Плюралізм філос. проблем

Основні проблеми та тенденції Ф. ХХ ст. Сцієнтизм та антисцієнтизм

Тема 9. Філософія ХХ ст.

1. Основні проблеми та тенденції Ф. ХХ ст. Сцієнтизм та антисцієнтизм.

2. Філос. проблеми науки, знання та мови (неопозитивізм, структуралізм, герменевтика).

3. Психоаналіз Ф. неофрейдизму.

4. Екзистенц. Ф. та її різновиди.

5. Осн. напрями релігійної Ф. ХХ ст.

Зміщення акцентів від об’єктивізму до суб’єктивізму, від раціоналізму до ірраціоналізму, від унітарного буття до багатоманітного універсаму (буття в процесі становлення).

Особливості Ф. ХХ ст. вираж. в 3-ох осн. рисах:

1.- Критика раціоналізму і аналіз нерац. форм людського духу;

2.- Критика Ф. як метафіз.;

3.- Перехід від дослідж. буття як непові. та індивідуального;

4.- Ф. ХХ ст. сформулювала і робила спроби досл. таких нових проблем як:

· людина – природа;

· людина – техніка;

· моделювання суп. буття.

Це призвело до виникн. таких розділів і наук, як:

· мат. логіка;

· мат. лінгвістика;

· семіотика, …

За пошук методів комплексного дослідж. світу, в яких поєдн. Як методи гуманітарних і природних наук, так і методи різних філос. напрямів, а також різних типів філософув., зокрема інтирація зх., і сх.., типів (мат. і ідеал., критика).

5. Знімається протиставлення мат., і ідеал., критики будь - якого центризму;

6. Єдність плюралізму і монізму, що ств., можливості для діалогу пошуку шляхів для вирішення проблем, що виникли в ХХ ст.

7. Єдність толерантності і свободи;

сцієнтизм	антисцієнтизм
абсолютизація ролі науки у вирішенні проблем	запереч. абсолютизації, ролі науки в соц., людськ., бутті.
опертість на мат., знання, прир., науки.	критико протист., науки ін, формат
оптимізм	людськ., культури критика негат., наслідків НТП, технократизм
формув., мат., логіки	Проблема ціни, віри
розвиток семантичних систем	Ф. життя
Осн., проблеми: Знання, науки, мови, позитивізм, структуралізм, бажання гідності гуманіст., наукам (природничі науки)	феноменологія Гуссерля…

Сцієнтизм

В ХХ ст. позитивізм вист., як неопозитивізм, що викл., різні логіко-філос., школи, які, створ., на позит., знання (мат., логіка і квантова, фізика), на маг., вирішити проблеми істиності знання та мови.

Осн., принципи неопозит.:

1) світ розгл., як сукупність одиничних фактів.

2) факт виступає як певний образ предмету.

3) знання – сукупність неподільних простих висловл.

Мож., фактом і знаннями в науці має бути строга відповідальність, остан., яка допомагає відділити осмислення від неосмисленого. Тому наука має займ., лише тими знаннями, які є осмисленими.

Б. Рассел

Один із наслідків - принцип редукції – зведення теор., до емпіричного, і вилуч., з теор., мови всього, що не є емпір., доведеним.

Етапи розвитку:

1) логічний атомізм – 20-30 рр. ХХ ст. Віденський гурток, Львівсько – Варшавська школа.

2) семантичний позит., - 30 рр. ХХ ст. Реальність – це сукупність значень, тому потр., займатися інтерпред., знань, що веде до пошуку принципів формалізації мови і формується принцип терпимості до б – я, смисл в яких м. б. виявленні в тих чи ін. значеннях.

Карнап – в логіці немає моралі.

Виникає семіотика про знакові системи, досл. значення і використання мови.

Включає Ф. в систему тлумачення мови, спосіб логічного аналізу мови науки.

3) аналітична Ф. – 50 – ті роки ХХ ст.

лінгвістичний позитивізм – філос., послідження Вітинштейна, який акцентує увагу на вживанні мови. Поширює на буденну мову. Розробляє теорію мовної гри. В процесі вжив., мова підкор., своїм внутр., правилам і узгодж., і тому потр., вивч., правила різних (мовних) ігор і притримуватись їх в процесі спілкування.

Мова виступає як протофеномен б.-я. культури і виражає взаємо переплетення лінгв., і нелінгв., аспектів людськ., активності.

Три осн., методи пошуку істиності висл.:

1. верифікації – перевірка клас., істиності висл., через науко - віднаходження фактів, що їх підтверджують.

2. (гіпотез) фальсифікації – пошук фактів, які наука здатна спростувати те чи ін., висловлювання К. Поппер.

Тимчасова теорія між 1 і 2 теорією.

3. конвенціоналізм – визнання договірного характеру б.,- л. знання, осн.. в логічному плані б.-л. наук. положення рівноцінні, і тому смисл. висловл. визнач його місцем серед ін висловлювань.

Представники пост позитивізму досл проблему історизму розвитку науки, роль Ф. поруч з наукою в розв культури, і проблеми методол в нових умовах.

Ідея Поппера про 3 світи:

· об’єктів

· свідомості

· знання і мови (об’єднує 2 світи, але має свої закони розвитку)

Т. Кун. “Стр наукових революцій”. Проблема для порівнян – в її рамках мислень наук співтов приймаючи її зараз як сукупн прийомів мисл, світоглядних принципів.

Фейєрабенд. Ідея методологічного анархізму.

