Романська архітектура

Середні віки були часом розквіту феодального ладу з типовим для нього пануванням класу землевласників і політичною роздробленістю. На початку 11 ст. у більшості народів Центральної і Західної Європи утвердилися феодальні відносини. Характерною ознакою Середньовіччя була збройна боротьба за владу з феодалами. Частими були селянські повстання. Релігія відігравала значну роль у житті суспільства. Найбільшим феодальним володарем була церква, у деяких державах вона володіла третиною всіх земельних угідь країни, активно втручалася в міжусобні війни, захищаючи свої права. Це був період великих соціальних і військових потрясінь. Труднощі внутрішнього розвитку погіршувалися ще й тим, що протягом 9 – 10 ст. європейським народам доводилося боротися проти руйнівних набігів норманів, угорців, арабів. Особливості феодального ладу позначилися і на архітектурі.

В історії західноєвропейської культури Середньовіччя виділяють два етапи: перший – 11 – 12 ст.; другий – 12 – 14 ст. (у деяких країнах – аж до 16 ст.). У мистецтві першого періоду формується романський стиль, у другий – виникає готика.

Церковна ідеологія мала визначальний вплив на розвиток культури в 11 – 12 ст. У цьому простежуються й деякі позитивні тенденції: церква була носієм духовної єдності. Особливо на першому етапі вона була осередком освіченості; у монастирях формувалася середньовічна інтелігенція: богослови, філософи, вчителі, лікарі, митці. Провідна роль у мистецтві цього періоду належала архітектурі.

У мистецтві й культурі більшості європейських країн у 10 – 12 ст. панівним стилем був романський. Термін «романський» виник у 19 ст. на позначення стилю європейського мистецтва 10 – 12 ст. Цей стиль стали називати романським, мабуть, тому, що будівлі цього періоду переважно кам’яні, тобто побудовані римським способом, на відміну від дерев’яних споруд. Романське мистецтво пронизує дух войовничості та постійної потреби у самозахисті. Романський стиль зародився у 10 – 11 ст. у Німеччині на основі пізньоримської та візантійської спадщини та поширився по всій Європі. Новими конструктивними і пластичними рішеннями в архітектурі були: багатоступінчасті арки-архівольти, різьблені портали, своєрідна скульптурна пластика. Виник новий тип фасаду: у вигляді площини зі ступінчастим контуром, прорізаної в центрі великим круглим вікном-розеткою та облямованої з двох боків високими вежами-дзвіницями.

Середньовічна архітектура створювалася для потреб церкви й феодалів. Найсуттєвішою ознакою споруд була масивність, викликана заміною пласких перекриттів склепінчастими, що потребували товстих стін та міцних підпор. Споруди були геометрично простими, з невеликими та вузькими вікнами, хрестовими й циліндричними склепіннями. У будівництві камінь замінив дерево. Основними типами споруд стають храми, монастирі, замки. Ці масивні кам’яні споруди споруджувалися зазвичай на пагорбах, які підносились над місцевістю. Будівлі романської доби зовні були схожими на фортеці: приземкуваті, мали масивні стіни, вузькі вікна, поглиблені портали, високі вежі. Зовнішній вигляд романських будівель відрізнявся монолітною цілісністю й урочистою силою, будівля складалася з простих, чітко виявлених об’ємів, підкреслених рівномірними членуваннями. Романські будівельники передовсім пристосовували споруди до потреб оборони й захисту від ворогів.

Для романських будівель характерне поєднання чіткого архітектурного силуету і лаконічності зовнішньої обробки – будівлі завжди гармонійно вписувалися в навколишню природу і тому виглядали особливо міцними. Цьому сприяли масивні стіни з вузькими прорізами вікон і ступінчасто-поглибленими порталами.

Романські храми символізували торжество й універсальність християнської віри. Храми мали форму базиліки, а всередині ділилися на окремі частини. Внаслідок недостатнього рівня будівельної техніки конструкції романських храмів були дуже важкими. Циліндричні або хрестові склепіння підтримували важкі стовпи, масивні вежі, товсті стіни. У романських храмах органічно поєдналися архітектура, скульптура і живопис. Зовнішні стіни соборів прикрашало кам’яне різьблення. Воно складалося з рослинного та зооморфного орнаментів, зображень казкових чудовиськ, екзотичних тварин, звірів і птахів, що сплітаються шиями або хвостами – мотив, запозичений зі Сходу. Інколи вони містили експресивні фігури людей. Статуї на фризах – приземкуваті, а на стовпах та колонах мають видовжені пропорції. У них помітні важкуватість і масивність, порушення пропорцій людського тіла. Інтер’єр романського храму слабо освітлений. Крім скульптур, він прикрашався мозаїкою та фресками, що не дійшли до нашого часу, за винятком оригінальних за стилем і дивовижних за експресією каталонських фресок. Середньовічні пам’ятки мистецтва Західної Європи нагадують про його недавнє язичницьке минуле, яке проявляється в мотивах дохристиянського плетеного орнаменту, у фігурах фантастичних істот, рослинних сплетіннях романської капітелі.

Романський стиль у цивільному будівництві представлений замками-фортецями феодалів з донжоном – сторожовою вежею, призначеною для оборони. Феодальний замок зводили на підвищенні, на зручному для спостереження й оборони місці. Під час міжусобних сутичок та воєн кам’яні стіни захищали від нападів. У цей час з’явилися такі деталі, як бойові парапети із зубцями і бійницями, прості та начіпні бійниці, закриті оборонні балкони, дозорні вишки тощо. Були вироблені нові прийоми захисту фортечних воріт за допомогою додаткових зміцнень.

Протягом 11 – 12 ст. сформувався тип середньовічного міста, що стихійно забудовувалося. Храми і замки феодалів височіли серед халуп ремісників. У 12 ст. виникають перші кам’яні ратуші.

Визначними спорудами романського стилю є замок Тауер у Лондоні (Англія), кафедральні собори у містах Шпейєр, Бамберг, Майнц, Вормс (Німеччина), кафедральний собор у м.Реймс (Франція), монастирська церква в м.Клюні (Франція), церква Нотр-Дам ля Ґранд у м. Пуатьє (Франція), баптистерій у Пармі (Італія), соборний ансамбль Санта-Марія Маджоре в м. Піза (Італія). Найкраще серед романських фортифікаційних споруд збереглася оборонна цитадель м. Каркасон (Франція).

В Україні романськими рисами позначені церква-ротонда Святої Анни в с.Горяни поблизу Ужгорода, церква Святого Пантелеймона у Галичі, костел Святого Іоанна у Львові, собор Святої Богородиці у Крилосі, церква Пресвятої Трійці у Кам’янці-Подільському, Успенський собор Єлецького монастиря у Чернігові, вежа у Дрогобичі.

Отже, основними типами романської архітектури є храми, монастирі, замки. Для них характерні масивні перекриття, кам’яні склепіння, товсті стіни, вузькі вікна, поглиблені портали, високі вежі.

Дата добавления: 2015-05-23