Тема 6. Мовна діяльність

І

Панибратцева 3. М. Методика преподавания психоло­гии.—М., 1971.—152 с.

Список рекомендованої літератури

Практикум з психології/За ред. Г. Г. Викової.— К.»

- 184 с. Ушинський К. Д. Вибрані педагогічні твори: В 2 т.— К., ІІШ.-Т. 1.— С. 248—253.'

І. Дайте відповіді на запитання і виконайте зав­дання.

1. Що таке мова і мовлення? Пригадайте ленінське пи шачення мови. В чому переваги мови над іншими аасобами спілкування між людьми?

2. Розкрийте функції мови і мовлення.

3. Охарактеризуйте всі види мовлення. Наведіть приклади.

4. У чому полягає взаємозв'язок усного, письмово­го, внутрішнього мовлення?

5. Покажіть, яке значення має мова і мовлення в пізнавальній діяльності людини.

II. Випишіть із підручника основні поняття про
мову. Наведіть приклади до кожного з вказаних по­
нять.

III. Поясність висловлення про мову відомих пе­
дагогів:

1. «Коли зникає народна мова, народу не існує більше» (К. Д. Ушинський).

2. «Той, хто не знає рідної материнської мови або цурається її, засуджує себе на злиденність душі» (В. О. Сухомлинський).

IV. Розв'яжіть психологічні задачі.

Визначте, до якого виду мовлення належать наве­дені нижче приклади. Зазначте, за якими ознаками ви їх відрізнили.

а) «Дорогий Григорій Іванович!

Глибоко схвильований високою нагородою уряду. Обіцяю з усією більшовицькою пристрастю ще енер­гійніше допомагати... виховувати загартованих, як сталь, молодих радянських людей.

Міцно обнімаю і цілую, як рідного батька. Ваш Островський» (М. Островський).

б) «Хіба легко було тим, які йшли на бій! Чи тим,
хто будує зараз Дніпрельстан, Комсомольськ-на-Аму-

pi, Магнітну...— розмірковував Микола.— Я живу ве­ликим подвигом і радістю перемог моєї країни, незва­жаючи на своє лихо...» (7. Цюпа).

в) — Діти! Приготуйтесь до заняття. Зараз у нас
буде заняття з малювання. Ми будемо малювати парк
взимку.

г) —Я б їх не вбивав,— раптом промовив боєць, і
Черниш оглянувся на нього сухими роз'ятреними очима.

— Кого?

— Отих гітлерів, антонесок, отих міністрів, яким не сидиться без воєн... Убити — що ж... Це мало. Я за­кував би їх в ланцюги і водив би... Ні, хай би оті дріб­ні сироти водили... по всіх дорогах і по всіх країнах. І не давав би їм ні хліба, ні води... Хай би, душогуби» їли отой попіл наших спалених хат. Щоб нажерлися тої війни, аби нікому й не забажалось її вже ніколи» (О. Гончар).

Дата добавления: 2015-05-22