Структуралізм – напрямок і метод гуманіт наук, що виникає споч в лінгвістиці, потім – в фольклористиці, літ прози, соц – гії та психології і виражає тяжіння сучасної науки до системно – структурної методології як метод гуманіт знання.

Етапи розвитку структуралізму:

1) 20 – 50-ті рр – становлення методу структ аналізу. Пошук структури мови, що не зал від її розвитку і зовн обставин.

Соссюр – методи досл мови, її прояви, поділ на мову і мовлення.

Мова розгл як с-му знаків, самост сферу, яка має внутр закономірності; об’єктивна до суб’єкт. Мовлення – спосіб, вирізняє індивідуальний аспект.

Виділ два аспекти мови:

- синхронія;

- діахронія.

Синхронія – стабільне, те, що залиш.

Діахронія – характ процес розвитку мови.

Структура – об’єктивна, самодостатня, впливає на людину, яка використ мову.

Об’єктивніша за саму людину і культура.

Об’єкт досл: культура як певна с-ма знаків, що структ впорядкована.

2) 50 – 60-ті рр. пошир методів структ лінгвістики на різноман сфери культури.

К. Леві – Строс, М. Фуко,… (Франція)

Досл і моду, і мист-во, і ритуал, і первісні культури.

Леві – Строс: досл міфологічної свідомості людей. В ній можна виявити ті структури, що співп з людською думкою і не зал від часових та стор змін.

Структури, вист як чисті (незмінні) форми. Виявити ці структури дозволяє аналіз несвідомого.

Надраціоналізм як гармонія чуттєвого і раціонального, що опосередковує фундамент протилежності людського буття. І емпірична, упосяжна. Досл невідоме через символічне.

М. Фуко досл проблему мови і виявлення певних закономірностей у розвитку культури.

Формулює поняття епістема, як сукупн дискурсивних причин, що визнач особл-ті тієї чи іншої культури.

Структури які характ ту чи ін добу. І – доба Відродження, бо з нею повяз виникнення європ раціоналізму і виникн ідеї гуманізму.

Проблема гуманізму – об’єкт критики.

Виявл обмеженості гуманізму.

Сучасна епістема має три осн сфери:

- життя;

- праця;

- мова.

При цьому людина як суб’єкт розчин у межі дискурсів, які існ в сучасному суп-ві.

4) Кін. 60-х рр – постструктуралізм.

Завдання – досл не самі структури, а те що лежить за межами стр, що є під сподом стр-р.

М. Фуко досл проблеми мови і сучасного дискурсу. Поглиблене вивч невідомого, особливо бажання (це те, що завжди залиш неструктурованим у б-я структурі).

Тенденції її текстова реальність як немат об’єкт (текст).

2. Сфера політичної реальності. Об’єкт критики – будь-яка влада, навіть анонімна.

Вплив на розвиток європ культури, аналізуючи культуру і погл вплив з- кономірності.

Позит риси структуралізму:

1- Спроба розр методу гуманіт наук

2- Досл взаємозв свідомого і несвідомого в культурі.

3- Розр проблеми ментальності людської свідомості.

4- Досл таких культ явищ як ритуали, мова.

Недоліки:

1- Об’єктивізм і формалізм.

2- Неврах зв’язків соц і індивідуального.

3- Недост увага до ролі людини та проблеми творчості в іст та культурі.

Герменевтика виникає як теорія та методологія тлумачення текстів. Проблема тлумачення виникає ще у середньовіччі.

Засади Г. розвив в неокантіанстві, феноменальності, в хайдегера.

Розгл свою теорію як Ф. ХХІ ст. Вона знах ближче до антисцієнтистських напрямів.

Ціль: розгляд людського буття як буття в тексті.

Поняття і проблеми:

- мова;

- текст;

- розуміння;

- тлумачення;

- діалог;

- герменевтичне коло.

Г.Гадамер. Пізніше виникає комунікативна герменевтика.

Мова – реальність, всередині якої перебуває людина.

Мовлення – спосіб, яким людина вник в мову.

Вих. точка герменевтики – мовний текст, який потребує тлумачення.

Рівні тлумачення:

1. Потрібно виходити з ситуації, в якій був написаний текст (іманентно тлум.)

Розуміння розгл як подія людськ буття, як екзистенц подія, в якій інтерпретатор і текст взаємно детермінують один одного (вони впливають 1 на 1).

Специфіка філос Г. (Гарашер) полягає у встан зв’язків і певних відносин розуміння між двома суб’єктами – автором і інтерпретатором тексту, які або нал до різних культур, або мають різні особисті установки.

Осн завдання Г. полягає у виявл генетичних і ф-ціон зв’язків дух досвіду людства в культурі, а також виявл базових механізмів формув особистості через порівняння герменевтичних феноменів.

Поняття “я - досвід” – активізація власних зусиль людини через формув вміння вести діалог (діяти в с-мі “питання - відповідь”).

“Ти - досвід” – готовність до зустрічі з іншим, до реального процесу смислотворення у взаємодії з людьми і культурою в цілому.

Герменевтичний досвід – принципова відкритість людини до світу її здатність до самовідкриття і творення нових етапів.

Культура як зберігач слідів для різних поколінь (те, що незатр було колись, стало актуальним зараз і т.д.). Людиноспрямовуюча Ф.

Герменевтичне коло – це спосіб входження та тлум текстів, що носить циклічний характер. Пов’язує ціле і частину як такі, які взаємодоповнювані і взаємопов і лише таким чином сприяють процесу розум і тлум.

Дата добавления: 2015-05-22