Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Знаннєвий підхід




 

Проблеми університетської політики, розвитку освітнього менеджменту в

Україні, підвищення ролі міждисциплінарності в реконцептуалізації навчаль

ного процесу, фінансові аспекти цих змін, а також проблеми моніторингу якос

ті навчального процесу мають спільний знаменник усіх тем: управління знання

ми в суспільстві. Бо від того, яким чином інтегруються знання в наявних рам

ках і процедурах кваліфікацій, освітніх рівнів, спеціальностей і спеціалізацій,

факультетів і кафедр університетів та інших навчальних і наукових закладів, за

лежить ефективність і надійність суспільства в час "мета" – у час, коли звичні

для людини категорії і речі витісняють мета теорії, мета культури, мета техно

логії, мета продукти, мета виклики тощо. Центральні ознаки такого " мета часу" –

ерозія кордонів між національними державами у процесі глобалізації господар

ської діяльності, міжнародний трансфер товарів і людей, культурний партику

ляризм, реверсування диференціації, збільшення deдиференціювання (тобто

інтеграції).

Неякісне управління знаннями є головною причиною повільного руху укра

їнського суспільства до прогресивних моделей "інформаційного суспільства",

"суспільства знання", "суспільства, що навчається". Наукові відкриття і нові

технології – це не випадковість, а результат цілеспрямованої організованої пра

ці зі знаннями, певного їх передбачення і управління ними. Припускаючи спон

танність росту знань, тим паче не можна пускати на самоплив процеси його по

родження, самоорганізації, поширення і зберігання. Відповідальність за управ

ління цими процесами віддавна в суспільстві беруть на себе університети, змі

нюючи свої форми, але незмінно завойовуючи право на автономність та неза



 

Політика розвитку вищої освіти України

 

 

лежність у своїй діяльності.


 

 


Університет як суб'єкт управління знаннями фактично визначав і далі виз

начає культурний та цивілізаційний рівень суспільства, здійснюючи викладан

ня найглибших знань; фундаментальні дослідження; збереження культурної

ідентичності; систематичну рефлексію над накопиченими знаннями, пошук ме

ханізмів їх інтеграції та правильного застосування; присвоєння ступенів (атес

тація); освіту для дорослих.

Зрозуміло, що університетизація української вищої освіти виявилася меха

нізмом пристосування освіти до розгулу в суспільстві ринкових цінностей,

внаслідок чого було втрачено перспективність та об'єктивність відбору і підго

товки кращого людського матеріалу. Проникнення ринкових цінностей у такі

сфери життя, до яких вони належним чином не мають стосунку, призводить до

виникнення проблем професіоналізму в медицині та юриспруденції, політиці та

культурі, науці та інших сферах професійної діяльності.

У цей же час університет у всьому світі здійснює дрейф від когнітивної уні

версальності (тобто претензії університетів на всевідання і всезнання) до соці

альної універсальності (тобто намагання учити всіх усього). Традиційним уні

верситетам (гумбольдтівського типу) щодалі більшу конкуренцію складають

нові "приватні" і "центральні" університети для людей, які вже мають досвід ро

боти, а не для вчорашніх школярів, заочні вищі навчальні заклади, які виявили

ся більш сприйнятними до нових технологій. На основі сучасних телекомуніка

ційних технологій з'явилися й інтенсивно розвиваються дистанційні, відкриті й

"теле" – університети, консорціуми університетів. Поява нових форм універси

тетської освіти радикально змінює ситуацію у сфері освіти. Створюється систе

ма відкритої освіти, що передбачає відкритість освіти майбутньому ("завжди

дивитися вперед"), інтеграцію усіх способів освоєння людиною світу, вільне ви

користання інформаційних ресурсів, особистісну спрямованість процесу нав

чання, партнерство викладача й студента.

Розглядаючи проблеми, перспективи, тенденції розвитку університетського

менеджменту в Україні ХХІ ст., необхідно поставити граничне питання: "А чи

існують університети в Україні?", тобто чи відповідають навчальні організації,

які називаються університетами, сучасній ідеї університету?

На наш погляд, університет у повному змісті цього поняття в Україні не від

бувся, бо він переважно був і є державним знаряддям індоктринації, держава

боялася і боїться відпускати університети з міських центральних площ у вільні

університетські містечка, не довіряє їм, утримуючи на них тотальних контроле

рів. Людина в українському псевдоуніверситеті не стає Людиною університету,

не здобуває ключових кваліфікацій, необхідних для перетворення суспільства,



 


 

 

філософія освіти в європейському контексті


 

 

яке потрапило в глибоку кризу. Псевдоуніверситет, спрямовуючи соціальну

енергетику на дотримання формальних ознак, виявляється основним засобом її

блокування.

