Образотворче мистецтво

У церковному будівництві широко використовувалися фрески та мозаїка

Християнство дало поштовх розвиткові давньоруського іконопису.. Першими вітчизняними живописцями були ченці Києво-Печерського монастиря Григорій і Аліпій (Алімпій), унікальна пам’ятка його роботи ікона Богородиці зі святими Антонієм та Феодосієм Печерськими.

Поступово відриваючись від візантійського коріння, формуються самобутні іконописні школи: київська, галицько-волинська, володимиро-суздальська та ін.

Шедевром світового мистецтва є мініатюри «Остромирового Євангілія» та «Ізборніка Святослава».

4.УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В СКЛАДІ ЛИТВИ ТА ПОЛЬЩІ.

4.1 Приєднання українських земель до Великого

князівства Литовського.

Перебування українських земель у цьому князівстві пройшло декілька етапів:

І етап (1340-1362рр.) “оксамитове “ литовське проникнення – утворилась Литовсько – Руська держава.

Литовське князівство проникнення на Русь почало ще за часів почало. Міндовга(1230-1236рр.). Головним об’єктом тоді стали західноруські (білоруські) землі У часи Гедемінга (1316-1341 рр.) - почалося включення до складу Литви українських земель.

Скориставшись у 50-х роках ХІУ ст. слабкістю Золотої Орди починається новий етап проникнення в українські землі. Литва витісняє татар з Чернігово - Сіверщини, Київщини, Переяславщини і приєднує ці землі до себе. Після перемоги над татарами в 1362 р. на березі річки Сині Води (Синюха притока Південного Буга) Литва приєднує до себе і Поділля.

Литовська влада була м’ягкішою ніж татарська. На приєднаних до Литви землях руські князі зберігали свою автономність.

ІІ етап (1362-1385 рр.)-“ослов’янення” литовських правителів. Майже до кінця ХІУ ст. Литовське князівство було своєрідною федерацією земель - князівств, рівноправними суб’єктами якої виступали землі Київщини. Чернігово-Сіверщини, Волині та Поділля. Збереглася стара система державного управляння. Майже 90% населення становили русини.

” Руська Правда” стала правовою основою Литовського князівства;руська мова стала офіційною державною мовою;Литва запозичила військову організацію русичів та структуру князівської адміністрації. Офіційний титул литовського князя розпочинався словами: ”Великий князь Литовський і Руський “.

Проте починаючи з правління Ягайла (1377-1392 рр.) все більшої сили набирають тенденції централізму. Кревська унія 1385 р. між Польщею та Литвою докорінно змінила становище південно-східних руських земель.

ІІІ етап (1385-1480 рр.)- втрата українськими землями залишків автономії. По Кревській унії князь Литви Ягайло Ольгердович переходив в католицизм, Литва приєднувалась до Польщі. Ягайло одружується з польською королевою Ядвігою. При князюванні Вітовта ліквідована самостійність українських князівств.

4.2 Польська експансія на українські землі

(кінецьХІУ-середина ХУІ ст.)

Під прикриття гасла захисту католиків Галичини польський король Казимир ІІІ у 1340р. захопив Львів. У відповідь місцеве населення підняло повстання, на чолі якого стояв боярин Дмитро Дедько. Повстанці не лише визволили власні землі,а з допомогою татар просунулись в Польщу аж до Вісли. Протистояння закінчилось компромісом: Казімір вызнав Дедька правителем Галичини, а той-формальне верховенство польського короля.

Після смерті Дедька у 1349 р. Казимир починає нову широкомасштабну експансію українських земель, підпорядкувавши собі Галичину та частину Волині. На цих землях встановлено польська адміністрація та витісняється православ’я шляхом утвердження католицизму. Це викликало опір та протидію місцевого населення.

Після укладення Кревської унії (1385 р.) Польща остаточно приєднує Галичину до своїх володінь. Розпочинаються ополячення та окатоличення.

