Фотографії

Протягом XX ст. візуальні зображення — фотографії, мультиплікація чи кінопродукція — допомагали формувати образ навколишнього світу. Фотографії стали при цьому своєрідним початком відліку в процесі реконструкції картини подій недавнього минулого. Один досвідчений ре­дактор газети якось зауважив: «Наші враження про важливі й неоднозначні події можуть постійно змінюватися завдяки лише одній фотографії, по­даній у випуску новин». Зрозуміло, існує багато фотографій, щоз'являються майже в усіх серйозних наукових працях з історії, а також у більшості шкіль­них підручників з історії. Деякі знімки закарбували бажання зображених на фотографіях просто позувати перед фотокамерою, інші були зняті випад­ково,— хтось з фотокамерою (аматор чи професіонал) просто опинився в потрібному місці і в потрібний час.

З одного боку, фотографії лише фіксують події недавнього минулого. З іншого, вони викликають у нас емоційну реакцію на ті чи інші події, також представляють нам певну подію без її аналізу. Це означає, що, як і багато інших історичних джерел, фотографії мають погребу в інтерпрета­ції, чи «прочитанні». Далеко не всі фотографії, що мають історичну цін­ність, є нейтральними. Вибір предмета, установка куга камери, маніпуляції зі світлом, тоном, контрастністю і Текстурою, свідома чи несвідома маніпу­ляція емоційною реакцією глядача, а також підпис, що супроводжує зні­мок,— усе це підводить до того, щоб спрямувати наше розуміння фотокарт­ки у напрямку, визначеному автором.

Можливо, саме тому стільки істориків відчувають незручність при ви­користанні візуальних матеріалів як першоджерел і намагаються застосо­вувати фотографічні зображення тільки з метою ілюстрації, інколи піддаю­чи їх критичному аналізу, що вони зазвичай роблять стосовно письмових джерел. Ці історики навчалися аналізу й інтерпретації письмових джерел, і тільки деякі з них знають, як аналізувати і тлумачити фотографії, а також різні види кінопродукції, включаючи ігрові та документальні фільми. Можливості використання фотографій у дослідженні історіїXX ст. У цьому розділі пропонуються деякі прийоми і способи, що допомо­жуть учням довідатися, яким чином можна інтерпретувати, пояснювати чи «прочитувати» фотографії, що мають історичну цінність.

Тут ми представляємо деякі рекомендації щодо аналізу фотографій на уроках історії в школі:

· використовуйте фотографії різних історичних періодів для вивчення тенденцій у суспільстві (наприклад, у моді, дозвіллі і розвагах, у сімей­ному житті, у професійній діяльності). У цьому випадку рекламні фото­графії різного часу XX ст. також можуть бути корисним джерелом ін­формації;

· використовуйте фотографії для складання схем процесів, що мали міс­це протягом усього XX ст. у галузі розвитку техніки, транспорту, архі­тектури, мистецтва, освіти. У цьому контексті вивчення добірок фото­графій, зроблених у різний час, допоможе висвітлити основні теми недавньої історії;

· вивчайте комплекти фотографій, що представляють окремий період (наприклад, вуличні сцени, ринки, робочі місця, похорон, інтер'єри приватних будинків тощо) як засіб пошуку даних, що стосуються різ­них аспектів життя суспільства того часу (наприклад, який одяг носили люди на роботу і як одягалися для відпочинку? Наскільки у вуличних сценах помітні відмінності між суспільними верствами? Хто здійснює покупки? Які види магазинів можна побачити на фотографіях?);

· запропонуйте школярам фотографії (чи поштові листівки) одного й то­го самого явища, але сфотографованого в різні часи, і попросіть їх ви­значити, що збереглося, а що змінилося. У цьому випадку головна мета полягає втому, щоб на практиці розглянути ключові історичні поняття мінливості й безперервності. Для аналізу цих понять такий підхід найчастіше використовується в соціальній історії. Так, наприклад, можна порівняти фотографії однієї й тієї ж вулиці, зроблені в різні моменти XX ст., чи ж фотографії того, як використовувався той самий будинок у різні часи. Разом з тим такий же підхід застосуємо і для вивчення пов­торюваних явищ, таких, як політичні події та вибори, страйки на про­мислових підприємствах, масові протести, дискримінація національ­них меншостей тощо;