Український псевдоуніверситет, закріпачений владою, поглиблює провалля

між собою та світом. Світ постійно схильний до багатофункціональних змін,

зокрема, під впливом комп'ютерних (цифрових) технологій, охоплений загаль

ними зв'язками і глобалізацією, потребує творчих лідерів широкого кругозору,

творців інноваційних знань. Однак псевдоуніверситети тяжіють до фіксовано

го переліку дисциплін, яким властива роздільність і неінтегрованість, залиша

ються національними, вузько сфокусованими, випускають "гвинтиків", а не лі

дерів, працюють поза глобальними зв'язками, надають освіту лише окремими

блоками і навчають одного і того ж.

Багатофункціональність змін у світі визначає і завдання університетської ос

віти, яке вбачається передусім у розвитку універсальних здібностей студентів, а

потім уже їх спеціалізації. До універсальних здатностей зараховують ті, які да

ють молодим людям можливість мислити і діяти, здійснювати власний вільний

вибір, не піддаючись ідеологізації та маніпулюванню, як з боку викладачів, так

і з боку зовнішнього світу. Універсальна освіта дає змогу значно швидше осво

їти нові професійні знання, вести діалог з представниками різних професій, зна

ходити нетривіальні рішення, неможливі в рамках тих або інших конкретних

дисциплін. Універсальність і міждисциплінарність освіти стає важливим еле

ментом інтелектуального капіталу.

Інколи перевагу української освіти вбачають в її універсальності. Однак

важко погодитися з цим. Якби така орієнтація здійснювалася, то не говорилося

б про постійне зростання розриву між вимогами світового ринку та якістю ос

вітніх послуг в Україні, не ставилося б питання про невбудованість української

вищої освіти у світовий ринок праці та відставання національних освітніх тех

нологій. Цей розрив зростає, оскільки держава, склавши відповідальність за за

безпечення місцями роботи, і далі контролює зміст та організацію освіти, декла

ративно турбуючись про відповідність підготовки фахівців потребам суспільс

тва. Зокрема, поза увагою залишаються проблеми організації міждисциплінар

ного навчання, які за чинних правових норм і практик наукового дискурсу

вкрай важко вирішувати в освіті.

Як вирішення проблем міждисциплінарності є пошук парадигми постдис

циплінарного університету467.

Дисциплінарна автономія і університетська автономія є речі взаємопов'яза

ні. Дисциплінарна автономія, яка породжується кваліфікаційними переліками і

контролем за їх дотриманням, призводить до подрібнення кафедр і факультетів,



 

Політика розвитку вищої освіти України


 

 


 

 

університет як автономна цілісність є гальмівним для неї фактором, а тому на

тиск КРУ, ВАК, ДАК тощо лише посилює ізоляціонізм дисциплін і зміцнює фа

хові клани. Міждисциплінарність залишається справою ентузіазму "нового

професора", який не вкладається у дисциплінарне прокрустове ложе (недарма

кажуть, що для справжньої нової дисертації неможливо знайти опонентів), між

дисциплінарність важча для її носіїв порівняно із монодисциплінарністю, ос

кільки міждисциплінарному досліднику, частіше за все слабко інституалізова

ному, потрібно апелювати і захищатися перед кількома інституалізованими мо

нодисциплінарними метанартативами, які рідко зацікавлені в перегляді своїх

кордонів та підходів. Тому університетська автономія є передусім кроком поси

лення інтеграційних зв'язків між дисциплінами, оскільки прагматична зацікав

леність університету у високій якості своїх випускників посилює внутрішньоу

ніверситетську кооперацію, а науковці стають вільнішими від напруги дисцип

лінарних меж.

 

7. Як університету здобути автономію?

 

Звичайно, університетську автономію сьогодні тлумачити на зразок монас

тирської автономії навряд чи доцільно. Автономія ВНЗ зростає пропорційно до

кількості зв'язків, у які він включатиметься.

Творення автономного ВНЗ – це передусім зміна його власних концепцій.

Держава, декларуючи автономію як нагороду за заслуги і як завоювання потен

ціалу ВНЗ, розуміє, що український псевдоуніверситет не здатний автономізу

ватися в чинній системі управління знаннями в суспільстві.