Кревська унія була першою спробою Польщі поглинути Велике князівство Литовське. Проте активний опір литовської, української та білоруської знаті зашкодив втіленню цього задуму Опозицію очолив литовський князь Вітовт. Між Вітовтом та польським королем Ягайлом у 1413 р. було укладено Городельську унію. Згідно якої Польща визнавала право на існування самостійного Великого князівства литовського,а українські землі не мали переходити до Польщі. Урівнювалась в правах шляхта обох держав католицького віросповідання.

Повстання під проводом Свидригайла.

. Після смерті Вітовта великими литовським князем стає Свидригайло (1430р.) Його політика направлена на розрив з Польщею. Поляки за підтримкою частини литовців знімають Свидригайла. Останій об’єднується з білоруськими і українськими князями і очолює Велике княжіння Руське. В ході повстання проти Польщі програє головну битву під Вількомиром (1435 р.)

З 1434 р. в руських землях було встановлено польське право, польська адміністрація. Вплив Польщі щодалі зростає, вплив Литви зменшується.

Відновлення Київського та Волинського удільних князівств.

В 1440 р. волинські князі Іван та Олександр Чорторийські організували вбивство князя литовського Сигізмунда. На українських землях спалахнуло повстання проти Литви. В результаті Литва вимушена відновити князівства Київське та Волинське. Київським князем став Олелько, Волинським – Свидригайло. Але в 1452 р. ліквідовано Волинське князівство, а в 1471 –Київське.

У 1481 року руські князі організували заколот прти литовського князя Казиміра. Заколот розкрито його керівника Олельковича страчено. Поставлена остання крапка в існуванні Київського удільного князівства.

Остання спроба відновити незалежність українських земель була в 1508 році в ході повстання під керівництвом князя Михайла Глинського.

У 1569 р. була укладена Люблінська унія, яка об’єднала Польщу та Велике князівство Литовське в Річ Посполиту.

Укладення Люблінської унії відкрило новий етап у житті українських земель, етап згортання політичного життя, економічних утисків, прогресуючої втрати української культури та традицій.

4.3 Утворення Кримського ханства та його експансія

на українські землі.

У 1449 р. від Золотої Орди відокремились кримські татари і утворили свою державу-Кримське ханство з правлячою династією Гіреїдів. Новостворена кримська державність була слабкою і в політичному і в економічному плані. Кримські татари не знали осілого землеробства і вели кочовий спосіб життя. Свої внутрішні проблеми кримські правителі вирішували шляхом зовнішньої експансії, роблячи численні набіги га сусідні землі. Маючи 100 тисячне військо кримський хан в 1482 році опустошив Київ. Татарська навала принесла з собою величезні руйнації, вбивства, пограбування, захоплення місцевого населення в полон з метою продажу в рабство. З 1450 по 1556 рр. татари здійснили 86 великих грабіжницьких походів на Україну. Виникла серйозна загроза не тільки суспільному життю. а й самому існуванню українського народу.

Закарпаття у складі Угорщини.

До 11 ст. воно мало тісні зв’язки з Києвською Руссю.Проте після смерті Володимира Великого воно підпало під владу Угорщини, яка закріпилися в краї в 13 ст. За влади Федора Каріотовича на Чернечій горі під Мукачевом закладено монастир з бібліотекою, збудовано жіночий монастир на Сорочиній горі. Щорічно проводився Мукачівський ярмарок.

Буковина в складі Молдовського князівства.

В 11 ст. ці землі входили до Київського князівства, а в 12 ст. до Галицького. З занепадом Галицько – Волинської держави вона потрапляє під владу молдавського князя. В кінці 14 ст. Молдова визнала зверхність Польщі. В 16 ст. Молдова потрапила під владу Османської імперії.

Московсько – Литовські війни кінця 15 – середини 16 ст.

Протягом 15 ст. Московське царство перетворилося в могутню державу.Воно приєднало до себе Новгородську землю, Тверське князівство. Під владою Івана ІІІ всі північноруські землі.

