КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Під владою Російської імперії
Під владою Російської і Австрійської імперій
різний час приєднані до Московського царства (пізніше — Російської імперії) українські землі історико-етнографічних та географічних лепоюв — Слобожанщини, Лівобережжя, Право- •--•‘жжя, Півдня — у XIX — на початку XX ст. шили собою єдину територіальну цілісність. %юцю територію, що займала 9/10 від загальної площі Ук- іАІяя, називали Наддніпрянщиною, або гиддншрянською Україною. В історичному розвит- Ероїнського народу вона, як і раніше, відігравала ■шягаальну роль. Наддніпрянщину своїм історич- ін. політичним та культурним центром вважало і «е населення Східної Галичини, Північної Закарпаття, підвладне Австрійській 133- Австро Угорській) імперії. Процеси ут- капіталістичннх відносин у народному іг[ктві, формування мови посилювали L < і тенденції до возз’єднання всіх українських васнльницьки розмежованих державними загарбницьких монархій Романових і Об’ єктивний процес формування нації і всій території споконвічного проживан- кого етносу.
вою колонізаторську політику стосовно українського народу російські власті здійснювали адміністративними методами. На місці автономно-самоврядних українських регіонів — Слобожанщини й Лівобережжя — було засновано Харківську, Чернігівску та Полтавську губернії. Внаслідок свавільного визначення їх кордонів до сусідніх з Україною російських губерній включили й місцевості, де більшість населення становили українці з традиціями українського козацького самоврядування. Так само поділили Правобережну Україну та Волинь. Тут утворили Київську, Подільську і Волинську губернії, які за категоричним наказом царя мали бути приведені у повну відповідність з великоруськими губерніями “в усіх галузях життя”. Так само російський царизм чинив і на відібраних у Війська Запорозького степових просторах Північного Причорномор’я і Приазов’я. На початку XIX ст. їх поділилі на три губернії: Херсонську, Таврійську, Катеринославську. Після російсько-турецької війни 1806-1812 рр. до Російської імперії відійшла заселена переважно молдаванами територія між ріками Дністер і Прут. Тут утворили Бессарабську область, до якої включили і нові повіти — ізмаїльський, Акерманський і Хотинський, населені здебільшого українцями. У губерніях державну владу здійснювали губернатори, яких призначав і увільняв цар. Губернії складалися з повітів, де хазяйнували царські справники. В свою черіу, й повіти мали поділи на стани, які очолювали поліцейські пристави. Важливою державною установою була Казенна палата. Вона відала збиранням з населення різноманітних державних податків, які йшли на зміцнення царського режиму. Весь губернський адміністративно-управлінський апарат був покликаний охороняти владу царизму Іу- бернатори, проголошені спеціальним царським указом повновладними “хазяями” губерній, мали право контролю над діяльністю будь-якої установи чи підприємства. Практикувалося призначення на посади губернаторів не цивільних, а військових осіб, як правило, генералів, яким у такому разі підпорядковувалися не тільки місцева адміністрація й поліція, а й розквартировані на території губернії війська. Запровадивши на таких національніх окраїнах Російської імперії як Польща, Фінляндія, Прибалтика, Кавказ особливі, ще жорстокіші форми державного управління у вигляді намісництв і гене волинська губ ГАЛИЧИНА'/у N —^ о/^'Ч/г10ДІЛЬСЬНА-ч у' "нвц*“ПоАЬ*СкНІ,й' ГУБ. ПРАВОБЕРЕЖЖЯ ДОНСЬКІ1, -У НОЭАНИ КУБАНСЬНІ НОЗАНИ ТАВРІЙСЬКА У краї нські землі у складі Російської імперії в ХІХст рал-губернаторств, царизм ввів їх і в українських землях. На середину XIX ст. з 10 генерал-губернаторів Російської імперії 3 припадало на Україну. Отже, всі 9 її губерній, а саме: Харківька, Чернігівська і Полтавська; Київська, Подільська і Волинська, Катеринославська, Херсонська і Таврійська входили відповідно до Малоросійського, Київського і Новоросійсько-Бессарабського генерал-губернаторств. На початку XX ст. в усіх губерніях заснували охоронні відділення (так звану охранку) для виявлення і покарання політичних противників царського самодержавства Російської імперії
Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 451; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |