Тема. Людина і світ. Граничні засади буття людини у світі

1. Світоглядні засади осмислення проблеми Людина – Світ.

2. Буття, світ, універсум: філософське тлумачення.

3. Проблема єдності та багатоманітності світу у Ф. субстанція матерія.

4. Простір і час. Людино вимірність простору і часу.

5. Рух та розвиток. Основні концепції розвитку в класичній та сучасній Ф. і науці.

Нестреренко. Вступ до Ф., Бичко. Філософія. Р 2, теми 2-6. Петрусенко

Онтологія і метафізика

Аристотель: Ф.= метаф

Гегель розділяє Ф. як метаф. через призму людського буття – Хайдегер.

Метаф розглядається, як більш широке поняття. Відповідь на питання – «Що є першобуттям?» Онтологічна відповідь на питання «Яким є буття?»

Т. ч. проблема буття – проблема сутності всього існ. а також проблема єдності світу

як цілого.

Ця проблема має найширший ступінь узагальненості і постає як сенсоутв. Орієнтир у світорозумінні. П.Б. є сенсоутворюючою

Парменід:

- буття – поняття, яке має мислитися без суперечностей;

- фіксує максимум європ. розуміння буття Б.є, а неб немає,…

В рамках зміни людського усвідомлення проблеми буття формувалась і змінювалась

парадигма такого осмислення.

З парадигми

1. Субординативна- пошук переконливих онтол аргументів стосовно розуміння світу як руху від вищого до віщого, від простішого до складнішого. Пошук ієрархії поза людиною. Об’єктивістський підхід

Атом Демокріта. Механістична картина світу. Прагнення людини знайти об’єкт засади світу

Августин – творення Світу, гріхопадіння, II пришестя

2. Діяльнісна – орієнтувалась на людину і, поч. від епохи Відродженя, через нім. Класичну і марксизм формує лінію активно діючого суб’єкта

Л. прагне пристосувати світ до себе, при цьому усвідомлюючи необхідність пошуків способів укоріненості в світі.

Розгляд людськ буття як соціального світу взаємозв. між людьми.

Соц-ть поступово перетв на об’єкт і незал від Л силу, в якому Л все тяжче себе реалізувати

3. Екзистенціальна і синергетична парадигма – переорієнт. в бутті на людину як істоту духовну, відкриту, незавершену, яка є невід’ємною частиною універсаму і прагне до самовизначення в бутті.

В рамках с.п. буття. розгл. в усій його багатоманітності, поліфонічності, не ієрархічності, що позбавлене б-я наперед здатності поєдн. сх. і зх. парадигм.

Поєднання різних картин світу (реліг., наук., художньої, філософської)

Картина світу форм на рівні світороздум і поєднує світопоясн і світотлумачення. Вона виступає як певна цілісність і с-ма, яка вкл в себе різні аспекти розуміння світу.

Виділяють к.с.:

- міфологічну

- релігійну

- художню

- наукову

- філософську.

Деліг к.с. неможлива поза вірою форм як ієрархічна, повяз з існ певних абсолютів (істина, добро, краса). Нетерпимість до наукової к.с неприйняття міжнародних засад, догматичність.

НКС – домінув для європейської культури. Була спрям протягом всієї історії людста на вироблення с-ми дістов знань про буття (з XVII ст.)

Характеристики:

- прагне до об’єктивності

- відбув. Протиставлення суб’єкта і об’єкта (об’єкт реальності)

- основним способом осягнення світу виступає раціонально отримане знання

- ціль – істина отримана силою Людини

- понятійність аргументів

- класична – була розділена між візними науками

- прагнення до механістичного погляду на світ.

Філософська к.с праггне до подолання недоліків, які існують в цих картинах, спрямо-*а формув цілісна к.с на кожн **** людської культури і також пов’язана з прагненням людини до визначення свого місця в світі.

Завдяки рефлексії Ф прагне до подолання опозиції, яка склалася.

В ФКС поєднані різні типи знання: як наукові, так і поза наукові, зокрема повсякденне,…

Осмислення різних способів людських світоглядних пошуків.

Більш динамічна і відкрита ніж релігійна і наукова к.с

2. Буття – це найперша визначеність всього існуючого, абсолютна умова наявності в предметі тих чи інших ознак

У смисловому відношенні буття передує багатоманітності світу.

Спів від із категорією «Небуття».

Проблема буття і небуття має відмінні підходи в с.х і з.х Ф

До Парменіда: космос – буття, хаос – небуття. Важливі для міфології: Платон символ буття – єдине Потенціальність.

Сх.. Ф З.х Ф

Буття у Сх. Ф є породженням небуття яке потім знову повертається до небуття.

Тому саме небуття розглядається як творче, позитивне і справжнє.

З ніщо може проявитись будь-що. Перевага вічності на тимчасовістю і плинністю.

Першосутності – як певні енергії, стадії, тоді як в античності – речовинні.

Зх Ф – лише 1 рівень у буттєвості буття.

Східне ніщо – креативне, а хаос потрібно подолати (впорядкуванням)

Міфологія орг як спосіб пояснення буття, в якому виникає Ф

Зх – креативністю характеризує буття. З нічого нічого не віникає => потреба вивчати буття, в його багатоманітності => знайти образ буття.

Бог творить світ не з нічого, а з себе.

Бог характеризується буттєвістю.

Співвідношення категорій буття і небуття – виступають як взаємо доповнювані і виникають в людському осмисленні не просто як певні протилежні стани, а набувають цілісного вигляду

Буття перебуває в постійній загрозі небуття

XIX-XX ст. завдяки Ф життя, Хайдегеру, Гуссерлю – предметність, можл пізнавання світу повязан з людиною (онтологія людини) Аспект смислової наповненості буття. Буття дається Людині через смисл, перехід від буття, яке існує поза Людиною до конструювання буття.

Здатність людини до відповідальності.

Дата добавления: 2015-05-22