Простір і час – форми існування світу. Сучасні природничо–наукові уявлення про простір і час

Для буденних життєвих уявлень простір і час – це щось звичне, відоме і навіть в якійсь мірі очевидне. Але якщо задуматися над тим, що ж все–таки простір і час, то виникають складні питання, що напружено обговорюються в історії філософії і природознавства. В даний час не можна вирішувати їх без опори на досягнення сучасної науки, причому не тільки досягнення природознавства, але і тих даних соціальних, гуманітарних дисциплін, які розкривають різні аспекти просторово–часових уявлень, їх ролі, місця в людському житті і діяльності.

Задамося питанням, яке значення категорій «простору» і «час». В своїй діяльності ми знаходимо такі особливості структурної організації світу, що частини і елементи, з яких побудовані матеріальні об'єкти, певним чином розташовані один відносно одного, утворюють деякі стійкі конфігурації, що задають межі об'єкту по відношенню до навколишнього середовища. Можна сказати, що кожний об'єкт характеризується своєрідною «упаковкою» вхідних в нього елементів, їх розташованністю відносно один одного, і це робить будь–які об'єкти протяжними. Крім того, кожний об'єкт займає якесь місце серед інших об'єктів, межує з ними.

Всі ці гранично загальні властивості, що виражають структурну організацію матеріального світу, – властивості об'єктів бути протяжними, займати місце серед інших, межувати з іншими об'єктами – виступають як перші, самі загальні характеристики простору. Якщо їх абстрагувати з дійсності, відділити від самих матеріальних об'єктів, то ми одержимо уявлення про простір як такий. Саме так і складаються уявлення про простір і поняття простору, що виникає як результат активної взаємодії людини із зовнішнім світом, в ході якого виявляються перераховані вище гранично загальні особливості його структурної організації.

Спробуємо виявити таким же чином зміст поняття часу. Матеріальний світ складається не тільки із структурно розчленованих об'єктів. Ці об'єкти знаходяться в русі і розвитку, вони є процесами, які розгортаються по певних етапах. В них можна виявити деякі якісні стани, деякі стадії, що змінюють одна іншу. Зміна цих стадій може характеризуватися певною повторюваністю. Одна стадія в порівнянні з іншою стадією може наступати швидше або пізніше. Такі особливості процесів характеризуються поняттям тривалості. Порівняння різних тривалостей може стати основою для кількісних мір, що виражають швидкість розгортуваних процесів, їх ритм і темп. Якщо ці характеристики абстрагувати від самих процесів і розглянути відношення тривалостей як деякі самостійні ознаки процесів, то ми одержуємо уявлення про час як такий. Уявлення про час і поняття часу має сенс лише постільки, поскільки світ знаходиться в стані руху і розвитку; якби матерія була поза рухом, то поняття часу не мало б значення.

У буденному житті і в практиці поняття часу утворюється завдяки порівнянню, зіставленню різних процесів руху.

Дата добавления: 2015-05-08