Оцінювання інвестиційних можливостей у процесі планування прибутку підприємства

Загальна оцінювання привабливості даної СЗГ із ура­хуванням можливостей СГП підприємства розраховується за формулою.

Привабливість СЗГ = А1С_Т + А₂Р + А₃О - А₄Т,

206 ----------------------------------------------------------------------------------------------

________ Модуль 3. Управління потенціалом підприємства на основі...

де С_Т — загальна оцінювання змін у перспективі зростання;

Р — загальна оцінювання змін у перспективі рентабель­ності;

О — загальна оцінювання впливу сприятливих факторів;

Т— загальна оцінювання впливу несприятливих факторів;

А₁,А₂, А₃, А₄ — коефіцієнти, установлені експертами, які показують вагомість впливу кожного фак­тора й у сумі становлять 1,0,

Ці коефіцієнти відображають відносну значимість кожної оцінки для керівництва підприємства. Наприклад, а1 = 0,35, А₂ = 0,25, А₃ = 0,15, А₄ = 0,25. Розглянута методика оцінки привабливості СЗГ дозволяє здійснити порівняльну кількісну оцінку різних фак­торів перспектив зростання, рентабельності, умов конкурентоздатності й нестабільності в кожній зоні й на цій основі одержати підсумкові дані, порівнянні для всього набору СЗГ підприємства. Аналіз інтегральних оцінок дає можливість ранжувати всі по­тенційні СЗГ за їхнього перспективною привабливістю для підприємства з погляду здійснення підприємницької діяльності.

Таблиця 6.1. Оцінювання змін у прогнозованому зростання

«Управління потенціалом підприємства»

Процес планування прибутку е першим етапом оцінювання маркетингового потенціалу. При цьому рекомендується врахо­вувати ряд факторів.

1. Можливість коливання ціни реалізації продукції як в
одну, так й в іншу сторону. Адже прийняті підприємством
стратегії маркетингу можуть бути досить різноманітні, напри­клад: при низьких цінах проводити й реалізовувати більше
продукції, при високих цінах продавати споживачам менше
продукції.

2. Зміна прямих змінних витрат підприємства під впливом
численних причин, наприклад при зміні цін на використовува­ну сировину, матеріали, що комплектують паливо, енергію, ус­таткування, при зростанні витрат на зарплату основних вироб­ничих робітників, а також витрат усіх видів ресурсів на одини­цю продукції, під впливом науково-технічного прогресу.

3. Можливість зміни умовно-постійних витрат, які можуть
бути спрямовані на вдосконалювання системи управління
підприємством й окремими його підрозділами, організаційної
й виробничої структур та ін.

208 -----------------------------------------------------------------------------------------------

________ Модуль 3. Управління потенціалом підприємства на основі...

4. Модернізація виробництва, його розвиток, розширення
й удосконалення. Все це може бути реалізоване за допомогою
реконструкції підприємства і його технічного переозброєння,
переоснащення, що, в остаточному підсумку, приведе до зміни
виробничої потужності підприємства.

5. Можливий облік структурних зрушень продукції, тобто
зняття з виробництва застарілих, безперспективних, що не ко­ристуються достатнім попитом, видів продукції й освоєння
виробництва прогресивних її моделей, зразків, видів.

6. Можлива зміна виробничої програми, яку варто оціню­вати з позицій наявних обмежень, зокрема по допустимій
ефективності капітальних вкладень, попиту продукції на рин­ку, припустимому рівню господарського ризику, граничному
значенню рівня відносної беззбитковості і т.п.

7. Існуючу дискретність виробництва, його багатономенклатурний, багатоасортиментний характер. Однак слід зазначи­ти, що зміни, перераховані вище, належать не до всієї продукції взагалі (такого в житті й у виробництві не буває), а до конкретних її видів і моделей.

Перелік умов, яким повинна задовольняти робоча методика планування прибутку, свідчить про те, що вона повинна мати гнучкість, комплексність, економічність, а також таку дуже важ­ливу властивість, як дискретність. Останнє дозволяє встанови­ти межі, в рамках яких може й буде перебувати одне з можливих і допустимих планово-управлінських рішень.

