Емський указ (1876 р.)

Громадівці активно шукали модель майбутнього суспільного розвитку. У 1873 р. вони сформулювали свою політичну програму, в основі якої лежала вимога перетворення Росії на федерацію і надання широкої автономії Україні. Відповіддю самодержавства на пожвавлення українського руху став Емський указ 1876 р.

Указ забороняв ввезення ззакордону книг і часописів виданих українською мовою, Дозволялось друкувати укрмовою історичні та художні твори вживаючи російські букви. Заборонялось друквати укр. пісні та ноти до них, ставити вистави.

В 1905 р. указ відмінено.

М. Драгоманов. Його діяльність за кордоном.

Драгоманов Михайло Петрович (1841—1895) — публіцист, історик, літературознавець, фольклорист, філософ, суспільно-політичний діяч, автор понад 2 тис. творів. Народився в дворянській родині козацького походження. Вчився в Київському університеті, де (1864) став приват-доцентом, а з 1873 р. — штатним доцентом. Очолював ліве крило Київської громади. Внаслідок антиукраїнських репресій у 1875 р. звільнений з університету. В1876 р. емігрував за кордон. У Женеві заснував вільну українську друкарню, видавав перший український політичний журнал «Громада» (1878—1882). Разом з С. Подолинським і М. Павликом заснував «Женевський гурток» — зародок українського соціалізму. Через розрив з Київською громадою (1886) був позбавлений фінансової підтримки й у 1889 р. прийняв запрошення обійняти посаду професора кафедри загальної історії Софійського університету. У Болгарії провів останні роки свого життя.

Братство тарасівців.

Створення Загальноукраїнської безпартійної організації (ЗУБО).

Братство тарасівців створено в 1891 р. – праобраз політичної партії.Його створили київські та харківські студенти Липа, Байздренко, Боровик, Базькевич, а також письменники Б.Грінченко та М. Вороний, публіцист М. Міхновський.

Через рік братство було розгромлене поліцією. Однак справу тарасівців продовжили нові студенстські громади да гуртки.В 1898 р. вони провели Всеукраїнський з’їзд студенстських громад.Наступного року в Києві на другому з’їзді утворена «Молода громада». На її базі в 1899 році виникає першаполітична партія РУП (Революційна Українська партія). Її засновниками стали Дмитро Антонович, Михайло Русов та ін.

У 1897 році на нелегальному з’їзді громад утворено ЗУБО на чолі з В. Антоновичем та О. Кониським.

Російський громадсько – політичний рух народників в Україні.

Наприкінці XIX ст. в імперії визрівало масове невдоволення. Найвпливовішими політичними силами в Україні в другій половині XIX були загально - російські політичні течії народників, соціал-демократів, лібералів та український національний рух.

Основною опорою народницького руху, поширеного в 60—80-х роках ХІХ ст., стали вихідці із дворянської та різночинської інтелігенції.

Народники виступали за встановлення соціалістичного устрою в основі селянської общини шляхом революції.

1874 р. розпочалося масове «ходіння в народ» демократичної інтелігенції. Чимало народницьких організацій діяло в Україні: у Києві — гурток “ чайківців”, «Київська Комуна», існували також народницькі угруповання в Одесі, Харкові, Житомирі, Чернігові, Полтаві, Миколаєві. Народники йшли в села як вчителі, агрономи. Лікарі і поширювали серед селян свої ідеї. Навіт готували повстання у чигирині(«Чигиринська змова»). Лідер народників у Чигирині Яков Стефанович запевнив селян,що вони діють з відома царя, якийзакликає селян доповстання проти поміщиків.У 1877 р. поліція заарештувала понад тисячу учасників змови.

Наприкінці 70-х років народницький рух розколовся на дві течії — помірковану й радикальну.

Уособленням поміркованої течії став «Чорний переділ» — народницька організація, яка займалася пропагандистською діяльністю і робила ставку на мирне вростання народників у народну масу (пізніше ця течія перетворилася на легальне народництво і проіснувала до 1917 р.)

«Народна воля» тривалий час користувалася авторитетом і виявляла революційну активність (вбивство харківського губернатора князя Куропаткіна, жандармського ад’ютанта Гейкіна та ін.). Народовольські організації існували в Києві, Харкові, Одесі, Ніжині, Полтаві та інших містах України. Отже, народницький рух порівняно швидко пройшов шлях від наївного культу народу до глухих кутів тероризму. В 1882 рроці народники вбили царя Олександра ІІ. Серед керівників «Народної волі» та терористів провідну роль грали українці Олександр Желябов, Микола Кибальчич.

Розчарування частини народників у ставці на революційний потенціал селянства призводить наприкінці ХІХ ст. до поширення ідеології марксизму, на базі якої сформувалася соціал-демократична течія суспільно-політичного руху.

