Специфіка давньоримської архітектури

Архітектура Римської імперії.

Архітектура доби Римської республіки.

Специфіка давньоримської архітектури.

Архітектура Стародавнього Риму

Контрольні запитання та завдання

1. Висвітліть особливості крито-мікенської архітектури.

2. Проаналізуйте становлення грецької архітектури в період архаїки.

3. Назвіть основні типи грецьких храмів.

4. Що таке «архітектурний ордер»? Назвіть основні архітектурні ордери.

5. З’ясуйте особливості розвитку грецької архітектури в період класики.

6. Охарактеризуйте ансамбль грецького Акрополя.

7. Охарактеризуйте особливості розвитку елліністичної архітектури.

Паралельно з процвітанням елліністичних центрів на Заході зростала військова міць Риму, що став великою державою і поглинув усі Середземноморські території, весь античний світ. Падіння Карфагена у 146 р. до н.е. було переломною подією; після цього Рим завоював Грецію.

У розвитку культури Стародавнього Риму можна виділити такі основні періоди: етруський, або царський (8 – 6 ст. до н.е.), Римської республіки (510 – 31 pp. до н.е.), Римської імперії (31 р. до н.е. – 476 р. н.е.). У 476 р. Рим був зруйнований варварами, і цю подію вважають кінцем історії Стародавнього Риму та стародавньої історії взагалі.

У 8 ст. до н.е. високого культурного рівня досягла Етрурія, розташована в Середній Італії. Тут утворилась найдавніша цивілізація на Апеннінському півострові, створена етрусками. Жваві торговельні зв’язки Південної Італії з грецькими колоніями та Карфагеном сприяли поширенню грецьких і малоазійських впливів, але загалом культура етрусків мала виразний своєрідний характер.

Етруській архітектурі притаманні чітке розпланування міст, спорудження численних гробниць, які нагадували будинки з чотирискатним дахом. Усередині їх прикрашали багатим розписом із зображенням бенкетів, полювання, спортивних ігор, боїв гладіаторів, сцен із грецьких міфів. У 3 ст. до н.е. Етрурія була завойована Римом і припинила існування.

Римське мистецтво поєднало у собі місцеві традиції (переважно етрусків) та елементи грецького мистецтва, також на нього значною мірою впливала культура багатьох народів (германців, галлів, кельтів та ін.), які входили до складу Римської імперії.

Розвиваючи мистецтво архітектури, римляни багато в чому наслідували греків, однак їх мистецтво було самобутнім та більш утилітарним. В архітектурі римляни об’єднали етруську і грецьку традиції та додали східні елементи. Історичні особливості розвитку визначили найважливішу відмінність римського мистецтва від грецького. У греків домінуючим видом мистецтва була скульптура, яка відображала людську досконалість. У римському мистецтві періоду розквіту провідну роль відігравала архітектура, що якнайкраще втілювала ідею могутності наддержави. Навіть руїни давньоримських споруд вражають своїми розмірами.

Засвоївши будівельні знання етрусків, греків та інших народів, римляни відкрили нову епоху у розвитку світової архітектури. У цій сфері вони були насправді першими, бо не мали жодних конкурентів у величі масштабів та інженерному забезпеченні будівництва. Вони урізноманітнили будівельні матеріали. Саме римляни почали використовувати міцний з’єднувальний вапняковий розчин, винайшли бетон, який широко використовували з 2 ст. до н.е. Головне досягнення римлян у зведенні споруд – створення величезних внутрішніх просторів, вільних від внутрішніх опор. Для надання більшої монументальності залам, храмам майстри споруджували дугоподібну стелю, так зване склепіння. Римські архітектори навчилися споруджувати дугоподібні перекриття, що дало поштовх розвиткові привабливих арочних форм. Ця дугоподібна конструкція могла витримати на собі кілька поверхів. Римська техніка стала широко використовуватися в цивільній і культовій архітектурі, вона стала взірцем для візантійської та європейської архітектури.

Задовольняючи вимоги римлян «Хліба і видовищ!», у містах будували театри, де місця для глядачів були розташовані півколом. Зводилися цирки (сучасна назва іподром), де влаштовували перегони на колісницях. Римляни першими почали будувати амфітеатри для жорстоких видовищ – гладіаторських боїв, цькування диких звірів.

