Етапи розумової дії

Шляхи формування

Результатом уяви є ОБРАЗ

Мислення — психічний процес відкриття нового знання (у тому числі й суб'єктивного), розв'язання проблем на основі переробки інформації.

Мислення — здатність пізнання причин того, що існує; від­носин чи взаємозв'язків між предметами, явищами, подіями.

Створення особистісних передумов творчого мислення (під­вищене почуття обов'язку, відповідальність, самостійність);

Озброєння необхідною системою знань, знайомство з основ­ними варіантами розвитку професійних знань;

Вправи і розв'язок задач з ускладненними умовами (при не­достатній інформації, наявності суперечливих даних);

Оволодіння діалектичною логікою, операціями і формами мислення, еврістичними способами розумової діяльності;

Удосконалення якостей мислення.

Якості мислення:

ДОПИТЛИВІСТЬ

глибина

діапазон

самостійність

критичність

гнучкість

швидкість

Проблемна ситуація —

пошук нових шляхів для досягнення практичних та теоретичних цілей

усвідомлення питання		поява асоціацій
ь
відсікання асоціацій, поява припущення	_І
Г	перевірка // перевірка підтвердилась /і не підтвердилась
розв'язання			поява нового
задачі			припущення

те, що дано суб'єкту

те, чого суб'єкт має досягти

Інтелект (розуміння, осяганення)

Погляди на визначення інтелекту:

узагальнена здатність до навчання

здатність до абстрактного мислення

те, що забезпечує ефективність адаптації,

поведінки у складних умовах

те, що вимірюється тестами інтелекту

відносно стійка структура розумових

здібностей індивіда

початок XX століття

Із історії:

1939 рік

Альфред Біне, Теодор Сімон (шкала розумового розвитку Біне-Сімона) Девід Векслер (шкала інтелекту для дорослих - шкала Векслера) Постулати (за Гільбухом) Інтелект неправомірно зводити до мислення, хоча мислительні

здібності є основою інтелекту;

Рівень інтелекту не є тільки вродженим чи генетично переда­ним; вродженими є тільки задатки (індивідуальні особливо­сті будови аналізаторів кори головного мозку, типологічні властивості нервової системи);

Оцінити інтелект людини можна лише на основі спостережень за результатами її щоденної розумової діяльності.

^умови життя і діяльності

навчання і виховання

Ранній вияв здібностей Швидкий темп засвоєння знань і вмінь Інтерес до будь-якого виду діяльності

Високий рівень творчого мислення Глибина і широта узагальнення Яскравість уявлення Стійка цілеспрямованість пошуку

Надзвичайна працездатність Творча продуктивність Подолання застарілих норм і традицій Створення нових найвидатніших цінностей в галузі науки та мистецтва Перетворення людського суспільства

Складові частини загального інтелекту (за Терстоуном) Здатність до підрахунків; Вербальна (словесна) гнучкість; Вербальне сприйняття Просторова орієнтація; Пам'ять;

Здатність до розмірковування; Швидкість сприйняття.

Коефіцієнт інтелекту (Т(? - "ІпіеШдепсе Оиоііепі") — кількіс­ний показник рівня інтелектуального розвитку

Розподіл Ю (за Векслером)

Ю Класифікація Відсоток и популяиії

130 і вище Дуже високий інтелект 2,2

120-129 Високий інтелект 6,7

110-119 "Чудова" норма 16,7

90-109 Рівень більшості людей 50,0

80-89 Знижена норма 16,1

70-79 Граничний клас 6,7

69 і нижче Розумовий дефект 2,2

Фактори, що обумовлюють розвиток інтелекту

Біологічні Соиіальні

Генетична обумовленість Соціальний статус і прибуток сім'ї

Фізичний і психічний стан матері Професія і освіта батьків
Хромосомні аномалії Місце проживання

Екологічні умови Стимуляція батьками інтелектуаль-

Кількість і порядок дітей у сім'ї ної активності дитини

Освіта

Вік та інтелект (за Ж. Біаже)

Вік Розвиток інтелекту

до 6 років 1/3 інтелекту дорослої людини

до 8 років 1/2 інтелекту дорослої людини

до 12 років 3/4 інтелекту дорослої людини

до 20 років розвинутий інтелект дорослої людини

Здібності - індивідуально-психологічні особливості людини, які виражають її готовність до оволодіння певними видами діяльності.