· візьміть фотографію з безліччю різних деталей (вуличну сцену, сцену бою, мітингу чи внутрішнього вигляду приміщень фабрики) і видаліть дату, підпис і назву джерела. Попросіть учнів описати в деталях, що вони бачать. Потім вони мають, використовуючи свої детальні описи, спро­бувати відповісти на ряд питань по фотографії. Який це період? Який час дня? Яка пора року? Де це знаходиться? і т. ін. Для кожного випадку учням необхідно перерахувати дані, використані ними, і пояснити хід своїх міркувань. Можливо, для того щоб допомогти школярам виконати таке дослідження, доведеться дібрати допоміжний матеріал, наприклад, хронологічні таблиці, навчальні посібники чи список корисних сторі­нок Інтернету. За шкалою від одного до п'яти вони також повинні ви­значити, наскільки вони упевнені в точності своїх відповідей;

· дайте школярам знімок, на якому зображено важливу історичну подію, що допомогає сформувати уявлення про деяке явище (фотографії, вміщені, наприклад, у таблиці 1). Попросіть їх порівняти різні підписи і коментарі в добірці газет того часу. Було б краще, якби приклади були взяті з газет різної ідеологічної і політичної спрямованості. Очевидно, таку роботу було б простіше виконати, аналізуючи недавні події, особ­ливо, якщо у вас є доступ до газетних архівів чи до сторінок різних газет та інформаційних агентств в Інтернеті. Обговорення може вестися не тільки стосовно визначення подібностей і відмінностей, але й щодо то­го, чому ця конкретна фотографія представляє подію так, а не інакше.

Там, де можливо виявити певний ступінь свободи у виборі історичних фотографій, можна було б порекомендувати пошукати фотографії, які б за­довольняли такі критерії:

· фотографії можуть бути пов'язані з іншими джерелами, а також різни­ми даними (як первинними, так і вторинними);

· фотографії потенційно можуть піддавати сумніву загальноприйняті точки зору, очікування учнів, стереотипні уявлення; фотографії виявляють окремі суперечності й двозначності, які потріб­но пояснити чи вирішити;

· фотографії порушують питання, на які можна знайти відповідь, тільки звернувшись до інших джерел;

· фотографії виявляють особливу здатність проникати в емоційну сферу порівняно з іншими джерелами (наприклад, думки фотографа чи ре­дактора будуть особливо цікаві людям; установки й емоції, які повинна викликати фотографія, і т. ін.).

Як навчити учнів досліджувати інформацію

Фотографії є лише одним з багатьох джерел, що використовуються на­ми для аналізу й інтерпретації події, процесу чи історичного явища. Може статися, що це буде одне-єдине свідчення очевидця подій (наприклад, таємно зняті фотографії повсякденного життя у Варшавському гетто у 1943р.); хоча, як правило, існують інші свідчення, до яких необхідно звертатися для того, щоб цілком зрозуміти фотографію.

Ми не пропонуємо тут вчителю історії розробити конкретні розділи плану з використання історичних фотографій. Безумовно, знімки тільки тоді можуть бути цілком проаналізовані й пояснені, коли вони вивчаються у певному контексті. Школярам необхідно опанувати схему аналізу (дивись далі), що допоможе їм системно вивчати та інтерпретувати історичні фото­графії, а вчителю слід створити умови для застосування такої схеми і трену­вання аналітичних навичок.

Що необхідно знати учням?

По-перше, фотографії, що зберігаються як історичні документи, підда­ються ретельному добору, що відбувається на декількох рівнях. Роблячи фотографію, фотограф приймає рішення щодо композиції її, кута установ­ки камери, заднього та переднього плану зйомки. Проявляючи негативи, фотограф робить вибір щодо того, що зберегти, а що забракувати. Потім редактор відділу новин відбирає фотографії на підставі таких критеріїв: ак­туальності для висвітлення у друкованих засобах масової інформації, зв'язку із конкретним газетним повідомленням, відповідності позиції газе­ти тій чи іншій події чи суспільному питанню.

По-друге, майже завжди фотографії відбивають умовності, традиції і сподівання того історичного періоду, коли вони були зроблені. Напри­клад, знаменитий британський фотограф Френк Саткліф, роблячи знімки на початку XX ст., висловлював невдоволення тим, що робити фотографії людей на їхньому робочому місці часто бувало досить складно, тому що во­ни не хотіли, щоб їх фото графу вал й в робочому одязі. Перед тим як сфотог­рафуватися, вони висловлювали бажання переодягтися у свій «недільний одяг», тобто у свої кращі костюми. У такому випадку порівняльний підхід до вивчення історичних фотографій може бути дуже повчальним: порів­няння ряду знімків, зроблених приблизно в один і той же час, з фотогра­фіями на ту саму тему, тільки зроблених в інший час.

