Сутність маскованих депресій

Під соматизованими (маскованими) депресіями прийнято розуміти депресії, в клінічній картині яких на перший план виступають соматичні симптоми, а психопатологічні прояви залишаються в тіні, тобто депресивний афект ховається за різноманітними тілесними відчуттями. Такі депресії називають соматизованими оскільки їхня клініка обмежується розладами, звичайно характерними для соматичних захворювань, і маскованими, тому що власне депресивного настрою як такого майже непомітно: він як би ховається за проявами соматичних захворювань.

Дослідники, які займались вивченням подібних станів, позначали їх, як депресії, даючи їм різні назви (ларвірована, маскована, прихована, латентна, стерта, вегетативна, соматизована депресія, депресивні еквіваленти, депресія без депресії і т.д.), така різноманітність термінів свідчить про надзвичайну складність проблеми атипових депресій, що пов’язана з питаннями етіопатогенезу, клінічної диференціації, нозологічної належності, терапії і т. д. При вивченні соматовегетативних розладів в рамках так званих м'яких, атипових форм депресивних станів було відзначено, що клінічна картина захворювання характеризується домінуванням соматичних симптомів і порушень вегетативної нервової системи, що можуть цілком перекривати ознаки депресії, що лежать в їхній основі. Незважаючи на це, варто підкреслити, що усі вони являють собою «соматичні еквіваленти депресії», іншими словами, є вираженням «латентного депресивного стану».

По частоті соматизовані депресії перевершують класичні, або «явні», депресії. Хворі із соматизованими депресіями спостерігаються практично лікарями всіх спеціальностей. Однак дані про їхню частоту не відбивають дійсної картини поширеності цих станів, оскільки не є результатом цілеспрямованих епідеміологічних досліджень. На основі аналізу даних по звертаємості до сімейних лікарів афективні розлади були виявлені у 87% хворих. Серед них хворі із соматизованими депресіями складають від 7 до 31%. Порівняно більш високі показники поширеності соматизованих депресій відзначаються серед хворих так званого граничного профілю і загально медичної практики — до 22%.

Актуальність проблеми депресії добре ілюструє описаний більш 30 років тому Watts (1966 р.) «феномен айсберга». Як відомо, надводна частина айсберга — лише незначна (приблизно одна десята) його частина.

У широкій клінічній практиці особи з депресією, що звертаються до фахівців-психіатрів, — це і є надводна частина айсберга, а велику («приховану під водою») частину складають особи, що звертаються до інтерністів з різними соматичними скаргами, до яких «приклеюються» різні діагнози, — ревматологічні, гастроентерологічні, кардіологічні, неврологічні й інші (часто — «нейроциркуляторна», або «вегетативна», дистонія).

Дата добавления: 2014-12-27