Основні шляхи і умови розвитку здібностей:

залучення до активної діяльності формування і підтримка позитивних мотивів правильна оцінка і самооцінка здібностей самовиховання здібностей облік індивідуальних особливостей всебічний розвиток особистості

ГЕНІАЛЬНІСТЬ

ТАЛАНТ ОБДАРОВАНІСТЬ

'здібності:

ЗАДАТКИ

Контрольні запитання

1. Які види пам'яті Ви знаєте? Охарактеризуйте їх.

2. Який з видів пам'яті розвивається в індивіда останнім?
Чому?

3. Від чого залежить розвиток пам'яті у людини?

4. Який обсяг короткочасної пам'яті?

5. Назвіть процеси, з яких складається пам'ять.

6. З яких складових формується продуктивність пам'яті?

7. Які фактори впливають на ефективність запам'ятову­
вання?

8. Що таке мнемоніка?

9. Чим мислення відрізняється від інших пізнавальних
процесів?

10. Назвіть необхідні умови для існування проблемної ситуації.
Чим, на Вашу думку, вона відрізняється від задачі?

11. Які прийоми мислення ви знаєте?

12. Чим обумовлене існування різних типів і видів мислення?

13. Що потрібно робити для вдосконалення свого мислення?

14. Що означає поняття "інтелект" у психології?

15. У якій країні, ким та з якою метою сконструйований перший
тест інтелекту?

16. Які з тестів інтелекту ви знаєте?

17. Охарактеризуйте типову структуру тесту інтелекту.

18. Що таке 10?

19. Які фактори обумовлюють рівень розвитку інтелекту
людини?

Психологічні задачі

1. Електростимуляція скроневої ділянки недомінантної півкулі мозку
викликала у хворої образ події, яка перелякала її ще в дитинстві.
Стимуляція цієї самої ділянки перенесла другу хвору на двадцять
років назад, і вона побачила себе з новонародженою дочкою на ру­
ках. Третя хвора почула голос сина, що лунав з двору разом з кри­
ками дітей, гавканням собак, шумом автотранспорту. Пацієнтки
начебто переносились у світ назавжди забутих подій минулого і за­
ново переживали їх.

Про що свідчать ці випадки? Можливо, людина взагалі нічого не забуває?

2. Батьки, які мають дітей - дошкільного віку і молодшого школяра, -
нерідко помічали, що старша дитина, заучуючи вірш, запам'ятовує
його гірше, ніж менша. Остання ж, тільки слухаючи, та й то начеб­
то між іншим, через деякий час відтворює вірш, інколи навіть не
розуміючи значень окремих слів.

Як пояснити це явище? Чим відрізняється процес запам'ято­вування у старшої і меншої дитини?

3. На початку 30-х років жителям віддалених районів Узбекистану,
переважно неграмотним, пропонували зображення чотирьох пред­
метів: молотка, сокири, пилки і поліна з проханням виділити серед
них "зайвий". Найчастіше вони відповідали: "Все потрібно". Навіть
розповідь експериментатора про те, що один досліджуваний вважав
зайвим поліно, коментувалась так: "Напевно, у нього багато дров".
Лише люди грамотні могли впоратись з цим завданням.

Поясніть результати цього дослідження. Як вони характери­зують мислення?

4. Уявіть, що до вас звертається допитливий товариш: "Я багато роз­
мірковував над процесом пошуку людиною істини і раптом виявив
парадокс. Якщо я знаю, що шукаю, то що ж мені ще шукати. А
якщо не знаю, що шукаю, то як я можу шукати? У мене склалося
враження, що мислення - це не пошук нового знання, а швидше
пригадування відомого даного спочатку в нечіткій і неявній
формі".

Що ви відповісте своєму товаришу?

