 61,0% випадків, а також при інших психосоматичних захворюваннях;

4) Те, який з органів буде слабшим, пов'язано зі спадковою схильністю, а також з додатковим фактором, яким є соматичний стан на момент впливу стресового фактору (гостре респіраторне захворювання, гастрит, дуоденіт, ВСД і т.д.) У результаті збігу всіх цих факторів виникає функціональний психосоматичний розлад, яке можна розглядати як зворотній стан. Протягом цього часу психосоматичні симптоми нестійкі і як правило пацієнти не звертаються за медичною допомогу. Між впливом стресора і початком органічного соматичного захворювання завжди проходить визначений функціональний період. Його тривалість різна, але частіше це інтервал від 1-2 міс до 1 року.

Психопатологічний поліморфізм психосоматичних розладів знаходить висвітлення в сучасних класифікаціях психічних захворювань. У МКБ-10 психосоматичні розлади можуть класифікуватися в різних розділах: «Органічні, включаючи симптоматичні, психічні розлади» (рубрики F04—F07, що відповідають реакціям екзогенного типу K. Bonhoffer), «Невротичні, пов'язані зі стресом і соматоформні розлади» (рубрики F44.4—F44.7, що відповідають психогеніям і F45 — соматоформні розлади), а також «Поведінкові синдроми, пов'язані з фізіологічними порушеннями і фізичними факторами» (рубрики F50—F53).

Незважаючи на таке різноманіття розглянутих станів, їх поєднує загальна ознака — сполучення розладів психічної і соматичної сфери і пов'язані з цим особливості медичного обслуговування хворих, що припускає тісну взаємодію психіатрів і лікарів загального профілю, яка здійснюється звичайно або в медичних установах загального типу, або в спеціалізованих психосоматичних клініках.

Виходячи зі структури психосоматичних співвідношень, за класифікацією Смулевича виділяється 4 групи станів:

· Соматизовані психічні (соматоформні) реакції, що формуються при невротичних або конституціональних розладах (неврози, невропатії).

· Психогенні реакції (нозогенії), що виникають у зв'язку із соматичним захворюванням (останнє виступає в якості психотравмуючого фактору) і відносяться до групи реактивних станів.

· Реакції по типу симптоматичної лабільності — психогенно провокована маніфестація або екзацербація соматичного захворювання (психосоматичні захворювання в традиційному їхньому розумінні).

· Реакції екзогенного типу (соматогенії), які маніфестують внаслідок впливу соматичної шкідливості на психічну сферу і відносяться до категорії симптоматичних психозів, тобто до категорії екзогенних психічних порушень.

Про поширеність психосоматичних розладів з точністю судити важко (показники хворобливості звичайно занижені), оскільки ці хворі нерідко випадають з поля зору лікарів (звертаються до знахарів, цілителів). Проте частота психосоматичних розладів досить висока і коливається серед населення від 15 до 50%, а в загальмедичній практиці — від 30 до 57%. Епідеміологічні дослідження показують, що до психосоматичної патології більш схильні люди похилого і середнього віку, а також з низьким прожитковим рівнем. Ця патологія частіше відзначається у жінок. Таким чином, частота психосоматичних захворювань залежить від багатьох факторів (стать, вік, місце проживання, наявність або відсутність шкідливих звичок і т.д.).

Дата добавления: 2014-12-27