Відбір документів

Розділ З

Вирішення кожного дослідного завдання потребує визна­чення того, яку кількість документів треба вивчити, щоб дані про об'єкт були достовірними, тобто виникає питання про по­будову вибірки. При аналізі документів, які спеціально скла­дені для цілей дослідження, це питання вирішується просто: аналізуються всі без винятку документи. Якщо мова йде про документи, які не залежать від дослідника, то при побудові вибірки виникає необхідність відбору джерела інформації і відбору документів.

Відбір джерел інформації. При плануванні аналізу змісту документів дослідник передусім вирішує, які джерела найкра­щим способом можуть представити ті характеристики об'єкта, які вивчаються: інтерес до цієї тематики, вивчення передового досвіду роботи тощо.

Відбір документів. Часто уже сам відбір джерел інформації обмежує кількість документів, які необхідно обробити, допев* них розмірів. Однак і після цього матеріал може бути досить обширним. Тоді слід провести відбір документів. У цьому ви­падку документом вважається кожне повідомлення, іцо поро­джується джерелом інформації.

Необхідність критичного ставлення до документів. Зі сло­вом "документ" зазвичай пов'язане уявлення про особливу до­стовірність, перевіреність, точність, незаперечність. Однак до­стовірність документів, які використовуються у дослідженні, завжди необхідно перевіряти.

Адекватність документів. Адекватність документів визна­чається як ступінь, в якому він відображає певні характерис­тики об'єкта, що цікавлять дослідника, тобто наскільки він відповідає предмету дослідження.

Достовірність документів. Перша проблема, з якою сти­кається дослідник при оцінюванні достовірності документа, це проблема автентичності. Гострота її залежить від типу доку­менту. Первинні документи вважаються більш достовірними, ніж вторинні. При аналізі первинних документів важливо пе­ревірити, чи справді автор був свідком подій чи описав їх на ос­нові відомостей, які отримав від інших, а також вияснити, чи

^ *

Методи соціальної роботи

був зроблений запис одразу після події чи через певний час. Без сумніву, що записи учасника більш надійні, ніж записи, які зроблені за чиїмось розповідями, а записи за свіжими вражен­нями є більш точними, ніж ті, які зроблені через певний час.

Соціологічне спостереження — метод збору наукової ін­формації, сутність якого полягає в безпосередній реєстрації фактів, явищ, процесів, що відбуваються у соціальній реаль­ності. Для соціологічного спостереження характерними є сис­тематичність, планомірність, цілеспрямованість. Найважливі­шою його перевагою перед іншими методами є синхронність з досліджуваним процесом, явищем. Це дає змогу безпосередньо вивчати поведінку людей за конкретних умов у реальному ча­совому просторі ("саме те", "саме тут", "саме зараз"). За допо­могою соціологічного спостереження вивчають діяльність ок­ремих людей, статичні і динамічні процеси, що відбуваються у соціальній групі, спільноті.

Метод спостереження ефективно застосовують у досліджен­нях поведінки окремих індивідів, соціальних груп, спільнот у різноманітних сферах. Його ефективність простежується у процесі отримання попередньої інформації, необхідної для уточнення напрямів запланованого дослідження; є важливою для отримання іллюстративних даних, які суттєво доповню­ють статистичний аналіз даних; за умови, що саме спостере­ження є найпридатнішим, найефективнішим методом досяг­нення цілей дослідження.

По суті в соціальній роботі струцтуроване і неструктуро-вйне спостереження здійснюються постійно соціальним пра­цівником. Структуроване спостереження застосовується тоді, коли соціальний працівник має достатньо інформації щодо об'єкта дослідження і може заздалегідь виокремити всі важ­ливі елементи досліджуваної ситуації, розробити чіткий план, спеціальні документи для реєстрації фактів, подій, явищ, про­цесів, надати чіткі інструкції спостерігачам. Неструктуроване спостереження не передбачає чіткого плану дій, а лише визна­чення загальних рис ситуації. Найчастіше його застосовують у пошукових та розвідувальних дослідженнях.

Відповідно до місця проведення спостереження виділяють польове та лабораторне спостереження. Польове спостережен­ня застосовують у реальній життєвій ситуації, використовую-

Розділ!

чи робоче приміщення, аудиторію, заходи на природі тощо, Лабораторне спостереження передбачає, що умови його прове-дення визначає і створює дослідник. Часто його проводять з використанням допоміжних технічних засобів — фотоапа­ратів, магнітофонів, відеомагнітофонів, кінокамер тощо.

За ступенем участі спостерігача в досліджуваній ситуації роз­різняють невключене і включене спостереження. За невклю-ченого спостереження дослідник перебуває поза процесом чи явищем, які вивчає, будучи стосовно них зовнішнім спостері­гачем, наприклад, під час проведення мітингів, зборів, групо­вої роботи, масових заходів, екскурсій тощо. За включеного спостереження соціальний працівник є учасником досліджу­ваного процесу і тоді здійснюється або пасивне спостереження, наближене до невключеного, до активного, коли дослідник стільки зливається з групою дослідження, що там починають вважати його "своїм" і відповідно до нього ставитися.

Спостереження як збір соціальної інформації широко вико­ристовується в соціальній роботі. Спостереження як метод до­слідження використовується в соціології, психології, педаго­гіці. У кожній із цих галузей наукового знання і практичної діяльності спостереження виконує свої завдання відповідно до цілей і специфіки досліджуваних явищ і процесів.

Спостереження — це метод збору первинної соціальної ін­формації про об'єкт, який вивчається, шляхом безпосередньо­го сприйняття і прямої реєстрації всіх фактів, що стосуються об'єкта і значимих з погляду цілей дослідження.

Особливості спостереження:

1) Зв'язок спостерігача з об'єктом спостереження. Соціаль­ний працівник спостерігає суспільство, соціальні процеси і си­туації, поведінку особистості, будучи невід'ємною частиною суспільства, і перебуває під його впливом, змінюється відповід­но до тих процесів, що відбуваються у суспільстві. Сприйняття спостерігачем соціальної дійсності (соціальне світосприйнят­тя) знаходиться під впливом світосприйняття дослідника, тоб­то вищої і найбільш узагальненої системи поглядів на світ. Сві­тосприйняття не дзеркальне відображення світу, а система поглядів, які відображають інтереси певних соціальних груп,

Методи сс

2) Сп< си — єй зультаті слідник*

3) Ск ристанн ної інфо ються н

Дата добавления: 2015-05-23