Основні риси архітектури класицизму. Наприкінці 17 ст. у Франції в період правління Людовика XIV зародився новий стиль – класицизм, що в перекладі з латинського означає «взірцевий»

Наприкінці 17 ст. у Франції в період правління Людовика XIV зародився новий стиль – класицизм, що в перекладі з латинського означає «взірцевий». Незабаром під впливом ідей Просвітництва він поширився на території майже всієї Західної Європи і панував до першої третини 19 ст. Найбільше поширення класицизм одержав у Франції, Англії, Німеччині, Росії, де охопив буквально всі сфери мистецтва, але найяскравіший слід залишив в архітектурі. Основою цього стилю були ідеї повернення до античної спадщини як до ідеального зразка. У європейських країнах починаючи із 17 ст. відбувалося становлення капіталістичних відносин. У сфері мистецтва виникла необхідність відображення нових віянь століття. Архітектура повинна була передавати не парадну урочистість і пишність, а велич та значимість, викликаючи в людей асоціації з величчю правителів.

Класицизм (з лат. classicus – взірцевий, зразковий) – художній стиль і напрям у європейському мистецтві 17 – поч. 19 ст., зорієнтований на форми античної класики й притаманні їм велич, спокій, урочистість. Для нього характерне прагнення до ясності та чистоти пропорцій, урівноваженості та гармонії форм. Класицизм пов’язаний із Просвітництвом та його ідеями раціоналізму, гармонії, порядку, розумної закономірності. Для літературних творів характерний образ героя-громадянина, який почуття підпорядковує розумові, а дії – суспільно корисним цілям. Головною рисою архітектури класицизму було звернення до форм античного зодчества як до еталону гармонії, простоти, строгості, логічної ясності й монументальності.

Невід’ємною рисою всіх архітектурних композицій епохи класицизму стала симетрія: вважалося, що саме вона найкраще символізує владу суворої дисципліни. Стіни приміщень, витримані у чіткій кольоровій гамі, розчленовували на симетричні площини за допомогою пілястрів. У такий спосіб симетрія й упорядкованість поступово змінили рух і мінливість форм попереднього стилю. Замість плавних ліній, вигадливих завитків та раковин на стінах з’явилася стримана класична орнаментація у виді гірлянд, медальйонів, розеток, розташованих у визначеному чергуванні.

Архітектурі класицизму притаманні прямі чіткі лінії, врівноважені форми, оздоблення елементами античного зодчества – колонами, портиками, фронтонами на фасадах.Його основою стали форми античної архітектури як ідеальний (класичний) естетичний еталон. Основні компоненти архітектури класицизму – симетрично-осьова композиція будівель, геометрично чітке й зручне планування приміщень, широке застосування ордера тощо. Провідний напрям архітектури класицизму – містобудівництво.

Основою архітектурної мови класицизму став античний ордер. Для класицизму властиві симетрично-осьові композиції, стриманість декоративного оздоблення, регулярна система планування міст. Архітектурна мова класицизму була сформульована в добу Пізнього Відродження венеціанським майстром Андрео Палладіо та його послідовником Вінченцо Скамоцці. Принципи античного храмового зодчества венеціанські митці абсолютизували настільки, що застосовували їх навіть при будівництві приватних особняків.

Класицизм – це велична простота, відсутність зайвих деталей, строгість, лаконізм, який проявляється в усьому, і в зовнішній, і у внутрішній обробці будівлі. Для класицистичного архітектурного стилю також характерна природність і м’якість кольорів; будівля зазвичай виконана у кремових, бежевих, молочних і блідо-жовтих кольорах. Ключовими рисами стилю є надійність, гармонійність, стабільність і комфорт. Архітектурним спорудам притаманні високі стелі, розписані витонченими візерунками і прикрашені ліпниною; колони й арки, вишукані вітражі, ажурні перила. У будівлях, оформлених у цьому стилі зазвичай є світильники, розміщені на сходах, у нішах стін. Класицизму властиві камінні решітки, якнайлегші штори простого покрою, на яких відсутні зайві декоративні деталі. Меблі також виконуються за принципом розумної простоти, тобто, це прості геометричні форми, функціональність. Окрасою меблів є лише скляні елементи, малюнок деревини, незвичайна структура каменю.

Класицизм в архітектурі – це вишукана і ненав’язлива розкіш, де все відіграє важливу роль, особливо аксесуари. Величну атмосферу створюють мармурові скульптури, дзеркала в золотих рамах, фарфор, класичні картини, гобелени, незвичайні композиції з квітів, диванні подушки. Однак деталей не повинно бути занадто багато, адже класицизм – це передовсім відсутність химерності. Кожен декоративний елемент повинен бути гармонійно вписаним у загальну картину. Різні деталі доповнюють одна одну і взаємодіють між собою.

Типовий класицистичний фасад має вхід, акцентований колонним портиком; цоколь, прикрашений рустуванням; вікна із сандриками.

Класицизм став офіційним стилем в архітектурі в абсолютистській монархії Людовика XIV, в імперії Катерини II. Практично всі короновані і титуловані особи Європи стали будувати свої палаци в новому стилі. Великий успіх класицизм мав у Британській імперії.

З античної спадщини архітектори 17 ст. перейняли не тільки характерні для нього форми, окремі деталі, а й строгу узгодженість в усьому, підпорядкування окремих частин єдиному цілому й один одному.

Дата добавления: 2015-05-23