Стратегічні зони господарювання й стратегічні господарські центри

Великі й більшість середніх фірм США являють собою комплекси, що випускають різнорідну продукцію й виходять із нею на численні товарні ринки.

Однак у зв'язку з нестабільністю життєвих циклів техно­логії/попиту, високим рівнем невизначеності в умовах конку­ренції, появою соціально-політичних обмежень тощо вияви­лося, що для вирішення знову виникаючих стратегічних за­вдань маневрування галузями діяльності шляхом її диверсифікованості недостатньо.

По-перше, науково-технічний розвиток виробництва й організація маркетингу призвели до скорочення тривалості життєвих циклів попиту й ліквідації відповідних галузей ви­робництва. Тому компанія повинна постійно піклуватися про те, щоб освоювати нові види діяльності й відтинати застарілі. По-друге, стратегія фірми в конкуренції повинна мінятися в міру зміни стадій життєвого циклу попиту, для чого ком­панія повинна вчасно вгадувати зміну цих стадій на різних ринках. Тому об'єктом маневрування стають не окремі види діяльності компанії, а її діяльність у стратегічних зонах гос­подарювання (СЗГ).

Ідея децентралізації управління на основі виділення «зон господарювання» не нова. В 50-і роки в СРСР була здійсне­на корінна реорганізація управління: ліквідовано галузеве управління й виділені регіональні народногосподарські ком-

плекси, управляли якими регіональні ради народного госпо­дарства. Стратегічне управління здійснювалося із центру. Така реорганізація сприяла економічному розвитку регіонів, але не привела до підвищення темпів розвитку народного господарства в цілому. Тому згодом було відновлено галузе­ве управління.

Існуючий нині розподіл повноважень між федеральними й регіональними органами влади й управління, а також тен­денція до посилення ролі регіональних органів являє собою но­вий варіант децентралізації управління народним господарст­вом. Однак ця тенденція перебуває в протиріччі із прагненням стратегічних інвесторів до створення гігантських промислово-фінансових компаній і централізації управління ними.

СЗГ — це окремий сегмент оточення компанії, на який вона має або хоче одержати вихід. Параметрами виділення СЗГ із зовнішнього середовища компанії є:

- певна потреба (наприклад, потреба в теплому одязі); - технологія, за допомогою якої ця потреба може бути за­доволена (очевидно, що потреба в теплому одязі може бути задоволена використанням технологій текстильної, шкіряної й хутрової промисловості); - тип клієнта (наприклад, населення, соціальні організації,

державні організації);

- географія потреб (цей параметр важливий, насамперед, з погляду стадії життєвого циклу попиту й рівня задово­лення попиту).

Порядок виявлення стратегічних зон господарювання за зазначеними параметрами наведеними на рис. 7.2. Як видно із рисунка, в умовах задоволення однієї потреби 3-4-х типів клієнтів і використання 2-3-х технологій при діяльності ком­панії в 4-х географічних районах утвориться 24 — 48 СЗГ. З досвіду фірм США, така кількість СЗГ типова для більшості великих і багатьох середніх компаній із широкою диверсифікованістю діяльності. Та сама потреба може бути задово­лена при різних технологіях виробництва продукції (рис. 7.3) і різному їхньому наборі.

Мистецтво визначення набору технологій при виділенні СЗГ полягає в тому, щоб забезпечити компанії досягнення синергічного ефекту від їхньої взаємодії.

Прояв синергічного ефекту можливий також при взаємодії стратегічних зон господарювання, тому одним із за­вдань стратегічного управління є організація такої взаємодії.

230 -----------------------------------------------------------------------------------------------

При плідній технології в життєвому циклі попиту здійснюється ряд послідовно мінливих технологій, внаслідок чого той самий вид продукції якийсь час виготовляється у двох технологіях — старій й новій. Виникає інше важливе завдання стратегічного управління — визначення пропорцій і темпів згортання одного виробництва й розвитку іншого (виходу ком­панії з однієї зони господарювання в іншу).

Зміна умов конкуренції по життєвому циклу попиту при­зводить до необхідності цільового управління набором СЗГ (на відміну від управління набором галузей виробництва при диверсифікованості).

Ряд фірм США, крім СЗГ, виділяють стратегічні госпо­дарські центри (СГЦ), які здійснюють стратегічний розвиток однієї або декількох СЗГ. Основними функціями СГЦ є:

а розроблення конкурентоздатних виробів і формування збутових стратегій СЗГ;

а розвиток СЗГ за даним стратегічним напрямом;

о забезпечення ефективного використання технології й досягнення високого рівня рентабельності.

Однак виділення СГЦ породило проблему узгодження стратегічних розробок з поточною діяльністю в рамках, ор­ганізаційної структури компанії. Ця проблема, мабуть, може бути вирішена формуванням у системі управління компанією цільової підсистеми управління розвитком, який і повинні на­лежати СГЦ. Виділення СЗГ й утворення СГЦ можна вважа­ти одним зі способів узгодження можливостей компанії з па­раметрами її оточення й впливу компанії на оточення. При цьому виникає новий (ринковий) розріз структури компанії (рис. 7.4). Виділення СЗГ й утворення СГЦ є далеко не єди­ним способом подолання труднощів, спричинених посилен­ням невизначеностей зовнішнього середовища компанії й змінами в соціально-політичній сфері суспільства. Можливо, більш ефективним було б зниження рівня невизначеностей шляхом сприяння стабілізації соціально-політичних умов життя суспільства.

---------------------------------------------------------------------------------------------- 231

Іншим розповсюдженим способом поліпшення взаємодії компанії з її оточенням є використання комерційної концесії (франчайзингу).

В ускладнених умовах міжфункціональних, зовнішніх і внутрішніх зв'язків правомірна постановка питання про фор­мування організаційно-економічного механізму управління маркетинговим потенціалом підприємства. Формований ме­ханізм повинен здійснювати ефективну комплексну підтрим­ку потенціалу підприємства, бути адекватним сучасним вимо­гам, враховувати динаміку кон'юнктури ринку, ґрунтуватися на принципах адаптивності й створювати можливості для гнучкого й швидкого прийняття управлінських рішень.

Дата добавления: 2014-12-29