Роль процесу відображення у процесі формування свідомості

Згідно з концепцією відображення, свідомість є властивістю високоорганізованої матерії — головного мозку людини. Виникнувши в результаті тривалої еволюції живого, мозок людини є вінцем біологічної еволюції, замикаючи на собі всю інформаційно-енер­гетичну систему організму, контролюючи та регулюючи його жит­тєдіяльність.

Матерія на всіх рівнях своєї організації володіє властивіс­тю відображення, що розвивається в процесі її еволюції, стаючи складнішим і багатоякіснішим. Відображення — загальна влас­тивість матерії, здатність одних матеріальних явищ, предме­тів і процесів відтворювати в своїй структурі інші матеріаль­ні явища, предмети і процеси, взаємодіючи з ними.

Еволюція матерії виступає як еволюція форм відображення — від відображення у неживій природі до відображення в органічній природі та суспільному житті. Ускладнення форм відображення пов'язане із здатністю матеріальних систем до самоорганізації і саморозвитку. Таким чином, відображення дає змогу поєднати неживу матерію, що не відчуває, з живою.

Суттєвою особливістю відображення на рівні живого є її інфор­маційна природа. Відображення як результат взаємодії об'єктів не припиняється після завершення цього, процесу, а продовжує іс­нувати в об'єкті, що відображає як слід, відбиток явища, з яким відбувалася взаємодія. Зміст цього відображення і називається ін­формація. Якщо у неживій природі відображення не пов'язане із власною активністю тіла, що відображає (сліди, відбитки, реакції тощо), то на рівні живого інформаційне відображення дає змогу стверджувати про здатність на основі відображення активно діяти для пристосування до умов навколишнього середовища, а на рівні соціального відображення, людської діяльності — перетворювати саме навколишнє середовище згідно з власними потребами.

Так, якщо мінерал виявляє лише здатність акумулювати в собі зміни зовнішнього середовища, то рослина куди динамічніше й активніше відображає зовнішню різноманітність. Вона активно тягнеться до сонця, використовує інформацію, що з'являється у зв'язку з цим, для динамічнішої мобілізації своїх ресурсів у про­цесі фотосинтезу і, зрештою, для саморозвитку.

Ця зростаюча інтенсивність і багатство інформаційних зв'язків формує у живого здатність до інтенсивнішого зростання і розши­реного самовідтворення властивостей, формування нових ознак, їх кодування і передачі. Найпростіший рівень відображення, властивий живій матерії, виявляється у формі подразнення. По­дразнення — здатність організму до реакцій у відповідь на дію. Ця форма відображення не пасивно сприймає інформацію, а ак­тивно співвідносить результат реакції з потребами організму, і наявна у рослин, тварин, людей.

Подальша еволюція відображення у формі чутливості та психіки пов'язується з виникненням нервової системи. Уже на рівні віднос­но простих організмів нервова система істотно розширює можливос­ті відображення, дає змогу фіксувати різноманітність середовища в індивідуальній «пам'яті» організму і використовувати це в до­статньо складних пристосовних реакціях на зміни середовища. З виникненням особливого центру нервової системи — мозку, інфор­маційний об'єм відображення виходить на новий якісний рівень. Уже у хребетних виникає сприйняття, з'являється індивідуальна поведінка, заснована на індивідуальному досвіді, умовних рефлек­сах, відміні від інтуїтивної поведінки, заснованої на безумовних рефлексах. Формується складна психічна форма відображення, до­ступна високоорганізованим ссавцям. Психічна форма відображен­ня характеризується не тільки значно більшою різноманітністю відображення явищ, а й активнішою «присутністю» в процесі відо­браження того, хто відображає. Тут істотно зростає вибірковість ві­дображення, концентрація і вибір об'єкту відображення, його окре­мих властивостей та ознак. Тобто відображення стає довільнішим та менш пов'язаним із потребами виживання та пристосування.

Свідомість же є вищим рівнем відображення, пов'язаним з якісно новим рівнем організації матеріального світу — суспіль­ством, соціальною формою буття.

Таким чином, можна констатувати, що свідомість формується в результаті природно-історичної еволюції матерії та її загальної, атрибутивної властивості — відображення. У процесі еволюційно­го розвитку матерія, все більш ускладнюючись у своїй структур­ній організації, породжує такий субстрат як мозок. Поза мозком, здатним виробляти інформацію не лише для пристосування до дійсності, але і до її перетворення, свідомість не виникає.

Для появи свідомості повинні були сформуватися такі біоло­гічні передумови:

1) складна психічна діяльність тварин, пов'язана із функціо­нуванням ЦНС і головним мозком;

2) зачатки предметної діяльності, інстинктивна праця люди­ноподібних пращурів, за якої звільнилися передні кінцівки, у по­єднанні з прямоходінням;

3) стадна форма проживання тварин і виникнення звукової сигналізації для передачі інформації, поява передумов для ви­никнення мови.

Однак лише початок виготовлення людиною знарядь праці уможливив появу свідомості. Це досягнення привело до двох фун­даментальних наслідків:

1. Прямоходіння впливає на фізіологічний розвиток — пере­розподіляються ролі кінцівок, оновлюється принцип кровообігу, створюються біологічно сприятливі умови для активізації діяль­ності мозку та його розвитку (тому і збільшується його об'єм).

2. Процес виготовлення знарядь праці вимагав повторюваних дій, накопичення і передачу досвіду з їх виготовлення. Логіка практичних дій, що ускладнюються, поступово закріплюється в мисленні, тренуючи і розвиваючи мозок, розширюючи інформа­ційні можливості. Виникає і розвивається друга сигнальна систе­ма — мова.

Дата добавления: 2015-05-22