Весь процес планування прибутку включає шість етапів:

перший — формування вихідної інформації;

другий — визначення самого прибутку й найважливіших економічних і фінансових показників діяльності підприємства;

третій — аналіз отриманої інформації щодо прийнятності прийнятого варіанта;

четвертий — аналіз рентабельності виробництва зі ви­дами продукції для виявлення резервів у справі підвищення прибутку;

п'ятий — внесення змін у техніку й технологію, ор­ганізацію виробництва й управління за видами продукції з ме­тою підвищення прибутку;

шостий — ухвалення рішення й розрахунок усієї інфор­мації з видів продукції й узагальненої інформації з підприємства в цілому.

Розглядаючи проблему ціноутворення товару на ринку, можна вказати на дві принципові методологічні схеми: витрат­не ціноутворення, в основу якого закладені майбутні витрати фірми на виробництво й реалізацію продукції; ринкове ціноу­творення, при якому ціна формується під впливом попиту та пропозиції товарів на ринку.

Методологічно витратне ціноутворення будується за схе­мою «витрати плюс», причому під плюсом розуміється дея­ка величина прибутку, що заставляється фірмою при ство­ренні нової справи у вигляді певної, заздалегідь планованої
рентабельності виробництва.

Таке ціноутворення широко застосовується фірмами при відсутності скільки-небудь відчутної конкуренції з боку інших підприємств, що виробляють товар аналогічного призначення. Перелічимо ті ніші ринку, в яких може успішно застосовува­тися витратне ціноутворення:

- виробництво й продаж товарів монополіями (монополь­ний ринок);

- часткове виробництво й продаж товарів в умовах олігопольного ринку (особливо при змові діючих фірм між со­бою про проведення єдиної спільної цінової політики); - виробництво товарів з урахуванням замовлень спожи­вачів (формування портфеля замовлень на основі до­говірних цін);

210 ----------------------------------------------------------------------------------------- —

- значний дефіцит продукції й незадоволеність попиту на неї;

- локально ізольована піша ринку (наприклад, при відсут­ності транспортних зв'язків, у зв'язку з несприятливими умовами погоди й т.п.).

З огляду на викладені обставини, можна записати форму­лу для визначення ціни товару в такому виді:

Ц= С+ П = С+РС=С(1 +Р), (6.1)

де Ц — ціна одиниці товару, виробництво якого буде

здійснювати в новому підприємницькому проекті; С — собівартість одиниці продукції після освоєння вироб­ничої потужності майбутнього підприємства; П — планований прибуток на одиницю продукції після ос­воєння виробничої потужності підприємства. Формула одержання планованого прибутку така:

П=Р - С, (6.2)

де Р — планована рентабельність виробництва продукції після освоєння виробничої потужності підприємства (у частках від одиниці).

Запишемо формулу для визначення собівартості одиниці продукції, що становить основу витратного ціноутворення:

де С_пер — змінні витрати на одиницю товарної продукції (за­робітна плата основних виробничих робітників, що виконують технологічні операції за відрядними розцінюваннями, з усіма нарахуваннями, витрати на сировину, матеріали, що комплектують вироби, що витрачають безпосередньо на виготовлення го­тової товарної продукції, витрати на паливо й енергію, що витрачаються на технологічні операції, і ін.);

Спос - умовно-постійні витрати в абсолютному вираженні за календарний рік (заробітна плата всіх інших ка­тегорій працюючих, що перебувають на погодинній оплаті праці, з усіма нарахуваннями, витрати на си­ровину й матеріали, що витрачають на допоміжні й обслуговуючі операції, витрати на запасні частини до встаткування й транспортних засобів, витрати на паливо й енергію, що витрачаються на опалення, освітлення, вентиляцію, орендна плата за виробничі площі, устаткування, амортизація основних вироб­ничих фондів, платежі за страхування майна й гос­подарської діяльності, інші платежі, які не залежать від обсягу продукції);

N — планований річний обсяг виробленої товарної про­дукції після освоєння виробничої потужності підприємства в натуральному вираженні. Планова величина обсягу продукції не повинна перевищу­вати виробничої потужності підприємства, за винятком ре­зервної частини. Цю умову можна записати у вигляді нерівності.