Сучасна Україна, перебуваючи в тимчасовому штучному "університетсько

му подрібненні", потребує цілеспрямованих інтеграційних рухів, які приведуть

до свободи знання шляхом створення автономних "мегауніверситетів"468 відпо

відно до принципів Болонської декларації, яка аргументовано окреслює моделі

вищої школи початку XXI століття.

За метафору щодо реформи українського університету може слугувати один

із найяскравіших висловів в економічній науці – "творче знищення", який на

лежить Й. Шумпетеру. Підприємець – це герой, який знищує старі економічні

структури і створює нові. Головним питанням є не те, "як капіталізм управляє

існуючими структурами, а те, як він їх створює і знищує".

Тому вкрай необхідна інтеграція ВНЗ у формі "творчого знищення" в укра

їнські мегауніверситети, які б змогли встановити справжню університетську ав

тономію і внести в потоки функціонування знання в країні стратегічні впливи

зцілення суспільства, взявши на себе відповідальність за компетентність та ос



 


 

 

філософія освіти в європейському контексті


 

 

віченість людських ресурсів у певному регіоні чи масштабах держави.

Що найважливіше тут? Ядро української культури (орієнтація діяльності на

ренту, а не на заробляння прибутку) надає цілком певну протидію автономним

інноваціям. Тому керівний державний механізм для утвердження автономії –

забезпечення реального публічного конкурсного (грантового) фінансування

університетських навчальних і дослідницьких програм.

Україна відчуває необхідність університетської автономії, про що свідчать

укази Президента України про надання декільком ВНЗ статусу самоврядних.

Звичайно, ще потрібно дослідити, за якими ознаками дарується президентська

автономія – за виняткову слухняність, чи це процес справжнього утворення

"вільних університетських зон". Доки університети не розглядатимуться як під

приємства інтелектуальних капіталістів, яким потрібна допомога у фінансуван

ні фундаментальних досліджень і послаблення фіскального контролю, до тих

пір університети не відіграватимуть ту роль, на яку має сподіватися "надійне

суспільство". Лише державною недалекоглядністю можна пояснювати контро

люючий і податковий тиск на освіту (приватну передусім), коли зароблені в ос

віті кошти спрямовуються не на приріст інтелектуального капіталу нації, а,

ймовірніше за все, на оплату державних прорахунків. Університети повинні

здобути право знати і рахувати свій капітал, темпи і обсяг його зростання. Злов

живання в окремих приватних ВНЗ не можуть бути аргументом для гальмуван

ня автономного економічного, освітнього і наукового розвитку університетів.

 

***

Суспільство переважно прагне предметного (конкретного) знання і насампе

ред його цінує. Сьогодні ми знаходимося у тому становищі, коли знання потріб

но добувати так само, як добувають корисні копалини. Пошукові сервери Інтер

нету – це своєрідні шахти над покладами знань. Ми щось за їх допомогою видо

буваємо, але не все, до того ж ми з рудою витягуємо на поверхню багато поро

ди. З розвитком Інтернету ми стаємо залежнішими від спаму, нас змушувати

муть чимраз більше читати те, що ми не хочемо читати.

Система відносин щодо того, як ми бачимо своє майбутнє і виробництво "ко

манд" із його досягнення та намагання домогтися виконання цих команд, чи ло

яльності щодо них – значною мірою залежить від стану управління знаннями в

суспільстві.

Сьогодні в Україні знаннями управляють усі потроху – НАНУ, МОН, ВАК,

Президент і Уряд, приватні особи, податкова адміністрація, прокуратура і суд,

ЗМІ, видавництва. Але це управління зводиться переважно лише до команд –

виробити, добути, поширити, приховати.



 

Політика розвитку вищої освіти України


 

 


 

 

Ректор, котрий прагне розбудувати новий ВНЗ, у цьому контексті повинен

бачити один вихід з безлічі проблем, які його очікують. Це перетворення ВНЗ

у "мислячу організацію" без очікувань, що Уряд, Влада помудрішають. Сучас

ний ВНЗ, навіть в умовах України є настільки потужним інтелектуальним цен

тром, що йому під силу зрозуміти, що проблема не в кваліфікаціях, які надава

тимуться студентам за застарілими стандартами і програмами, а в стратегіях,

якими озброює ВНЗ своїх випускників. А ці стратегії визначатиме Новий рек

тор і Новий професор. Останні мають очікувати не нового централізованого уп

равління знаннями, а здійснювати невпинний академічний дрейф в уподібнен

ні до кращих ВНЗ. А таких зразків достатньо.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 583; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.088 сек.