Чорноморські походи

Крім сухопутних, запорожці з сер. XVI ст. активізу­ють і походи на Чорне море. Для цього вони викорис­товували чайки — невеликі судна, які мали приблиз­но 20 м довжини, бл. 4 м ширини та стільки ж глиби­ни і приводилися в рух 10—15 веслами та вітрилами. З обох кінців чайки прилаштовували стерна, що доз­воляло їй рухатися назад і вперед не розвертаючись, а щоб вона добре трималася на плаву, обабіч прикріплю­вали в'язки очерету. На озброєнні чайка мала 4 — 6 фаль­конетів (дрібнокаліберних гармат) та вміщала від 50 до 70 козаків. Кожен із них мав дві рушниці, шаблю, 5 — 7 фунтів пороху, свинець тощо. Під час морських

походів запроваджувалася сувора дисципліна. Влада старшини була необмеженою. Зрада та інші злочини каралися нещадно. Суворо пильнувалася тверезість. Спершу в походах, переважно на Очаків та Кримське узбережжя, брало участь по кільканадцять чайок, але вженаприкін. XVI — напоч. XVII ст. козацький флот зріс до кількох сотень одиниць і, не вагаючись, нападав на турецькі фортеці та міста, включаючи й столицю Османської імперії — Константинополь, безстрашно вступав у відкриті поєдинки з потужними турецьки­ми ескадрами. Вихід козацького флоту в Чорне море мав історичне значення, оскільки свідчив про подолан­ня Україною турецько-татарської морської блокади, що перекривала шлях до Європи, та відновлення княжих традицій мореплавства.

Своїми відважними походами запорожці мстили турецько-татарським загарбникам за їх розбійницькі напади на українські землі. Так, у 1606 р. вони здобу­ли турецьку фортецю Варну, яка вважалася непри­ступною. Ця звістка облетіла весь світ. Одночасно коза­ки спалили передмістя Кілії та Акермана, захопи­ли на морі 10 галер з усім вантажем і без великих втрат повернулися на Січ. У 1608 р., у відповідь на вихваляння кримського хана щороку доставляти сул­танові українських бранців, 3 тис. козаків, висадившись під Перекопом, розгромили півторатисячний загін яничарів, увірвалися до міста, забрали з собою всі гар­мати, визволили сотні полонених християн, а на честь перемоги відправили польському королеві узятого в полон намісника хана у Перекопі. У 1614 р. козацький флот із 40 чайок на чолі з П. Сагайдачним долає Чорне море і нападає на Трапезунд, спустошуючи західне узбережжя, штурмом бере Сіноп і спалює всю турець­ку флотилію, що стояла у гавані. Дізнавшись про це, султан так розлютився, що наказав повісити великого візира (голову уряду). Але наступного року 4 тис. козаків під проводом П. Сагайдачного на 80-ти чайках вчинили нечуване зухвальство — атакували Констан­тинополь, спаливши передмістя та порт. Розгніваний султан вислав за козаками погоню, яка наздогнала їх біля Очакова. Козаки дочекалися ночі, напали на ту-

рецький флот і вщент розбили, захопивши при цьому в полон його командувача. Тільки невелика кількість галер урятувалася втечею, а решту козаки демонстра­тивно спалили на очах турецького гарнізону, що пере­бував у Очакові. Навесні 1616 р. султан, сподіваючись чергового морського походу козаків, завчасно напра­вив навпроти них 14-тисячну ескадру. Та П. Сагайдач­ний на чолі 7-тисячного війська на 150 чайках провів блискучу морську операцію, розтрощивши під Очако­вом турецький флот, командувач якого втік із поля битви, захопивши 15 галер і 100 допоміжних суден. Далі ко­заки здобули Кафу — великий невільничий ринок і визволили тисячі людей. Восени того ж року запо­рожці, очолювані славетним Сагайдачним, штурмом здо­були Трапезунд, зруйнували передмістя турецької столиці Константинополя, спалили кораблі, які знаходилися у гавані, та, взявши велику здобич, повер­нулися на Січ. Ряд успішних морських походів козаків на Туреччину та Крим було зійснено також протягом 1620—1621 рр. Турецький хроніст Наїма з приводу козацьких походів наголошував: «Можна впевнено ска­зати, що не знайти в усьому світі людей більш відваж­них, які б так мало піклувалися про життя або так мало боялися смерті. Знавці військової справи твердять, що ця голота своїм хистом і хоробрістю в морських битвах перевершує всі інші народи».

Налякані турецькі та кримські сановники доклада­ли чималих зусиль, щоб створити перешкоди морським походам запорожців. Зокрема турки в кількох місцях перегороджували залізними ланцюгами гирло Дніпра, а на березі ставили гармати, навівши їх на середину ріки. Та запорожці й тут знайшли вихід. Вночі вони пускали вниз по Дніпру великі колоди, стукіт яких об ланцюг турки сприймали за козацькі чайки і відкри­вали шалений гарматний вогонь, що тривав доти, поки не закінчувалися боєприпаси. Коли все нарешті вщу­хало, запорожці миттю розривали ланцюг, якщо його до цього не розірвало гарматним ядром, і швидко вихо­дили у відкрите море. Іноді вони обирали довший, зате безпечніший шлях. Підіймалися до Кодацького порогу, входили в р. Самару, а з неї — у Вовчі Води. Звідти до

р. Калміуса вони 25 км тягнули чайки волоком, а потім виходили в Азовське море і далі через Керченську протоку — у Чорне. Цією ж дорогою козаки часто повер­талися назад у Запоріжжя, особливо під час турецької погоні.

Походи запорозьких козаків перешкоджали Туреч­чині в її загарбницьких війнах проти багатьох народів. Не раз султан погрожував Речі Посполитій війною, якщо вона не примусить козаків відмовитися від нападів на кримські та турецькі володіння. Якось, розлютившись, він верещав до польських послів: «Чи ви часом не збожеволіли? Хто сміє мені перечити? Боїться мене Персія, тремтять венеціанці, просять пощади іспанці, німці повинні виконати все, що я їм звелів, увесь світ схиляється передо мною, і тільки якісь запорожці зав­дають мені стільки лиха!» На це посли відповіли, що запорожці дошкуляють також і Польщі, але нічого вдія­ти вона з ними не може. «Якщо ви їх знищите, — зазначили вони, — з нашого боку не матимете жодних заперечень».

Гучна слава про запорізьких козаків ширилася по всій Європі, адже тодішня військова могутність Туреч­чини вважалася нездоланною. В Італії, Німеччині, Франції, Англії в той час вийшло понад десяток творів, присвячених військовому мистецтву запорожців. Бага­то держав, над якими нависла загроза турецької аг­ресії, шукали з ними зв'язків. У значній мірі, як свідчать вищенаведені дані, козацькі успіхи були зумовлені талановитим керівництвом П. Сагайдачного, який, на думку дослідників, був найвидатнішим козацьким ва­тажком до Б. Хмельницького й одним із найталановиті-ших українських дипломатів, полководців і державних діячів усіх часів.

Дата добавления: 2015-05-22