де Nт — величина річної виробничої потужності підприємства в натуральному вираженні товарної продукції;

М_р — резервна частина виробничої потужності підп­риємства в частках від одиниці (установлюється фірмою для себе самостійно залежно від характеру продукції, її вартості, договірних зобов'язань перед споживачами й штрафними санкціями за затримку з поставкою готової продукції; звичайно ця величина приймається в межах 0,1 — 0,4).

Якщо прийняти певну величину річної виробничої про­грами з урахуванням установленого відповідно до формули

212 ----------------------------------------------------------------------------------------------

________ Модуль 3. Управління потенціалом підприємства на основі...

(6.4) обмеження, розраховується собівартість одиниці товар­ної продукції за формулою (6.3).

Тепер, щоб установити ціну одиниці товару, треба визначи­ти рівень планованої рентабельності виробництва. Це робиться з урахуванням таких міркувань. По-перше, фірма прагне працю­вати з найвищою рентабельністю. Адже це, як правило, моно­польна фірма, що має дуже слабких конкурентів або не має їх взагалі. По-друге, малоймовірно, що вона почне організувати но­ву підприємницьку справу, якщо не зможе забезпечити рента­бельність виробництва більше 20-25%. По-третє, фірма повинна враховувати, що надмірна рентабельність виробництва призведе до дуже високої ціни товару, і попит на нього різко скоротиться. Тому хоча вона й буде прагнути працювати з високою рента­бельністю, але обмежить свої апетити можливістю продажу ви­роблених нею товарів. По-четверте, у більшості країн з ринко­вою економікою, включаючи й Україну, функціонують антимонопольні комітети, які на основі антимонопольного законодавст­ва регламентують рівень рентабельності виробництва монополь­них підприємств. Так що монопольні фірми не зовсім вільні у встановленні рентабельності власного виробництва.

Зазвичай обмеження на рентабельність установлюються в межах 50 — 100%. Все залежить від характеру продукції, її дефіцитності, попиту споживачів на неї й т.п. Однак, удоско­налюючи своє виробництво, фірма може забезпечити й більш високу рентабельність, ніж це було встановлено антимонопольним комітетом при обґрунтуванні ціни товару.

Прийнявши певну величину річного обсягу виробництва продукції з урахуванням попиту на ринку, а також орієнтов­ний рівень рентабельності в межах установленого антимонопольним комітетом обмеження, за формулою (6.1) розрахову­ють ціну майбутнього товару. Це дає можливість визначити найважливіші техніко-економічні й фінансові показники діяльності фірми після освоєння виробничої потужності.

Приведемо формули для розрахунку й наступного аналізу показників діяльності фірми від реалізації нової підприємниць-

---------------------------------------------------------------------------------------------- 213

-(Управління потенціалом підприємства»

Модуль 3. Управління потенціалом підприємства на основі...

кої справи. Тут для розрахунку параметрів застосовуються такі вихідні дані й позначення: виробнича потужність підприємства (Nm); резерв виробничої потужності (М_р); обмеження рента­бельності виробництва (Ро); змінні витрати на одиницю про­дукції (С_зм); постійні витрати за рік (С_пос); змінна зарплата на одиницю продукції (3_П); постійна річна заробітна плата (З_пос); величина минулого упредметненої праці (Т_с).

На їхній основі розраховуються всі інші найважливіші по­казники діяльності підприємств. Вони визначаються за фор­мулами, які представлені в табл. 6.2.

Таблиця 6.2. Формули для розрахунку

техніко-економічних і фінансових показників

нового продукту

Вибір напряму вдосконалювання діяльності повністю за­лежить від самої фірми. І важливо при цьому, щоб вона вико­ристала в новій для себе підприємницькій справі всі надані за­коном можливості.

Дата добавления: 2014-12-29