Архітектура Римської імперії

Через ослаблення держави внаслідок громадянських воєн (133 р. до н. е. – 28 р. до н. е.) Рим з аристократичної республіки перетворився на імперію. Гай Юлій Цезар проголосив себе імператором, після його вбивства і запеклої боротьби до влади прийшов усиновлений племінник Цезаря Октавіан Август, із правління якого починається період імперії. 27 р. до н.е. Римський сенат проголосив Октавіана імператором і присвоїв йому титул «Август» (Божественний). Античні історики називають добу правління Августа (27 р. до н.е. – 14 р. н.е.) «золотою добою» Римської держави. З тих пір римське мистецтво почало орієнтуватися на ідеали, що насаджували правителі. У Римі кожний імператор у гонитві за славою споруджував нові майдани, адміністративні будинки, театри і стадіони.

У період правління Августа відбувся бурхливий розквіт мистецтва і ріст будівництва. Рим набув нового вигляду, що відповідав престижу світової столиці. Збільшилась кількість громадських закладів, будувалися форуми, мости, акведуки, збагатилося архітектурне оздоблення. За словами історика Светонія, Август так прикрасив Рим, що мав підстави хвалитися, що прийняв його цегляним, а залишив мармуровим. За його правління було розширено Форум, зведено так званий театр Марцелла, Вівтар Світу – пам’ятник возз’єднання прихильників нового режиму і республіканців, які зазнали поразки. Собі і своєму сімейству Август спорудив на Марсовому полі величний мавзолей діаметром близько 90 м, що складався з двох могутніх концентричних стін і насипного пагорба з вічнозеленими деревами. Можливо, пагорб вінчався статуєю правителя.

Уявлення про стиль культової Августової архітектури дає храм у Німі (поч. 1 ст. н.е., Південна Франція), що належить до типу псевдопериптера. Храм побудований з рожевого вапняку, має шестиколонний портик. У ньому дотримані класичні форми коринфського ордера. У цей час було побудовано Гарський міст у Німі, що є частиною акведука, який постачав воду місту Немуз. Це багатоярусна аркада над долиною ріки Гар. Гарський міст – символ інженерного мистецтва Риму.

Наступний правитель – імператор Нерон – сприймав Рим як своє особисте володіння, у якому центром повинен був стати його будинок. За його наказом було спалено кілька міських кварталів, на місці яких імператор спорудив його знаменитий Золотий будинок, що був і палацом, і віллою водночас. Древні автори писали, що тут усе було незвичайне і величне. Збереглося кілька залів, деякі з них мають незвичайну форму (наприклад, восьмикутну). Прикрашали будинок витончені фрески.

Кінець 1 – поч. 2 ст. н.е. – період правління Флавіїв і Траяна. Імператори прагнули увічнити себе пишними спорудами, тому поруч із древнім республіканським форумом були зведені нові форуми імператорів, призначені для урочистих церемоній. Будувалися багатоповерхові будинки, які визначили вигляд Риму й інших міст імперії. Дотепер вражають своєю суворою величчю руїни гігантських палаців на Палатині (1 ст. н.е.).

Втіленням могутності й історичної значущості імператорського Риму були тріумфальні споруди, що прославляють військові перемоги Риму. Тріумфальні арки і колони на славу Риму зводили не тільки в Італії, а й у провінціях. Римські споруди були там активними провідниками римської культури, ідеології. Арки споруджували і на честь перемог, і як знак освячення нових міст. Однак їхній первинний зміст пов’язаний із тріумфом – урочистим ходом на честь перемоги над ворогом. Проходячи через арку, імператор повертався в рідне місто вже в новій якості. Арка була границею свого і чужого світу.

Біля входу до римського Форуму в пам’ять перемоги римлян у Юдейській війні була споруджена мармурова Тріумфальна арка Тита (81 р. н.е.), який придушив повстання в Юдеї. Арку спорудили на честь правителя уже після його смерті. Це однопрогонова арка, висота монумента – 15,4 м, ширина – 13,5 м, глибина прогону – 4,75 м, ширина прогону – 5,33 м. Напівколони, якими декорована арка, є першим відомим прикладом композитного ордера. У кутах біля прольоту арки висічені чотири крилаті Вікторії. Всередині прогону знаходяться два барельєфи: хода з трофеями, захопленими в Єрусалимі, та імператор Тит, що керує квадригою. Статуя Тита на квадризі також містилася на вершині арки, проте до наших днів не збереглася. В аттику був похований порох Тита. Арка була архітектурним спорудженням, постаментом для статуї й водночас меморіальним пам’ятником. Арка Тита стала загальною моделлю для багатьох тріумфальних арок Нового часу.