В 1507 році московський уряд розв’язав війну проти Литви. Воєнні дії то загострювались то вщухали. В 1514 році в битві під Оршею росіяни зазнали поразки. Але це не припинило боротьби, до 1537 р. Литовське князівство втратило майже третину своєї території, зокрема Чернігово – Сіверщину і Смоленськ.

4.4 Соціально-економічні процеси в ХІУ - ХУІ ст.

За польсько-литовської доби відбулися помітні зрушення в економічній сфері. Якщо в ХІУст. переважала примітивна експлуатація природних багатств української землі, що базувалася на полюванні - бобрівництво, сокільництво та інші види мисливства, то починаючи з ХУ ст.,ситуація змінюється. Активно розвивається торгівля. На ярмарках у Львові та Луцьку волів продавали тисячами а потім перепродували на Захід. Розвивається землеробство та експорт зерна. Земля була зосереджена в руках великих магнатів. Найбільшими землевласниками були Острозькі, Чорторийські, Заславські, Потоцькі та ін. В Руському воєводстві 55 родин володіли понад 1500 сіл, міст та містечок.

Феодали тиснуть на селянську общину, привласнюють общинні землі, закабаляють селян. Внаслідок чого вільних общинних земель в Україні майже не лишилося.

Пройшли якісні зміни в організації праці. Основою господарювання стають фільварки -багатогалузеві господарчі комплекси, що базувались на постійній щотижневій панщині залежних селян, були орієнтовані на товарно-грошові відносини, хоч і зберігали елементи натурального господарства.

Міста України ще зберігали феодально-аграрний характер (жителі міст займалися землеробством та скотарством, промислами та торгівлею, ремеслом та ін.)Вони перебували в феодальній залежності і подібно до селян сплачували податки натурою та грішми, виконували різні феодальні повинності. Водночас поглиблювалась спеціалізація в ремеслі (кількість ремісничих професій зросла з 70 до 200).

У ХУ ст. поширюються ярмарки (Київська, Львівська, Галицька та ін.),формується внутрішній ринок, виникають перші зародки мануфактурного виробництва.

Зрушення в економіці були тісно пов’язані з новими соціальними процесами.На вершині соціальної ієрархії перебувала шляхта, було майже 30 княжих родів литовської та давньоруської династії (Острозькі, Вишневецькі, Збаразькі, Корецькі, Чорторрийські та ін.). Особливе місце посідав рід Острозьких.

4.5Князь Костянтин Острозький – некоронований король Русі. Він опікував православною церквою та культурним життям. Був гетьманом великого князівства Литовського (ВКЛ), каштеляном Вінецького та Трокайського замків. Жоден з українських князів не досягав у ВКЛ таких висот. Князь був четвертою за заможністю людиною в ВКЛ і мав 60 тисяч підданих.Очолював литовське військо в битві проти росіян під Оршею і виграв битву.

Українське суспільство в 15 - 16 ст.

Статут ВКЛ 1529 р. забороняв карати шляхту без суду, гарантував володіння землею, яку не можна відібрати без «вини».

В Галичині в 15 ст. бояри були зрівняні з польською шляхтою.

Наступною ланкою шляхетської ієрархії були пани та найзаможніші феодали.

Найнижчий щабель займала дрібна шляхта, яка вела свій рід від міщан та селян і за свою боярську службу отримала статус шляхти та земельні володіння.

Важлива роль належала духовенству. ”Церковні люди” не підлягали світському суду, в разі потреби їх судив суд епіскопа. Духовенство вимагало від своїх парафіян різні “треби”- десятину, скіпщину(хлібна данина з копи),яйця, ковбасу,насіння тощо. Деякі церкви та монастирі були великими землевласниками і селяни відробляли панщину і на їх землях.

Православна церква стояла на захисті етнічної самобутності українців.В той же час посилюється вплив католицизму, Поява уніатської церкви поглибила розкол українського суспільства. Католицизм стає основною ідеологією. Проходить окатоличення та ополячення українців.