5. Підраховано, що із 108 фантастичних ідей письменника-фантаста
Ж. Берна помилковими або нездійсненними виявились лише 10.
З 50 ідей О. Вєляєва - лише 3. Фантаст і біохімік А. Азімов ще
1950 року в романі "Я-робот" передбачив появу робототехніки. Проте
є письменники, фантастичні образи яких не знаходять втілення.

Про що свідчать ці дані? Як вони характеризують уяву?

6. За законом Кбо, перша стадія розвитку уяви починається у віці
трьох років і охоплює дошкільний, підлітковий вік і юність. У цей час
уява не залежить від мислення, але у зв'язку з розвитком останнього
між ними складаються антагоністичні відносини. Наступна стадія
відзначається послабленням ролі уяви і посиленням здатності мірку­
вати. На третій стадії уява підкоряється мисленню, тому в більшості
людей вона занепадає і лише у деяких підіймається над мисленням,
стаючи справді творчою силою.

Чи витримав цей закон перевірку в часі? Чи відповідає він даним сучасної психології уяви?

7. В.А. Моцарт у 4 роки почав писати музику, у 8 - створив перші
сонати і симфонії, в 11 - оперу. І.Ю. Рєпін у З роки вирізував з паперу
коники, а у 6 - малював фарбами. Досить рано прокинувся поетичний
і малярський геній Т.Г. Шевченка. X. Капабланка у 13 років став чем­
піоном Куби, а свою першу шахову перемогу здобув у 4 роки, за кілька
годин після того, як побачив гру батька з сусідом. Т. Едісон почав своє
винахідництво в 12 років, коли, розвозячи газети, організував у ба­
гажному вагоні лабораторію. У. Гамільтон у 12 років володів дванад­
цятьма мовами.

Про що свідчать подібні факти? Як вони характеризують природу здібностей?

8. Пацюків навчали проходити лабіринт. Потім серед тварин відібра­
ли "успішних" і "неуспішних" і всередині кожної групи проводили
схрещування. В наступному поколінні процедуру повторювали. Вия­
вилося, що вже в шостому поколінні "успішні" пацюки набагато
переважали "неуспішних" за ефективністю проходження лабіринту.

Про що свідчать ці результати? Чи мають вони відношення до проблеми людських здібностей?

Список рекомендованої літератури

1. Аткинсон В. Сила мшсли. Память и уход за неп.. - СПб: Патер Прес, 1995.

2. Годфруа Ж. Что такое психология?: В 2-х т. Пер. с франц.- М.: Мир, 1996.

3. Грановская Р.М. Злементьі практической психологии. - СПб: Питер, 1997.

4. М'ясоїд ПА. Загальна психологія Навч. посів. - К.: "Вища шк.", 2000.

5. Психология одаренности. От норм к практике /Під ред. Д.В. Ушакова. - М.:
ИПРАН, 1996.

6. Психология. Підручник / Під ред. Трофімова А.Ю. - К.: Аибідь, 1999.

7. Статінова Н.П., Сень Г.П. Основи психології і педагогіки. Навч. посібник для
студентів економічних вузів. - К.: Київ. Най,, торгово-економічн. ун-т, 2002.

Тема 5. Почуття, емоції. Мотиви.

Емоції і почуття - це переживання індивідом свого став­лення до того, що він робить чи пізнає, до інших людей, до самого себе.

Емоції - більш просте, безпосереднє переживання в даний момент, пов'язане із задоволенням чи незадоволенням потреб (страх, гнів, радість тощо); - це вираз суб'єктивного ставлення до предметів і явищ навколишнього світу у формі переживан­ня приємного чи неприємного.

Почуття - більш складне, ніж емоції", постійне, стале став­лення людини до будь-кого чи будь-чого (почуття обов'язку, відповідальності, почуття кохання, гордості тощо).

