Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Під владою Російської імперії




Під владою Російської і Австрійської імперій

V

різний час приєднані до Московського царст­ва (пізніше — Російської імперії) українські землі історико-етнографічних та географічних лепоюв — Слобожанщини, Лівобережжя, Право- •--•‘жжя, Півдня — у XIX — на початку XX ст. шили собою єдину територіальну цілісність. %юцю територію, що займала 9/10 від загальної площі Ук- іАІяя, називали Наддніпрянщиною, або гиддншрянською Україною. В історичному розвит- Ероїнського народу вона, як і раніше, відігравала ■шягаальну роль. Наддніпрянщину своїм історич- ін. політичним та культурним центром вважало і «е населення Східної Галичини, Північної Закарпаття, підвладне Австрійській

133- Австро Угорській) імперії. Процеси ут- капіталістичннх відносин у народному іг[ктві, формування мови посилювали

L < і тенденції до возз’єднання всіх українських васнльницьки розмежованих державними загарбницьких монархій Романових і Об’ єктивний процес формування нації і всій території споконвічного проживан- кого етносу.

С

вою колонізаторську політику стосовно ук­раїнського народу російські власті здій­снювали адміністративними методами. На місці автономно-самоврядних українських регіонів — Слобожанщини й Лівобережжя — було засновано Харківську, Чернігівску та Полтавську губернії. Внаслідок свавільного визначення їх кордонів до сусідніх з Україною російських губерній включили й місцевості, де більшість населення становили ук­раїнці з традиціями українського козацького самоврядування. Так само поділили Правобережну Україну та Волинь. Тут утворили Київську, Подільсь­ку і Волинську губернії, які за категоричним наказом царя мали бути приведені у повну відповідність з ве­ликоруськими губерніями “в усіх галузях життя”. Так само російський царизм чинив і на відібраних у Війська Запорозького степових просторах Північно­го Причорномор’я і Приазов’я. На початку XIX ст. їх поділилі на три губернії: Херсонську, Таврійську, Катеринославську. Після російсько-турецької війни 1806-1812 рр. до Російської імперії відійшла засе­лена переважно молдаванами територія між ріками Дністер і Прут. Тут утворили Бессарабську область, до якої включили і нові повіти — ізмаїльський, Акерманський і Хотинський, населені здебільшого українцями.

У губерніях державну владу здійснювали губер­натори, яких призначав і увільняв цар. Губернії складалися з повітів, де хазяйнували царські справ­ники. В свою черіу, й повіти мали поділи на стани, які очолювали поліцейські пристави. Важливою дер­жавною установою була Казенна палата. Вона відала збиранням з населення різноманітних державних податків, які йшли на зміцнення царського режиму.

Весь губернський адміністративно-управлінський апарат був покликаний охороняти владу царизму Іу- бернатори, проголошені спеціальним царським указом повновладними “хазяями” губерній, мали право кон­тролю над діяльністю будь-якої установи чи підприємства. Практикувалося призначення на поса­ди губернаторів не цивільних, а військових осіб, як правило, генералів, яким у такому разі підпорядко­вувалися не тільки місцева адміністрація й поліція, а й розквартировані на території губернії війська.

Запровадивши на таких національніх окраїнах Російської імперії як Польща, Фінляндія, Прибал­тика, Кавказ особливі, ще жорстокіші форми державного управління у вигляді намісництв і гене­

волинська губ

ГАЛИЧИНА'/у N —^

о/^'Ч/г10ДІЛЬСЬНА

у' "нвц*“ПоАЬ*СкНІ,й'

ГУБ.

ПРАВОБЕРЕЖЖЯ

ДОНСЬКІ1, НОЭАНИ

КУБАНСЬНІ

НОЗАНИ

ТАВРІЙСЬКА

У краї нські землі у складі Російської імперії в ХІХст

рал-губернаторств, царизм ввів їх і в українських зем­лях. На середину XIX ст. з 10 генерал-губернаторів Російської імперії 3 припадало на Україну. Отже, всі 9 її губерній, а саме: Харківька, Чернігівська і Полтавська; Київська, Подільська і Волинська, Ка­теринославська, Херсонська і Таврійська входили відповідно до Малоросійського, Київського і Ново­російсько-Бессарабського генерал-губернаторств. На початку XX ст. в усіх губерніях заснували охо­ронні відділення (так звану охранку) для виявлення і покарання політичних противників царського само­державства Російської імперії




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 426; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.063 сек.