По-третє, фотографії легко піддаються редагуванню і підробці. Історик Норман Дейвис у своїй книзі з історії Європи зайшов так далеко, що заявив таке: «Фотокамера, як і історики, завжди бреше». Дейвис наголошує на практиці ретушування офіційних фотографій у часи сталінського режиму,
як це було, коли Троцького вилучили з усіх офіційних фотографій. Існують також докази того, як зображення Сталіна вставляли у фотографії, щоб по­ казати, наскільки він був близький до Леніна і, отже, був його беззапере­ чним спадкоємцем. Дейвис також говорить про випадки видалення родим­ки з чола Горбачова на офіційних фотографіях І985року. Разом з тим, вивчаючи історію й використовуючи фотографії як історичне джерело, ми повинні розуміти, що ці приклади фотографій є лише верхівкою айсберга. Практика підробки фотографічних зображень шляхом обрізання знімків,
за допомогою використання аерографа для видалення будь-чого чи будь-кого з фотографії, а також для надання будь-кому більш привабливого ви­гляду за допомогою збільшення чи зміни заднього плану, маніпуляцій зі

світлом і тінню стара, як сама фотожурналістика. Запровадження цифрової фотографії надає фотографу і редактору відділу новин ще більше можли­востей для корекції і зміни змісту фотодокумента.

Окремі європейські підручники з історії містять гарні приклади, на ос­нові яких можна організувати обговорення цього питання в класі. Якщо вчитель має доступ до Інтернету, то буде корисно запозичити деякі фото­графії з фотоархівів, що накопичені зараз у мережі Інтернет. Окремі веб-сайти на тему революції в Росії 1917 р. включають приклади фотографій, куди було вставлено зображення Сталіна. Якщо у вчителя є доступ до за­собів програмного забезпечення комп'ютера, що дозволяють редагувати фотографії (такий, як Майкрософт Фото Редактор), буде доцільним взяти цікаву історичну фотографію з Інтернету, відредагувати відповідними програмними засобами, а потім використовувати різні версії фотографії як основу для обговорення висновків цієї роботи як для історика, так і, безу­мовно, для споживача продукції засобів масової інформації.

Ще краще, якщо самі учні мають доступ до програмного забезпечення комп'ютера для редагування фотографій. У цьому випадку можна попро­сити школярів виконати такі вправи, як домашнє завдання, а потім зроби­ти письмовий звіт про результати роботи. Тут необхідно врахувати два важ­ливих моменти для обговорення. По-перше, чи складно переробити фотографію і наскільки це складно. По-друге, і це більш складний момент, як ледь помітні зміни, внесені у фотографію (наприклад, збільшення росту чи ширини, чи посилення ослаблення фокусування, зміна співвідношення між світлом і тінню, затемнення чи посилення тла), можуть впливати на наше бачення й тлумачення зображення, що знаходиться перед нами.

По-третє, учні повинні розуміти, що фотограф може безпосередньо впливати на події, які він знімає. Незважаючи на те, що термін «фотомож-ливість» виник нещодавно, на практиці подібне здійснюється досить три­валий час. Тому важливо, щоб учні, коли вони хочуть інтерпретувати ті чи інші фотографії, ставили питання, чому фотограф опинився саме втому місці. За останню чверть XX ст. ми також стали більше усвідомлювати важ­ливість етичних питань, що асоціюються з професією фотографа, телеопе­ратора і режисера. Наприклад, чи траплялося коли-небудь, щоб присут­ність фоторепортерів ставала причиною політичного насильства чи політичних переслідувань? Чи дозволяють іноді собі фотографи на місці загальнонародних й особистих трагедій, злочинів (наприклад, знімаючи фотографії жертв, а не допомагаючи їм) перейти межі людяності заради ба­жання зняти «гарну картинку»? Наскільки далеко, роблячи знімки заради комерційного зиску, заходять фоторепортери і позаштатні кореспонденти у своєму зазіханні на приватне життя людей? Отже, тут ключовим момен­том є те, що при аналізі історичної фотографії ті, хто вивчають історію, по­винні також звертати увагу на мотиви фотографа і причини, через які він опинився в тому місці і зробив саме ті, а не інші знімки.

Виклад схеми аналізу фотографій

Кожна фотографія є унікальною у своєму роді. Нижче поданий ряд за­гальних питань, які можна застосувати при роботі з фотографіями. Ми вва­жаємо, що ці питання мають бути тісно пов'язані з аналітичними проце­сами.

Опис. Точно опишіть, що ви бачите. На цій стадії не прагніть будувати

припущення про те, що ви бачите.

Наприклад:

· опишіть осіб, зображених на фотографії, а також їхні дії чи об'єкти, по­казані на знімку;

· поясніть, як згруповані люди чи об'єкти;

· опишіть, що ви бачите на задньому плані, на передньому плані, у цент­рі, з лівої і правої сторони фотографії (якщо необхідно, використовуйте прозору сітку).

Дата добавления: 2015-05-22