\ Класифікація емоцій і почуттів /

Найважливіші вияви емоцій і

Класифікація емоцій (за К. Ізардом)

умові (тембр та інтонація)

ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ЕМОЦІЇ

Почуття = зміст Емоція = форма

За інформаційною теорією П.В. Симонова - формула емоцій

Е - емоція, її міра, якість та знак (+ чи -)

Е__ і—і /її £5 \ П- потреба (із знаком -)

' І (її ' " І-~/ Н - інформація, необхідна для задоволення потреби

В - відома інформація Наслідки із формули емоцій:

на фізіологію: зміни діяльності нервової систем;ерця, дихання, залоз внутрішньої секреції; змінг голосу, виразу очей, кольору шкіри іа зовнішні рухи (комунікативна роль) а мотивацію: уникнути негативного, отрапити туди, де є позитивне ОрІЯ КОГНІТИВНОГО ЛИГПиаил

1. Якщо П=0, то Е=0 - емоція не виникає;

2. Е=0, тоді Н=В - є можливість для задоволення потреби;

3. Е=тах, якщо В=0 - потреба існує, проте відсутня інформація
для її задоволення ("лякає не сама подія, а невідомість");

4. Е>0, якщо В >Н - є достатньо інформації, щоб задовольнити
потребу.

Позитивні емоції у людини виникають тоді, коли її очікуван­ня та прогнози справджуються. Якщо очікування та реальні результати не збігаються, то виникають негативні емоції. Дисонанс — дискомфорт

Зихід: 1. Змінити очікування та плани так, щоб вони відповідали реально отриманому результату

2. Спробувати отримати новий результат, який би узгоджу­вався з попереднім очікуванням

Види емоційних станів:

Емоційний тон - найпростіша форма емоцій, яка має вигляд невиразних відчуттів, що супроводжують життєво важливі впливи смакового, температурного, больового та іншого харак­теру. Найчастіше це відчуття задоволення чи незадоволення, і вони оцінюють ступінь сприятливості діяння на організм тим чи тих подразників.

Настрій - емоційний стан індивіда, що на певний час зафар­бовує його стосунки з дійсністю. Це емоційне тло життя. Частіше настрій відбиває процес стосунків людини зі світом. Людина може бути сумною або веселою, пригніченою або життєрадіс­ною залежно від того, наскільки задоволені чи незадоволені її головні потреби, наскільки успішно вона просувається в напрямку до своїх цілей.

Афекте -дуже сильні, бурхливі і відносно нетривалі емоційні стани, що виникають, коли суб'єкт не здатний знайти вихід із надзвичайної і несподіваної ситуації. Переживаючи афект, ін­дивід може поводитись всупереч соціальним нормам, втрачає контроль над своїми діями. Афекти мають бурхливу динаміку і тривалу післядію. Вони порушують пізнавальну діяльність, мають вигляд рухових, погано координованих реакцій, які потім погано відтворюються.

Власне емоції - виявляють оцінювальне ставлення індивіда до актуальних чи можливих ситуацій. На відміну від емоційно-

го тону, це досить визначені стани, що виникають у зв'язку із задоволенням певної потреби.

Стрес (англ. зігеяз — напруга) — емоційний стан індивіда, який виникає в ситуаціях, що порушують установлений перебіг його життя. Цей стан полягає у неспецифічній реакцій організму на вимоги, які до нього висуваються.

"Бізнесмен, що відчуває постійний тиск з боку клієнтів і службовців; диспетчер аеропорту, котрий знає, що хвилинне послаблення - це сотні жертв; спортсмен, який шалено прагне перемоги; чоловік, що безпорадно спостерігає, як його дружина повільно і в муках помирає від раку, - всі вони відчувають стрес. Проблеми в них абсолютно різні, проте медичні дослідження довели, що організм реагує стереотипно, однаковими біохіміч­ними змінами, призначення яких - впоратися зі зростаючими вимогами до людської машини".

Фрустрація (від лат. Ршзїгаіїоп - марне сподівання, невда­ча, обман) - негативний емоційний стан, що супроводжується усвідомленням неможливості досягти поставленої мети. Він ви­никає в ситуаціях, що перешкоджають реалізації лінії життя індивіда.

Почуття - характеризує розмаїття емоційного життя індивіда, залежно від їх предмета поділяються на моральні, інтелек­туальні та естетичні.

Дата добавления: 2015-03-31