Тема 9. Філософія Просвітництва

1. Вчення Ш. Монтеск'є про природні та юридичні закони.

2. Соціально-філософські погляди Вольтера.

3. Теорія "суспільного договору" Ж.-Ж. Руссо.

4. Проблема свободи в філософії французьких матеріалістів XVIII ст.

Методичні вказівки:

Слід зазначити, що у європейській і світовій культурі велике значення мало французьке Просвітництво (Вольтер, Шарль Монтеск’є, Жан-Жак Руссо, Дені Дідро, Поль-Анрі Гольбах). Власне, воно почало обґрунтовувати та відстоювати думки про визначальну роль освіти у вирішенні всіх проблем, що постають перед людством.

Характерною рисою Просвітництва є прагнення його представників до перебудови всіх суспільних відносин на основі розуму, "вічної справед­ливості", рівності. Продовжуючи започатковану на рубежі XVII—XVIII ст. раціоналістичну систему в європейському культурному розвитку, Просвітництво сповідувало справжній "культ розуму", вбачаючи в ньому той "архімедів важіль", за до­помогою якого можна перевернути всю систему громад­ського та духовного життя. Проголошене просвітителями царство розуму за своєю історичною сутністю було не чим іншим, як ідеалізованим здоровим глуздом буржуазії, кот­ра готувала собі ідейні засади приходу до влади.

Концепцію атеїстичної філософії просвітництва розробляє Вольтер Франсуа Марі Аруе (1694—1779), головні ідеї якого викладені у працях: "Філософські листи" (1734), "Метафізичний трактат" (1734), "Роздуми про людину" (1737), "Філософський словник" (1764), "Філософія історії" (1765), "Досвід про звичаї та дух народів" (1769).

Головне завдання своєї філософії Вольтер вбачає в розвінчуванні релігійної догматики, що заважає людям будувати щасливе життя, культивуючи неуцтво, неосвіченість, фанатизм, брехню, оману. Християнство, на його думку, це сітка, якою шахраї протягом багатьох віків обплутують дурнів. Всю історію релігії та церкви він подає як ланцюг шахрайств, злочинів, пограбувань та вбивств, а джерело цього вбачає в самій сутності офіційної релігії та церкви як основи старих феодальних порядків.

Видатним представником деїстичного напрямку просвітництва був Жан-Жак Руссо (1712—1778), який свою оригінальну концепцію історії, закономірностей та перспектив суспільного розвитку розкриває у працях: "Міркування про науки та мистецтва" (1750), "Міркування про походження та основи нерівності між людьми" (1755), "Про суспільний договір" (1762), "Еміль, або Про виховання" (1762). Центральною проблемою у творчості Руссо була проблема нерівності між людьми та шляхів її подолання. Він критикує сучасну йому цивілізацію нерівності і відстоює тезу про те, що розвиток науки не сприяв удосконаленню моральності, звичаїв, життя людей в цілому. Основою суспільного життя Руссо вважав матеріальні, "тілесні" потреби людей, а духовні — їхнім наслідком, що лише опосередковано можуть впливати на суспільне буття.

Рекомендований перелік літератури до теми № 9: 2, 19, 21, 24, 26, 32, 66, 70, 74, 81, 90, 95, 97, 98, 99, 100

Дата добавления: 2015-05-22