Третім станом, що виділився в окрему верству населення стає міщанство. Це купці, промисловці, цехові майстри та ремісники, дрібні торговці. Вони об’єднувалися в цехи зброярів, будівельників, шевців, аптекарів та тощо.

Становище селян.

Селяни жили громадами. Орні землі ділилися між дворищами, які об’єднували декілька димів. Громада обирала власний суд, його називали копним.

Історики умовно поділяютть селян на похожиж (особисто вільних) та непохожих (прикріплених до свого наділу).

За характером повинностей селян поділяли на:

данників – це похожі селяни, які сплачували данину;

тяглових – працювали на пана своїм тяглом;

слуг – вони займалися сільським господарством і одночасно несли військову службу в прикордонних замках.

Селянство поступово перетворюється в кріпаків. Суть кріпацтва полягала в прикріпленні селян до землі, вони ставали власністю пана. Вони відробляли панщину. Землеволодіння стало магнатським.

4.6 Культура України в XIV— в першій половиніXVI ст.

Українська церква та становище духівництва.

В 14 ст. православна віра була прийнята литовськими князями.Але після Кревської унії тиск католицької держави Польщі став сильнішим. Литовців примусили до католицизму. Литовських бояр – католиків урівняли в правах з польською шляхтою.

Городельска унія 1413 р. заборонила участь православних в управління державою.

В 15 ст. в Перемишлі, Кам’янці засновано католицькі эпископські кафедри.

В середини 15 ст. остаточно відбувся поділ Київської метрополії на Московську та Київську. Собор московських эпископів поставив свого митрополита, київський залишився підпорядкований константинопольському патріархові.

Зростання міст.

Період 15 – 16 ст. був добою зростання міст. В 17 ст. їх було 1100. Найбільші міста Львів (10 тис.), Київ (10 тис. жителів), Брацлав, Кам’янець (5 тис.), Луцьк (4 тис.) та ін. Населення міст складалося з міської верхівки (багаті купці, лихварі, цехові майстри), середнього прошарку (заможне міщанство, купці, майстри – ремісленики) та міської бідноти.

У містах запроваджено Магдебурзьке право, яке встановлювало виборну систему органів самоврядування та судів, регламентувало діяльність купців та цехів, регулювало питання торгівлі, опіки, спадкування, покарання за злочини тощо. Містом керував магістрат – орган, що об’єднував раду і лаву.На чолі лави стояв війт. Раду очолював бургомістр. Магдебургське право мали Львів, Кам’янець, Холм, Луцьк, Дубно, Київ, Рівне, Перемишль. Першим отримало це право м.Сянока у 1339 р.

Освіта.

Освіту здобували при церквах і монастирях. Викладачами були дяки, яких називали граматиками або книжниками. Вони навчали дітей мові, початкам арифметики, молитвам, співу. Кількість шкіл постійно зростала. Населення Львова, зокрема купці та міщани, було писемним. Вони складали листи, купували книги. Українці навчалися в іноземних університетах. Одним із них був Юрій із Дрогобича.

Початок українського друкарства.

Піднесенню української культури сприяли технічний та технологічний прогрес; виникнення та розвиток власного друкарства, що давало змогу швидше, точніше і ширше розповсюджувати знання та інформацію. Перша українська друкарня виникла наприкінці 15 ст. в Кракові. Її заснував Ф. Фіоль. У 1491 році він надрукував чотири богослужбові книги церковнослов’янською мовою. На початку 16 ст. з’явилися книгодруки білоруса Ф.Скорини – «Псалтир», «Біблія руська».

Архітектура та містобудування.

В цю пору не втрачало значення будівництво оборонних споруд. В містах будуються численні високі башти, які впліталися в товсті мури. Стіни і башти старих замків надбудовуються. Найбільше мурованих замків було в Поділлі. Верхній замок у Луцьку, Острозький замок, Камянець – Подільська та Білгород – Дністровська, Хотинська фортеці, Мукачівський замок та ін.

пенський) моСвятогірський (Уснастир – фортеця у селі Зимному на Волині.

Дата добавления: 2015-05-23