![]() КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Приватне право
СИСТЕМА РИМСЬКОГО ПРАВА Публічне право - Державне право Стародавнього Риму - Адміністративне право - Кримінальне право У Стародавньому Римі - Цивільне право - Право народів - Преторське право У сучасному праві - Цивільне право - Сімейне право - Торговельне право 2. Понятгя та загальна характеристика римського публічного права. Римське приватне право протиставлялось jus publicum - публічному праву. В період становлення республіки римська правова система складалася з двох галузей - права приватного і права публічного. Давньоримський юрист Ульпіан (бл. 170-228 pp.) так визначив ці поняття: «Публічне право, яке (стосується) стану Римської держави, приватне, що (стосується) вигоди окремих осіб» (Д. 1.1.2)* Ульпіан пояснював, що слід розрізняти вигоду громадську і вигоду приватних осіб. Якщо йдеться про державний інтерес, правовий статус держави чи її органів або окремих посадових осіб, регулювання відносин, які мають суспільний інтерес, то це галузь публічного права. Якщо ж мова йде про інтерес окремих приватних осіб, майнові відносини між ними, їх правовий статус в зв'язку з цим, - це сфера приватного права. Отже, на думку Ульпіана, критерієм розмежування приватного і публічного права є характер інтересів. Якщо право захищає інтереси держави, то це публічне право, якщо ж воно захищає інтереси приватних осіб, то приватне право. Природно, слід мати на увазі, що йдеться про право рабовласницького суспільства, в якому інтереси приватних осіб були також далеко неоднакові і часто між собою не співпадали. 3. Рецепція римського приватного права та характерні особливості її етапів. РЕЦЕПЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА - запозичення з елементів римського права деякими європейськими країнами, яке розпочалося в XII ст. і активно проводилося в XV - XVI ст. Р.р.п. привела до того, що в багатьох країнах римське приватне право стало чинним, а в інших справило великий вплив на формування національного цивільного права. Головною причиною Р.р.п. у феодальній Європі, стало поширення товарних відносин. Існуюче феодальне право не мало норм, що регулюють договірні відносини. Натомість римське право містило положення, які давані юридичне визначення реаліям виробничих зв'язків товарного господарства. Р.р.п. створювала єдину загальноєвропейську базу для розвитку торгівлі, на противагу партикуляризму звичаєвого права. Для королівської влади привабливість римського права полягала в тому, що воно містило державно-правові положення, які обґрунтовували абсолютизм, тобто слугувало боротьбі із феодальною роздробленістю. Вивчення римського права розпочалося в XI ст. Зокрема, в Болонському університеті діяла школа глосаторів. У Франції в XII - XIII ст. римське право викладалося в університетах. У XVI ст. утворилася так звана історична школа права, представники якої намагалися тлумачити окремі інститути римського права на основі загальних даних історії. У XV - XVI ст. видаються підручники, довідники, словники, що сприяло Р.р.п. Зростання авторитету римського права призвело до його поширенню в Німеччині, Франції та інших державах Європи. В Англії Р.р.п. була сприйнята лише в окремих положеннях. Тут римське право вплинуло на встановлення різниці між особистим та речовим правом, на правовий режим рухомого майна та деякі інші інститути. Р.р.п. відбувалася в різних країнах континенту з різною інтенсивністю, але всюди мала великий вплив на розвиток права. Наприклад, багато норм римського приватного права містяться в цивільних кодексах Франції (1804 р.) та Німеччини (1896 p.). Внаслідок багатовікової Р.р.п., в Європі (за винятком Великої Британії та Скандинавії) сформувався відносно однорідний правовий простір, що має назву романо-германська правова система. 4. Історична роль римського приватного права та його значення для сучасної юриспруденції. Найширше рецепіювалося саме римське приватне право, а римське публічне право такого поширення не набуло Європейська наука цивільного права розвивалася на основі рецепійованого римського приватного права. Римська юриспруденція відзначалася не лише теоретичною ґрунтовністю, а й практичною загостреністю. Тільки на основі розв'язання окремих казусів, конкретних практичних висновків були розроблені загальні цивілістичні теорії, дані наукові пояснення багатьом правовим явищам (теорія відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, за деліктні правопорушення тощо). Таким чином, наука цивільного права виявилася просякнута духом римського приватного права, що наклало свій певний відбиток на її подальший розвиток. Рецепійоване римське приватне право було чинним тривалий час в багатьох країнах Європи як загальне. Воно залишило глибокий слід в правосвідомості, цивільному законодавстві та в науці цивільного права. Його покладено в основу сучасного цивільного законодавства багатьох країн, і знати його необхідно вже хоча б тому, що без цього важко осягнути сутність сучасних інститутів цивільного права. До того ж, римську юриспруденцію відзначає висока техніка право-творчості, вміння аналізувати конкретні правовідносини, добре аргументувати свої висновки. Формулювання правових ідей римськими юристами відзначаються чіткістю, лаконізмом, глибиною змісту, витонченістю форми. Ці ідеї є взірцем для сучасних юристів. Такої ж характеристики заслуговують і преторські едикти. Багато висновків, висловлювань римських юристів з часом не тільки не втратили свого правового значення, а й стали крилатими, перетворилися в юридичні презумпції (положення, що не потребують доведення). Наприклад, pater est quem nuptiae demonstrant - батьком дитини прийнято вважати того, хто знаходиться в шлюбі з його матір'ю. Такого ж значення набули афоризми: dominus sentit periculum - ризик випадкової загибелі (речі) завжди несе власник; prior tempore - potior jure - перший за часом - сильніший за правом; periculum est in mora - прострочення (виконання) тягне за собою ризик випадкової загибелі (речі.); nemo debet bis puniri pro uno delicto - ніхто не може бути покараний двічі за одне й те саме правопорушення. Ці та багато інших афоризмів видатних римських юристів увійшли в скрабни-цю світової правової культури і стали надбанням сучасної юриспруденції. 5. Поняття і види джерел римського права. Слово «джерело» означає місце, грунт чи умови, з яких щось випливає, витікає, походить. Можна назвати це і витоками права В одному випадку це матеріальні умови, з яких народжується чраво, грунт, на якому воно проростає; в другому - різноманітні умови, що впливають на зміст права, в третьому - форми, в яких воно реалізується, виникає і живе, врешті-решт це й пам'ятки правової культури, звідки дістаємо знання про існування в ті чи інші часи відповідного права, відомості про його зміст тощо.
Дата добавления: 2015-05-10; Просмотров: 498; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |