Державне будівництво

Законодавчим органом молодої держави стала Укра­їнська Національна Рада, яку очолював Євген Петру-шевич. До неї входило понад 150 послів від повітів та міст краю. Вже 5 листопада, виражаючи інтереси всього західноукраїнського населення, вона у своїй про­грамній декларації проголосила загальне виборче право, рівність усіх громадян незалежно від віри, мови, стану чи статі перед законом, 8-годинний робочий день, соціальний захист людей похилого віку та інвалідів, охорону праці й громадський спокій, проведення аграр­ної реформи. Виконавчим органом Української Націо­нальної Ради — урядом був тимчасовий Державний секретаріат, створений 9 листопада 1918 р. Його пер­шим головою став К.Левицький.

Назву й територіальні межі новоствореної держави уточнив «Тимчасовий Основний Закон про державну самостійність українських земель бувшої Австро-Угор-ської монархії», ухвалений 13 листопада. Згідно з ним, вона отримувала назву Західноукраїнська Народна Республіка і охоплювала «українську суцільну етно­графічну область... з українською частиною бувших • австрійських коронних країв Галичини з Володимирією і Буковиною та з українськими частями бувших угор­ських столиць (комітатів): Спиш, Шариш, Земплин, Уг, Берег, Угоча, Мармарош». «Гербом Західноукраїнської

Народної Республіки є Золотий Лев на синім полі, обернений в свою праву сторону. Державний прапор є синьо-жовтий». Закон утверджував державну самостій­ність ЗУНР.

Перед урядом Західноукраїнської Народної Респуб­ліки стояли надзвичайно складні соціально-економічні завдання. Адже Галичина впродовж чотирьох років Першої світової війни була ареною кровопролитних боїв армій ворогуючих держав. Край було зруйновано і по­грабовано. Не тільки села, а й повіти (наприклад, Збо-рівський) майже повністю зникли з лиця землі, люди жили в землянках. Тому найбільшою турботою Секре­таріату внутрішніх справ було забезпечення населення й армії продуктами харчування, оскільки в Галичині не вистачало продовольства. Ще гострішою була неста­ча промислових товарів.

Уряд Наддніпрянської України надав допомогу га­личанам. У край було надіслано 1000 вагонів продуктів харчування, в т. ч. 500 вагонів цукру, й асигновано гроші для купівлі харчів. Але ця допомога виявилася недо­статньою. Тому Секретаріат внутрішніх справ змуше­ний був здійснити радикальні заходи. Всі запаси про­дуктів харчування та предметів першої необхідності він зосередив у своїх руках. Було введено два безм'ясних дні на тиждень, заборонено питлювати збіжжя, випіка­ти тісто. До хліба треба було давати четверту частину картоплі. Завдяки цим заходам вдалося врятувати людей від голоду.

За умов постійної руїни й воєнних дій західноукраїн­ському урядові вдалося також налагодити адміністра­цію краю, уникнути поширення епідемій, забезпечити функціонування шкіл, залізниці, пошти, телеграфу, а почасти й телефону.

Було проведено земельну реформу. Українська На­ціональна Рада поклала в основу своєї аграрної полі­тики принцип збереження приватної власності на зем­лю. Конфіскації підлягали лише державні землі, землі, "що належали поваленій династії Габсбургів, землі двірські та церковні, землі, набуті з метою спекуляції, а також ті, які перевершували певну дозволену норму

площі. Наділення землею передбачали почати відразу по закінченні війни. До того часу землею мали розпо­ряджатися земельні комітети.

Значна увага приділялася освітній політиці, якою зай­мався Секретаріат освіти. Під його керівництвом пра­цювали повітові шкільні ради, створені в лютому 1919 р. У тих населених пунктах, де була більшість українців, у народних школах навчали українською мовою. На українську мову було переведено частину польських шкіл у містах. Приватні українські школи націоналі­зувались. Уряд ЗУНР безперешкодно давав дозвіл на відкриття приватних польських шкіл. Правда, українська •мова в них, як і в інших навчальних закладах, була обов'язковою. Незважаючи на великі труднощі, навчання в школах не припинялося. Середніх державних шкіл разом з учительськими семінаріями в 1918 р. було ЗО, у т. ч. 20 гімназій.

Отже, в кін. 1918 р. — на поч. 1919 р. на всіх ділян­ках державного будівництва ЗУНР кипіла напружена робота. Українці краю переконливо продемонстрували готовність до державного життя. Однак вони зіткнули­ся з неприхованою агресією ззовні. Запеклі бої з поляка­ми у Львові та околицях, з румунськими військами — під Снятином, Надвірною та на Буковині змусили уряд ЗУНР прискорити заходи щодо об'єднання молодої галицько-української держави з Наддніпрянщиною.

Дата добавления: 2015-05-22