У 80—90-х роках у Катеринославі, Києві, Одесі та Харкові виникають нелегальні марксистські гуртки, які займаються пропагандою та агітацією і намагаються налагодити зв’язок з робітничим рухом. Якісно новий крок соціал-демократія зробила наприкінці 90-х років, коли після появи петербурзького «Союзу за визволення робітничого класу» аналогічні групи виникли в Києві, Катеринославі, Миколаєві та інших містах. У 1898 р. в Мінську на першому з’їзді Російської соціал-демократичної партії серед дев’яти його делегатів четверо представляли соціал-демократів України.

Як ідейно-політична течія, ліберальний рух виходить на політичну сцену на межі 70—80-х років. Основними формами роботи лібералів наприкінці XIX ст. — початку XX ст. були створення опозиційної преси; скликання з’їздів земських службовців; організація банкетів, на яких приймалися петиції та звертання до царського самодержавства з вимогами встановлення у Росії конституційного ладу.

13.Західноукраїнські землі у складі Австрійської імперії

в другій половині 19 ст.

Соціально – економічне становище, Формування ринкови хвідносин.

Переважало сільське господарство. Безземелля, малоземелля, злидні були характерними для українських селян.

В карпатських лісах традіційно розвивалася деревобробна та солевидубівна промисловості.

Провели залізниці від Кракова до Перемишля (1859 р.), а потім і до Львова,

В Бориславі почали видобувати нафту, озекерит, газ.

Москвофіли (русофіли) та народівці(українофіли).

Москвофіли бачили найбутнє українців у складі російської імперії. В 1870 році вони заснували громадсько – політичну організацію «Руська рада», яка претендувала на головне представництво українців в Галичині. Лідерами москвофілів були Зубрицький, Дідицький, Добрянський, Наумович.

Українофіли прагнули до відродження самостійної соборної України.

У 1861 році вони заснували перше в Галичині культурно – освітнє товариство «Руська бесіда».Вони утримували клуби, читальні, бібліотеки, влаштовували вистави. Лідери – О.Барвінський, Ю. Романчук, К. Левиський та ін.

У 1864 році у Львові виникає перший український театр.

«Просвіта» та Літературне товариство ім. Т. Шевченка.

Роковини Кобзаря стали в Галичини народним св’ятом. У 1873 р. у Львові створено літературне товариство ім. Т. Шевченка яке в 1892 р. перетворено в Наукове товариство ім. Т. Шевченка. Було створено товариство «Просвіта»(1868 р.) - громадська організація клубного типу. Які пропагували українську мову та літературу. В 1885 р. народівці утворили «Народну раду» на чолі з Юліаном Романчуком.

Утворення першої політичної партії в Україні (РУРП).

«Україна ірредента «Бачинського.

У другій половині 70-х років у громадське життя Галичини прийшло нове покоління. Його очолили студенти львівського університету Іван Франко і Михайло Павлик. Через свої часописи «Громадський друг», «Дзвін», «Молот», «Світ» вони прагнули залучити до політичної діяльності народ. У жовтні 1890 році була утворена Русько-українська радикальна партія (РУРП).Її засновниками були Франко, Павлик, Данилович та ін. Вона відстоювала інтереси українських селян, національні права.

Член РУРП Юліан Бачинський видав публіцистичний твір «Україна ірредента» (1895 р.) в яком у обгрунтував історичну правомірність української самостійності на основі соціалістичних ідей.

«Новоерівська» політика народовців. Утворення УНДП та УСДП.

У 1890 році лідери народовців уклали з австрійським урядом компромісну угоду, яка дістала назву «Нової ери». Вона давала можливість розвивати українську мову, актиніше працює Наукове товариство ім. Т. Шевченка та ін. Політичних прав «Нова ера» не надала.

У 1899 р. створено Українську національно – демократичну партію (УНДП),яка стала головною політичною силою українства в краї та Українську соціал – демократичну партію (УСДП).

Іван Франко (1856 – 1916 рр).

Був редактором журналу «Друг», членом студентської організації «Академічний гурток». Створював Русько – українську радикальну партію.

Стає членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка і активно працює в ньому, редагував «Літературно – науковий вісник».

14.УКРАЇНА НА ПОЧАТКУ ХХ ст.

Еконічний розвиток.

Сформувався Донецький вугільно-металургійний, Криворізький залізорудний, Нікопольський марганцевий басейни, Південно – Західний цукрово-буряковий район.

Малороссія видобувала(виробляла):

78% вугілля;

72% залізної руди;

48% сталі;

50% с\г машин;

40% паровозів;

Дата добавления: 2015-05-23