Стратегічна прогалина та шляхи її заповнення

В процесі визначення стратегічних цілей підприємство оцінює свої можливості щодо їх виконання. Але часто між цілями і можли­востями зростання підприємства існує певний розрив, який в стра­тегічному управлінні називається стратегічною прогалиною [6].

Стратегічна прогалина - це інтервал між можливостями, обумовленими існуючими тенденціями зростання підприємства, і бажаними орієнтирами, необхідними для вирішення невідклад­них проблем зростання й зміцнення підприємства в довгостроковій перспективі (рис. 2.3).

Невідповідність цілей і ситуації, що склалася, в теорії управління називається проблемою. Чітке уявлення існуючих проблем, джерел їх виникнення і подальшого розвитку дозволяє ухвалити обґрун­товані рішення, спрямовані на уникнення або пом'якшення впливу проблем на підприємство. З цієї точки зору стратегічна прогалина є полем стратегічних рішень, які повинні прийняти керівники під­приємства для вирішення виявлених проблем з метою наближення наявних тенденцій до бажаних (необхідних для розвитку підпри­ємства).

Як правило, стратегічну прогалину заповнюють введенням но­вих продуктів (за умови збереження тих, що випускаються) і наси­ченням нових ринків існуючими і новими товарами. Крім того, поле стратегічних рішень може охоплювати широкий спектр пропозицій щодо освоєння нових ринків, додаткових послуг, сприяння розвитку сильних та усунення слабких сторін діяльності підприємства тощо.

Рис. 2.3. Стратегічна прогалина підприємства

Таким чином, напрями заповнення стратегічної прогалини пе­редбачають:

використання можливостей інтенсивного зростання (наси­чення діючих і нових ринків продукцією, що виробляється підпри­ємством);

активний пошук інновацій різного типу для досягнення необ­хідних параметрів (наприклад, для зниження собівартості продукції або підвищення рівня її якості);

пошук нових можливостей зростання (наприклад, розширення діяльності підприємства завдяки випуску нової, нехарактерної для підприємства продукції та переходу до нових галузей);

визначення сфер діяльності, де підприємство є конкурентоспроможним, і розробка заходів щодо підвищення конкуренто­спроможності всього підприємства;

перерозподіл ресурсів з неперспективних напрямів діяльності;

вибір «розмаху різноманітності» за напрямами діяльності з метою досягнення синергічного ефекту.

За результатами комплексного аналізу зовнішнього і внутріш­нього середовища цілі підприємства можуть бути скореговані.

Аналіз стратегічної прогалини і визначення основних шляхів її усунення є важливим елементом розробки стратегії [2]. Цей аналіз включає такі етапи:

■ Визначення стратегічної цілі або цілей підприємства.

■ Визначення конкретних показників стратегічного плану, що відповідають стратегічній меті підприємства. Верхню межу стратегічної нрогалини можна побудувати шляхом встанов­лення параметрів прибутковості, розрахувавши їх за принци­пом «від необхідного». Тобто встановлюються бажані пара­метри, які, на думку керівництва підприємства, є необхідними для його подальшого розвитку в майбутньому.

■ Виявлення реальних можливостей підприємства в даний час і через певний проміжок часу (3 роки, 5 років). Економічний аналіз можливостей еволюційного розвитку підприємства дозволяє розрахувати нижню межу стратегічної прогалини, тобто визначити ті показники діяльності, яких можна досяг­ти з урахуванням трендів, що склалися в попередній період (розрахунок показників за принципом «від досягнутого»).

■ Встановлення різниці між показниками стратегічного плану і реальними можливостями.

■ Розробка способів подолання виявлених розривів або корегу­вання (зменшення) конкретних показників.

Вирішення проблеми заповнення стратегічної прогалини забез­печується розробкою обґрунтованого стратегічного набору, що до­зволяє досягти накресленої стратегічної мети й і забезпечити ефек­тивну діяльність підприємства в довгостроковому періоді.

Література

1. Ансофф И. Стратегическое управление.- М.: Зкономика, 1989.- 520 с.

2. Герасимчук В. Г. Розвиток підприємства: діагностика, страте­гія, ефективність.- К.: Вища шк., 1995.- 266 с.

3. Герасимчук В. Г. Стратегічне управління підприємством. Гра­фічне моделювання: Навч. посіб.- К.: КНЕУ, 2000. - 360 с.

4. Шершньова 3. Є., Оборська С. В. Стратегічне управління: Навч. посіб.- К.: КНЕУ, 1999.- 384 с.

Дата добавления: 2015-04-29