До нових типів споруд належить амфітеатр. Видовища займали важливе місце в житті римлян. Новий тип амфітеатру виник ще в період Пізньої Республіки. Грецькі театри влаштовувалися під відкритим небом, місця для глядачів розташовувалися у виїмці пагорба. Римський театр – це самостійна замкнута багатоярусна будівля в центрі міста з місцями на концентрично зведених стінах. Найбільший амфітеатр Стародавнього Риму, символ імператорської могутності – театр Флавіїв, або Колізей (від лат. colosseus – величезний), що був споруджений у 70 – 80 р. н.е. під час правління Веспасіана Флавія (64 – 79 рр.). У плані – це еліпс 188 м завдовжки і 156 м завширшки, обнесений мармуровою стіною заввишки 50 м. Стіна має чотири яруси арок, четвертий ярус – глухий, із коринфськими пілястрами – плоскими виступами на стіні. Кожен ярус прикрашений півколонами тосканського, іонічного й коринфського ордерів. У нішах розміщені статуї. Центр його композиції – сьогодні зруйнована арена (також еліптичної форми), оточена східчастими лавами для глядачів. Арена була забезпечена складною системою підземних технічних приміщень, під нею були розташовані п’ять підземних поверхів, де знаходилися приміщення для гладіаторів, комори для зброї, стайні для коней, клітки для тварин і система водопостачання. Арену можна було затопити водою і розігрувати морські бої. Під час видовищ над спорудою натягували величезний тент для захисту глядачів від сонця або від негоди. Амфітеатр уміщував 50 тисяч осіб, крізь 80 арок-входів глядачі заповнювали трибуни за кілька хвилин. Колізей погано зберігся, бо в Середні віки ним користувалися як каменоломнею.

За імператора Траяна (98 – 117 рр.) Римська імперія досягла вершини своєї могутності. Найзнаменитішою пам’яткою правителя в Римі вважається Форум Траяна, зведений Аполлодором з Дамаска (109 – 113 рр.). Він складався з прямокутної площі, оточеної наскрізною колонадою з входом – Тріумфальною аркою, увінчаною колісницею, яка запряжена шестіркою коней. У центрі площі підносилася кінна статуя Траяна з бронзи, покрита позолотою. На форумі знаходилися базиліка Ульпія; храм, присвячений Траяну, ринок; дві бібліотеки (одна з латинськими документами, інша – з грецькими), колона Траяна. Ульпія – це громадська споруда, де відбувалися правосуддя, торгівля тощо, названа на честь Траяна (його повне ім’я Марк Ульпій Траян). Між двома бібліотеками стояла присвячена Траяну колона, виконана із 20 блоків каррарського мармуру. Її висота – 38 м, діаметр – 4 м. Стовбур колони 23 рази спірально оповитий рельєфною стрічкою завдовжки 190 м, що зображає епізоди війни Риму і Дакії (країни на території сучасної Румунії). Імператор Траян фігурує на їхніх рельєфах більше п’ятдесяти разів, усього ж на колоні близько 2500 осіб. Спочатку колона була увінчана орлом, пізніше статуєю Траяна, у 1588 р. її замінили фігурою апостола Петра. Увесь Форум Траяна був вимощений красивими мозаїками з дорогоцінних порід мармуру. До нашого часу збереглися тільки частини ринку і колона Траяна.

