Тема: психологія спілкування. Мова і мовлення

1. Поняття про спілкування. Теоретична модель організації спілкування. Функції і форми спілкування

2. Багатоплановий характер спілкування. Структура (аспекти, функції) спілкування (комунікативна, перцептивна, інтерак­тивна)

3. Класифікація видів спілкування. Педагогічне спілкування.

4. Засоби спілкування (вербальні і невербальні). Мова і мовлення. Невербальні засоби спілкування, їхня роль у діяльності вчителя

5. Мова і мовлення. Функції мови і мовлення. Види мови і мовлення.Результативні мовні ефекти

6. Оволодіння навичками спілкування. Правила продуктивного слухання. Умови успіху комунікації

1. Поняття про спілкування. Теоретична модель спілкування

Поняття "спілкування" вживається у психологічній літературі в різних значеннях:

– як обмін думками, почуттями, переживаннями (Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн);

– як один із різновидів людської діяльності (Б.Г. Ананьєв, М.С. Коган, І.С. Кон, О.О. Леонтьєв);

– як специфічна, соціальна форма інформаційного зв'язку (О.Д. Урсун, Л.О. Резников) та інші;

– як взаємодія, стосунки між суб'єктами, які мають діалогічний ха­рактер (Г.М. Андрєєва, B.C. Соковнін, К.К. Платонов).

Спілкування трактують як різноманітні контакти між людьми, зумовлені потребами спільної діяльності (С.Д. Максименко, А.А.Петровський), як багатоплановий процес взаємодії, взаємовпливу, взаємосприймання і взаєморозуміння між людьми (О.О. Бодальов).

При цьому поняття "спілкування" розмежовується з поняттям "комунікація". Останню тлумачать як передачу інформації в межах взаємодії різ­них систем, яка може мати однобічний характер.

Психологічний зміст спілкування. 1. Спілкування – це процес взаємодії (взаємоактивний процес), в якому обидві сторони, що спілкуються є активними. У процесі спілкування формуються, виявляються й реалізуються міжособистісні взаємин. 2. Спілкування має онтогенетичний характер. Поза цього процесу неможливе формування особистості. 3. Спілкування має суспільний характер, бо взаємодія людини з оточуючим світом здійснюється в системі об'єктивних стосунків, що складаються між людьми в їх суспільному житті та виробничій діяльності. 4. Спілкування носить історичний характер. У процесі спілкування складаються і реалізуються як особистісні, так і суспільні відносини. 5. Спілкування являє собою суб'єкт-суб'єктну діяльність. Спілкування з неживими предметами умовне. 7. Спілкування є основною потребою, без якої людина не формується як особистість. Саме у спілкуванні виявляються характер, темперамент, розум і здібності особистості. 8. Спілкування тісно пов'язане з діяльністю. Будь-яка форма спілкування є специфічною формою спільної діяльності людей. 9. У процесі спілкування формуються духовні потреби, морально-політичні й естетичні почуття; складається характер.

Дата добавления: 2015-05-22