Римські будівничі подарували світові такі архітектурні елементи, як арка – дугоподібне перекриття отвору у стіні (вікон, дверей), купол – перекриття у вигляді півкулі. Римляни будували багато споруд практичного призначення – акведуки (водопровід, піднятий на високих арках), терми (громадські лазні), театри, палаци, бібліотеки, архівні будинки, тріумфальні арки, форуми, базиліки. Тип базиліки склався у Римській імперії, де вона мала громадсько-адміністративне призначення: була приміщенням суду або ринку.

Базиліка (від грец. basilike – царський дім) – прямокутна у плані споруда, розділена повздовжніми рядами колон або пілонів на кілька (3 або 5) частин (нефів), які мали самостійні перекриття. Центральний неф – найвищий. Перед входом – поперечний притвор (нартекс), у протилежному кінці середнього нефа – півкруглий виступ (апсида), критий півкуполом. Спочатку мали дерев’яні відкриті перекриття, пізніше – кам’яні, склепінчасті.

У республіканську епоху центральною площею римських міст став форум. Юлій Цезар поклав початок традиції будівництва форумів кожним новим імператором (форум Августа, форум Траяна). Частиною форумів були меморіальні споруди, які прославляли перемоги римської армії, видатних полководців, а потім імператорів: тріумфальні арки і колони (найбільш знаменита – колона Траяна).

Тенденція до функціоналізму (відповідність архітектурних форм їхньому практичному призначенню) дала римлянам змогу максимально урізноманітнити типи споруд і форми їх компонування. Провідним принципом було орієнтування на практичну потребу і розумну доцільність у її реалізації. Питання декору завжди підпорядковувалися пошуку пропорцій та форм, котрі б відповідали функції. Саме такий збіг і означав для римлян архітектурну красу.

Отже, римській архітектурі притаманна монументальність, особливого розвитку досягає світська архітектура.

2. Архітектура доби Римської республіки (510 – 31 pp. до н.е.)

Епоха Республіки розпочалася з 6 ст. до н.е., коли з Риму були вигнані етруські царі,; імперська доба – з правління Октавіана Августа (27 р. до н.е. – 14 р. до н.е.).

Давньоримське мистецтво досягло значного розвитку в період утворення світової рабовласницької держави, різнорідної за етнічною і соціальною структурою. У добу Республіки Рим підкорив усю Італію, Карфаген, Грецію і перетворився у велику середземноморську державу.На становлення та розвиток культури Римської республіки великий вплив мали греки.

Із поширенням римського панування на Грецію й елліністичні держави в культуру Рима проникли витонченість і розкіш елліністичних міст. Знамениті грецькі статуї, картини грецьких майстрів ввозилися до Риму. Римські храми і палаци перетворилися у своєрідні музеї мистецтва. Наплив багатства із завойованих країн змінив психологію римлян, породжуючи серед панівних класів надзвичайне марнотратство.

Захоплення грецьким мистецтвом в архітектурі проявилося насамперед у звертанні до ордерної системи. У той час як у грецькій архітектурі ордер відігравав конструктивну роль, у Римі він використовувався головно з декоративною метою. У республіканський період склалися основні типи римської архітектури.

Статус світової держави вимагав розбудови Риму згідно з її роллю. Завдяки чіткому плануванню столиця досить швидко набула необхідних рис: монументальної парадності, функціональної зручності, достатньої кількості громадських споруд. Характерний для Риму дух військової держави найкраще відчувався на центральній площі міста – Форумі. Форум Романум – головний символ могутності Риму, осереддя усього суспільного життя. Тут відбувалися усі головні міські події: проведення народних зборів, військових тріумфів, оголошення важливих рішень. Форум був ареною політичної та громадської діяльності. На Форумі розміщувалися Сенат, суди, архів, в’язниця, храми, в одному з яких зберігалася скарбниця, тут з трибуни виступали оратори. Час змінював і розміри, і вигляд площі, кожний імператор прагнув якнайкраще прикрасити площу. Найграндіознішим Форум був за правління Траяна.

Починався Форум із мармурової арки, увінчаної величезною бронзовою колісницею. Саме на таких колісницях сюди в’їжджали вслід за полоненими і трофеями полководці-тріумфатори. Однак кульмінацією тріумфів вважався проїзд колісниці під аркою з фігурою крилатої богині перемоги Вікторії. Тріумфальна арка – архітектурне нововведення римлян – підкреслено не мала утилітарних функцій, виражаючи найвищу міру пошанування. Після падіння Римської імперії Форум було зруйновано.