За доби правління Андріана (близько 125 р.) було зведено одну із найвидатніших пам’яток світової архітектури – Пантеон – храм усіх богів. Його почали зводити на місці старого храму за часів імператора Траяна. Вважають, що будував храм видатний майстер Апполодор із Дамаска. Римський пантеон є взірцем будівельної досконалості, результатом значного інженерного досягнення античності. Розташовується на площі П’яцца-делла-Ротонда. За формою це – ротонда, перекрита напівсферичною банею, вхід у будівлю прикрашений портиком. Площу ротонди збільшують вісім велетенських ніш. Купол цього храму, відлитий з бетону, в діаметрі перевищує 40 м (він залишався найбільшим у Європі до 19 ст.). Люди сприймали його як символ неба – втілення верховного бога Юпітера. Особливу роль відігравав єдиний дев’ятиметровий отвір у куполі – «око Пантеону», через який здійснювалося освітлення храму. Стовп світла, який проникав через нього, ставав центром композиції. Символічним відтворенням небосхилу стали пропорції храму, де майже однакові за розмірами діаметр купола і висота стін уможливлювали вписати у простір приміщення уявне коло – традиційний сакральний символ. Периметр храму та його висота практично однакові, такі пропорції оптично збільшують приміщення. У нішах довкола зали у давнину стояли статуї богів. Багате внутрішнє оздоблення різними сортами мармуру збереглося до наших днів. Уперше у світовій архітектурі в цьому храмі головна роль відведена не зовнішньому вигляду, а створенню особливої внутрішньої атмосфери.

Важливою частиною римського способу життя були терми – громадські лазні, розраховані на 2 – 3 тис. осіб. В епоху імперії терми стали величезними спорудами з внутрішнім оздобленням, які не поступалися палацам. Це був цілий комплекс споруд, призначених для різнобічного гармонійного розвитку людини. Тут були приміщення з холодними і гарячими басейнами, зали для відпочинку, для фізичних вправ, а іноді й бібліотеки. Приміщення були оздоблені мармуром, мозаїками, скульптурним декором. Терми були своєрідними культурними центрами, місцями зустрічей та відпочинку. Терми полководця Агріппи (найбільш ранні) були побудовані в часи принципату Августа у 12 р. до н.е. Неперевершеними вважалися терми імператора Каракали (поч. 3 ст.), що займали площу понад 11 га і могли вмістити одночасно 1500 осіб (на жаль, сьогодні від них залишилися лише руїни).

У римських провінціях також будувалися численні споруди, там реалізовували дорогі замовлення, туди спрямовувалися кращі майстри з Риму. Серед римських провінцій, що процвітали, особливе місце належить північній Африці. Тут дотепер збереглося багато прекрасних будівель – храм, вілл, портиків, житлових будинків.

Римський імператор Костянтин, отримавши перемогу над кількома римськими правителями, став володарем більшої частини імперії. Цю перемогу звеличує споруджена у 315 р. на Форумі між Колізеєм і Палатином Тріумфальна арка Костянтина. Вона була прикрашена рельєфами, безжалісно виламаними зі споруджень імператорів Траяна, Андріана і Марка Аврелія. Вони були включені до нового художнього ансамбля, і тільки голови цезарів скрізь були замінені головами Костянтина. Цей факт символічний: Костянтин ніби «поглинає» колишню римську історію. Це єдина в Римі арка, побудована на честь перемоги не над зовнішнім ворогом, а у громадянській війні.

313 р. імператор Костянтин наполіг на ухваленні права на свободу віросповідання, було припинено гоніння на християн, християнство визнано рівноправним із язичницькими релігіями. Із цього часу християнство стало поступово утверджуватися, почалося будівництво християнських храмів, форми яких в основному запозичувалися з античних базилік.

330 р. Костянтин переніс столицю Римської імперії на схід, у колишнє грецьке місто Візантій і назвав його «Новим Римом», однак ця назва не набула широкого вжитку і ще за життя імператора місто стали називати Константинополем – тобто містом Костянтина. Звідси починає свою історію нова держава – Візантія. Рим залишався ще протягом двох століть центром західної частини імперії. Античне мистецтво ще довго зберігає своє значення, однак згодом, поступаючись середньовічному, стає тільки традицією.

Отже, архітектура Римської імперії продовжувала традиції попередньої доби, однак для неї характерна тенденція звеличувати владу імператорів, спрямованість до масштабності та зовнішніх ефектів. Найвищий розквіт римської архітектури простежуємо у другій половині 1 ст. – першій половині 2 ст., коли Римська імперія досягла своєї найбільшої могутності. Саме в цей час були збудовані найвидатніші споруди давньоримської архітектури.

Дата добавления: 2015-05-23