У пошуку екологічного сліду

Якщо інтегровано поглянути на систему вправ посібника, то побачимо, що

він навчає учнів калькуляції енергозбереження, від якої вже легко віднайти і

свій "екологічний слід", тобто кількість біологічно продуктивної землі, яка ви

користовується певною країною або окремою людиною, що визначає рівень

впливу цієї країни або людини на навколишнє середовище. Це взаємовідношен

ня відображає популярний на Заході термін environmental footprint" (відбиток

на навколишнє середовище" або "екологічний відбиток").

Відомо, що якби всі жителі нашої планети жили так, як живуть американці,

то населенню земної кулі знадобилися б дві Землі, тому що життєві стандарти

середнього американця набагато вищі, ніж стандарти жителів багатьох інших

країн світу. США потрібно набагато більше території, щоб забезпечити потреби

своїх громадян. Сучасна Америка володіє поверхнею 9 млн 399 тис. км2. Завдя

ки міжнародній торгівлі і використанню робочої сили країн "третього" світу

США використовують ще і ту землю, що фактично їм не належить. Мова про бі

ологічно продуктивну територію, тобто ділянки суші і води, що придатні для

потреб сільського господарства, функціонування індустріальних об'єктів і міст.

Поняття "environmental footprint" уперше вжили канадські вченіекологи

Енергозберігаючий посібник

Матіс Вакернагель (Mathis Wackernagel і Вільям Різ/William Rees) у книзі "Наш

вплив на екологію: скорочуючи людський вплив на землю"/ "Our Ecological Fo

otprint: Reducing human impact on the earth". Книга вийшла 1996 року. Вакерна

гель і Різ вирахували, що в 1900 році середній американець споживав усього 1 га

поверхні земної кулі для задоволення усіх своїх потреб. Нині середньостатис

тичний "відбиток" американця дорівнює 9,6 га землі. Типовий канадський "від

биток" на 17 % менший – 6,8 га. Італійський – ще менше – 3,6 га, що на 60 % пос

тупається американському. Український "відбиток" становить 3,4 га. Для порів

няння, наша планета має для кожної людини сьогодні лише 1,8 га. Застосовую

чи теорію "відбитка" на практиці, кожен житель планети може "тиснути" на 1,8

гектара землі, не вимагаючи від природи більше, ніж вона може дати.

Таблиця 8. Екологічний слід країн у 1999 р.

Джерело: Redefining Progress. Ecological Footprint of Nations, Nov. 2002 Update (www.Redefi

ningProgress.org/ecologicalfootprint/).

Є багато інтернетсайтів, які пропонують вирахувати персональний "відби

ток" конкретної людини, або, іншими словами, визначити, скільки природи вам

потрібно, щоб жити так, як ви живете. Прикладом такого сайту є http://www.re

definingprogress.org. У процесі обчислення потрібно відповісти на низку питань

про те, що ви їсте, п'єте, куди викидаєте сміття, скільки і на чому їздите, скіль

ки кілометрів ходите пішки, якими послугами користуєтеся тощо. Наприклад,

людина, яка випиває п'ять чашок кави на день, опосередковано споживає біль

ше землі, ніж людина, котра п'є каву тільки вранці. Перш ніж перетворитися в

напій, кущі кави повинні десь вирости, пройти процес переробки і доставки.

Цей процес включає кількість вихлипних газів машини, що перевозить мішки з

кавою на кавову фабрику, і викидів від літака, що доставляє пакетики готової

кави споживачам.

Відбиток вегетаріанця порівняно менший за відбиток "м’ясоїда", тому що од

на тонна їжі з рослин і злаків отримується в середньому із площі 0,78 га землі

філософія освіти в європейському контексті

порівняно з 2,1 га для виробництва однієї тонни м'ясної їжі. Люди, які регуляр

но користуються послугами хімчистки, чинять більший негативний вплив на

природу, ніж мешканці далекого села, котрі перуть білизну в струмку без вико

ристання прального порошку. Відповідно, екологічний "відбиток" людини, яка

їздить на місцевий ринок на верблюді, менший, ніж у тієї, яка водить джип і ку

пує продукти в супермаркеті. Є багато суперечок, що потрібно включати в роз

рахунки екологічного "відбитка", щоб одержати більшменш правильний ре

зультат. Однак усі подібні дослідження ведуть до однієї мети: знайти шлях,

який привів би до зменшення цього "відбитку" і поліпшення екологічної ситуа

ції на Землі379. Цей шлях торує і посібник "Енергозбереження".