Потреби римського суспільства викликали появу нових типів споруд: амфітеатрів, терм, колонад, акведуків. Нове архітектурне вирішення отримали на римському ґрунті храми, театри, мости, палаци, вілли тощо. Спеціально навчені раби оточували будинки знаті прекрасними садами. Необхідність створення великих внутрішніх просторів, здатних уміщувати багато люду, привела до думки звільнитися від традиційних внутрішніх підпор, що було зроблено із винаходом бетону. Новий матеріал дав змогу споруджувати грандіозні склепінчасті (вигнуті півкругом, опуклі) та купольні конструкції, які стали зразком для подальшого розвитку європейської архітектури. Гладка поверхня бетонних стін сприяла широкому використанню фрескового живопису.

Органічним елементом римської архітектури були й дороги, що поєднували різні частини країни. Дороги мали стратегічне значення, вони призначалися передусім для мобільного пересування легіонів. Однією з найдавніших є Аппієва дорога, яку почали прокладати за наказом цензора Аппія Цека у 312 р. до н.е. Через неї було налагоджене сполучення Риму з Грецією, Єгиптом, Малою Азією. Аппієва дорога мала важливе військове, торговельне і культурне значення.

У Римі не було придатної для харчування води, хоча місто й було розташоване на річці Тибр, ця вода була малопридатною для споживання. Проблему вирішили завдяки прокладанню водогонів – акведуків, які доставляли до Риму гірську воду. Акведуки, що простяглися на десятки кілометрів, органічно вписувалися в архітектуру міста і забезпечували водою терми, фонтани, будинки заможних городян.

Своєрідність римської архітектури повною мірою розкрилася у створенні нового типу житлового будинку багатих землевласників, торговців, ремісників, взірці такого житла збереглися у поглинутих лавою Помпеях. І сьогодні вражає їх доцільне планування, впорядкованість та прекрасне оздоблення фресками, енкаустикою (восковий живопис гарячими фарбами), мозаїчними композиціями та декоративною скульптурою. Переважно це одноповерховий будинок, розділений на дві частини: атріум (закрите приміщення) і перистиль (відкрите до неба прямокутне подвір’я, оточене з чотирьох боків критою колонадою). Атріум виконував офіційно-парадну функцію; перистиль був улюбленим місцем перебування всієї родини. Саме у перистилі, що був оточений житловими й господарськими кімнатами, прикрашений колонадою, статуями, фонтаном, квітниками, проходило основне життя родини. Зовні ж будинок був позбавлений декоративних елементів. Посилена увага до інтер’єру вплинула на розвиток монументального живопису, зокрема стінних розписів. Це були майстерно написані міські та природні пейзажі, а також відомі грецькі копії. Внутрішні простори візуально збільшувалися завдяки зображенню штучних вікон. Підлоги вкривалися мозаїкою із морських порід, морської гальки, а також зі смальти – непрозорого кольорового скла. Досконалість мозаїчної техніки давала змогу створювати складні композиції, яскравим прикладом є знайдена у Помпеях мозаїка площею 15 кв.м, присвячена битві Олександра Македонського з перським царем Дарієм. Крім таких величних будівель, споруджували так звані інсули – багатоповерхові та багатоквартирні будинки, що здавалися в оренду простому римському люду – плебеям.

Опорні функції в римській архітектурі виконувала стіна. Римляни винайшли бетон, за допомогою якого закріплювали споруджувані будівлі. Вони відкрили новий спосіб зведення будинків – монолітно-оболонковий замість стояково-балкової системи. При стояково-балковій системі, як зрозуміло з назви, основу конструкції складають дві стійки, на яких лежить горизонтальна балка. Основу монолітно-оболонкової системи складають дві вузькі цегельні стіни, між якими залитий битий щебінь з бетоном, зовні вони облицьовувалися мармуром чи іншими породами каменів. Переваги нової системи будівництва видно і зараз: від багатьох грецьких храмів з їхніми колонами, на яких лежать перекриття і фронтони, залишилося по 2 – 3 колони, багато римських будівель збереглися до наших днів. Важливе місце належало арці, що спиралася на масивні стовпи. Колони не могли нести на собі навантаження багатоповерхових споруджень зі склепінними і купольними перекриттями і лише в аркадах зберігали конструктивну роль.

Отже, у республіканський період склалися основні типи римської архітектури: храми, базиліки, амфітеатри, терми, колонади, мости, акведуки, житлові будівлі; органічним елементом римської архітектури були дороги.

Дата добавления: 2015-05-23