Внутрішня політика. У «Грамоті до всього Українського Народу»,прого­лошеній того ж 29 квітня 1918 р., гетьман заявляв, що він «відкликнувся на поклик трудящих мас Україн-

У «Грамоті до всього Українського Народу», прого­лошеній того ж 29 квітня 1918 р., гетьман заявляв, що він «відкликнувся на поклик трудящих мас Україн-

ського народу і взяв на себе тимчасово всю повноту влади». Відповідно до цього документа, Центральну Раду й усі земельні комітети розпускали, міністрів та їх товаришів звільняли з посад, а рядовим державним службовцям належало продовжувати роботу. Було відновлено право приватної власності. Гетьман повідом­ляв, що незабаром видасть закон про вибори до Україн­ського Сейму. Саме до його скликання мали діяти «Закони про тимчасовий державний устрій України», видані першого дня гетьманського перевороту. У них було визначено головні напрями діяльності Гетьмана­ту в політичній сфері, організації державного управління, дано гарантії громадських прав населення, оголошено про встановлення Української Держави замість Української Народної Республіки. Нова держава ґрунтувалася як на республіканських, так і на монархіч­них засадах, її устрій, більшість пізніше прийнятих законів багато в чому нагадували дореволюційну сис­тему. Тому з'їзд заводчиків, фабрикантів, фінансистів, великих землевласників, який відбувся 15 — 18 травня 1918 р., схвалив гетьманський переворот. Близько 1 тис. його делегатів заявили про готовність усіма силами сприяти утворенню нового державного, громадського й економічного ладу Української Держави. Для консолі­дації сил заможних верств суспільства вони утворили Союз промисловості, торгівлі, фінансів і сільського гос­подарства (Протофіс). Цей з'їзд показав, що державу П.Скоропадського підтримують не тільки хлібороби-землевласники, середня інтелігенція, кадети, а й великі промисловці.

Документи від 29 квітня 1918 р. були скріплені «отаманом Ради Міністрів» М.Сахном-Устимови-чем. Йому, однак, не вдалося сформувати уряд — че­рез відмову представників Української партії со-ціалістів-федералістів увійти до нього. ЗО квітня 1918 р. гетьман призначив на посаду голови Ради міністрів відомого наукового та громадсько-політичного діяча М.Василенка. Його спроба залучити до участі в уряді соціалістів-федералістів також закінчилася невдачею. У кабінеті, який сформував М.Василенко, було 12 мі-ністрів-українців — авторитетних громадських діячів,

кваліфікованих фахівців і чотири міністри-неукраїнці. Уряд М.Василенка діяв недовго — до 8 травня 1918 р. Через два дні земський діяч із Полтавщини Ф.Лизо-губ створив новий гетьманський уряд. До нього входи­ли лише два відомі українські громадсько-політичні діячі — Д.Дорошенко та М.Василенко, а решта міністрів належала до російських політичних партій, переважно до кадетів і монархістів. На жаль, лідери українських соціалістичних партій дотримувалися гасла: «Не потріб­на несоціалістична Україна». Вони не змогли стати вище партійних інтересів і об'єднатися в ім'я побудо­ви Української держави. За кілька місяців в Україні було створено новий адміністративний апарат. Замість представників Центральної Ради на місцях гетьман­ський уряд призначив губернських та повітових старост, переважно з великих землевласників, земських діячів та суддів. Із осіб, які займали керівні посади за старого режиму, в усій Україні залишилося лише кілька. Дер­жавні службовці були, за невеликим винятком, україн­цями, однак не належали до т. зв. свідомих українців, якими тоді вважали членів соціалістичних партій.

Чимало труднощів виникло при спробі створити збройні сили Гетьманату замість демобілізованих військових підрозділів Центральної Ради. З поперед­нього періоду нерозформованою залишалася тільки Запорізька дивізія, яка обороняла північно-східні кор­дони України. У липні 1918 р. було створено Сердюць-ку дивізію під командуванням полковника Клименка в кількості 5 тис. вояків, вихідців із хліборобських ро­дин. У листопаді того ж року почалося відновлення Галицько-буковинського куреня Січових стрільців. Від­роджувався Чорноморський флот. Уряд, з одного боку, побоювався, що загальна мобілізація може привести до армії збільшовичені елементи. З іншого боку, справу гальмувала німецька військова адміністрація. Вона за­певняла гетьмана, що для захисту України досить німецьких та австро-угорських військ. Один із пунктів умов, вироблених на вже згаданій нараді 24 квітня 1918 р., гласив: «Як довго австро-угорські й німецькі війська перебувають на Україні, ніяка українська армія не може формуватися. Держава може тримати лише

виключно німецькі відділи за порозумінням з обома командуваннями». Загалом, українське військо того часу нараховувало бл. 65 тис. чол., хоча планувалося створи­ти 300-тисячну армію.

Неабиякого значення гетьманська держава надала аграрному питанню. З перших днів діяльності гетьман­ський уряд вживав заходів щодо нормалізації станови­ща на селі, яке потрясали невдоволення, суперечності, ексцеси. Для підготовки нового аграрного закону й по­лагодження конфліктів між землевласниками і селя­нами було створено губернські та повітові комісії. Тим­часові правила про земельні комісії зобов'язували се­лян повернути поміщицьке майно і відшкодувати збит­ки, яких вони завдали великим землевласникам. У жовтні 1918 р. було створено вищу земельну комісію, яку очолив П.Скоропадський. На поч. листопада було підготовлено проект аграрної реформи, що передбачав примусовий викуп державою великих земельних воло­дінь і розподіл їх між селянами — не більш як 25 деся­тин на двір.

Тривала відбудова транспортних магістралей країни. Вже в сер. літа 1918 р. вдалося налагодити нормаль­ний залізничний рух. Було вжито заходів для зміцнен­ня фінансової системи, налагоджено грошовий обіг, прийнято державний бюджет. Все це привело до деяко­го економічного піднесення.

За короткий час існування Гетьманат досяг відчут­них результатів у культурно-освітній сфері. Було ви­дано кілька мільйонів примірників українських підруч­ників для початкових шкіл, у більшості з них введено українську мову. Наприкінці гетьманської доби в Украї­ні діяло 150 українських гімназій не тільки в містах, а й у деяких селах. У жовтні 1918 р. в Києві та Кам'ян-ці-Подільському було відкрито українські державні уні­верситети. В усіх вищих навчальних закладах України почали діяти кафедри української мови, літератури та історії. Було засновано український театр, національ­ний архів та бібліотеку з кількістю томів понад 1 млн. Великою подією в культурному житті країни стало від­криття 24 листопада 1918 р. Української академії наук. Першим її президентом призначили відомого україн-

ського вченого В.Вернадського. Гетьманський уряд зав­дяки своїй непохитній волі фактично поклав початок автокефалії Української православної церкви.

Дата добавления: 2015-05-22