5. Посібник як "енергозберігаюча" книга

Посібник загалом має якість, яка рідко притаманна українським підручни

кам і посібникам: він виявився відповідним своїй назві – "енергозберігаючим".

Автори забезпечили концептуальну інтеграцію інформації з проблеми енергоз

береження, яку відтепер учні й учителі можуть використовувати, не вдаючись

до довгих пошуків розкиданих по багатьох джерелах деталей. Він зберігає енер

гію учнячитача і енергію учителя.

Щоб учням було цікавіше працювати з посібником, автори упровадили низ

ку рубрик: "Подумайте і дайте відповідь" (допоможе школярам перевірити, як

вони засвоїли матеріал); "Практикум" (завдання, що дають дітям змогу засто

сувати на практиці отримані знання з енергозбереження в кооперації з батька

ми); "Чи знаєте ви, що…" (містить коротку інформацію про найцікавіші момен

ти в розглянутій темі). Посібник орієнтований на пробудження інтересу до вис

вітлюваних проблем, активізацію творчості учнів для їх розв'язання.

Доступність викладення, насиченість практично корисними знаннями та по

радами роблять посібник цікавим і учням, і педагогам різного фаху, стимулю

ють останніх до відображення проблем енергозбереження у своїх дисциплінар

них рамках. Сторінки посібника мобілізують свідомість і волю до активної жит

тєдіяльності, заряджають духовною енергією та оптимізмом.

Зокрема, посібник та його вправи ознайомлюють із новими технологіями

енергозбереження, які ще не набули в Україні широкого поширення. Наприк

лад, "Тест на збереження енергії" зпоміж 21 питання містить таке: "Чи знижу

ємо ми температуру в приміщенні, коли виходимо з нього або вночі?" Мається

на увазі така можливість за допомогою кондиціонерів або регулювання тепло

постачання, якої у більшості учнів немає. Але внаслідок таких питань з'явиться

потреба в таких пристроях. Посібник загалом навчає знаходити свої цілі і пос

Енергозберігаючий посібник

лідовно прагнути їх досягнення, зосереджувати свою енергію на справді важли

вих справах, замість того, щоб марно витрачати сили.

Усе ж "потенціал енергозбереження" цього посібника можна побільшити за

допомогою розширення глосарію, введення предметного та іменного покажчи

ків, переліку використаних умовних позначень, символів, одиниць вимірюван

ня, скорочень. Не завадив би наприкінці і покажчик, при вивченні яких предме

тів та їх тем за сучасними програмами можливо використання певних його

фрагментів. Доцільно було б указати в тексті, на які вже здобуті учнями знання

опирається та чи інша інформація у посібнику.

Враховуючи, що посібник є додатковим до вивчення різних дисциплін, то

послідовність викладу матеріалу великого значення не має. Хоча, якщо зважи

ти, що учні освоюватимуть його і самостійно, то доцільно розпочати виклад із

прагматичної частини "Методи використання енергії", а завершити теоретич

ною частиною про поняття "енергія". Тоді оптимістичні заяви першої частини

посібника про вічність енергії, про те, що енергія нікуди не зникає та інші філо

софські і психологічні проблеми сприйняття термодинамічного парадоксу бу

дуть вирішені на основі практичного досвіду.

Відомо, що багато ідей претендують на роль центру інтеграції змісту освіти

шкільного навчання. Серед них найважливішою видається ідея енергозбере

ження, враховуючи, що енергоємкість виробництва в Україні не відповідає ци

вілізаційним нормам. Обраний авторами підхід не має амбіцій стати з посібни

ком у чергу за здобуттям статусу нового навчального курсу. Особливість цього

посібника не лише в тому, що він заповнює дефіцит "м'яких" педагогічних ме

тодик інтеграції знання, а й у тому, що він здатний стати поштовхом для розроб

ки прагматичної стратегії розвитку школи. Подібно до того, як свого часу була

реалізована ідея школидрукарні, посібник зароджує думку про створення

"ШКОЛИ ЕНЕРГІЇ"380 або, на першому етапі, хоча б "ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮ

ЧОЇ ШКОЛИ".

Дата добавления: 2015-05-22