ПЕРЕДМОВА. Тема 7. Особливості соціалізації особистості в сучасних освітніх системах

ГЛОСАРІЙ

Тема 7. Особливості соціалізації особистості в сучасних освітніх системах

Тема 6. Підвищення ефективності навчального процесу

Тема 5. Шляхи оновлення шкільної освіти на сучасному етапі

1. Проблема оновлення шкільної освіти

2. Диференціація навчання

3. Стандартизація змісту шкільної освіти. Форми стандартів

4. Моделі сучасної школи і освіти

1. Ефективність навчального процесу

2. Застосування інформаційних технологій у навчанні як умова підвищення ефективності навчального процесу

3. Гуманізація навчального процесу

4. Альтернативні та експериментальні школи

1. Поняття „соціалізація особистості” та „соціальне виховання”

2. Сучасні зарубіжні педагогічні виховні парадигми та концепції

3. Виховання громадянськості

4. Правове виховання

5. Виховання молоді у дусі миру

6. Екологічне виховання

7. Моральне виховання

8. Трудове виховання та професійне самовизначення учнів

9. Позаурочна діяльність та самоврядування школярів

У державних національних програмах „Про освіту”, „Про вищу освіту”, Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті наголошується на необхідності постійного підвищенні якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу, інтеграції вітчизняної освіти в європейський та світовий освітній простір.

Інтеграційні процеси вимагають розв’язання нових завдань, пов’язаних із необхідністю теоретичного осмислення тенденцій розвитку освіти і педагогічної науки як факторів, що їх визначають; поповнення вітчизняної теорії та практики новими ідеями та підходами, що забезпечують підготовку людини до умов життя у новому тисячолітті. Відмітною рисою сучасності є прояв в освітянській галузі у контексті глобалізаційних процесів нових проблем, вирішення яких безпосередньо пов’язане з використанням наявного та постійно оновлюваного методологічного ресурсу педагогічної науки. До таких важливих проблем сьогодення можна віднести питання, пов’язані з оцінкою якості освіти, формування єдиної для всіх країн Європи нормативної бази освіти, основаної на загальних підходах та принципах.

Зазначені та інші питання постійно знаходяться у центрі уваги вітчизняної порівняльної педагогіки. Зокрема, соблива роль відводиться духовному вихованню особистості, гуманізації навчального процесу, важливою складовою якого стає особистісно-розвивальна взаємодія викладача зі студентами та ін.

У зв’язку з вирішенням окреслених проблем дедалі частіше європейські дослідники звертають погляди до порівняльно-педагогічних наукових структур, які найбільшою мірою відповідають вимогам аналітичних та регулятивних центрів європейської інтеграції в галузі освіти. Вони мають поширювати досвід тих країн, що досягли високого рівня розвитку завдяки ефективним моделям освіти; надавати розуміння того, які освітні чинники стали рушійними для суспільного поступу в тій чи іншій країні, виявляти корелятивні взаємозв’язки між ефективними моделями суспільної організації та економічного поступу з одного боку, і освітніми системами – з іншого; вивчати освітні системи у європейських країнах та накреслювати шляхи їх взаємного зближення за основними параметрами функціонування; утверджувати ідею європейського освітнього виміру як таку, що не заперечує можливості існування різноманітностей, розбіжностей у національних системах освіти країн спільноти, а передбачає узгодження передусім ключових, наріжних параметрів і принципів їхнього функціонування; давати вчасні і вичерпні висновки щодо того, чи процесам уніфікації підлягають принципово важливі, наріжні елементи освітніх систем, чи, можливо, лише другорядні, що не призведуть до очікуваного рівня тотожності; сприяти демократизації європейської освіти завдяки розрізненню декларативних гасел і реального стану справ у забезпеченні рівноправного доступу громадян до якісної освіти у тій чи іншій європейській країні – це неповний перелік тих завдань, що мають вирішувати сьогодні педагоги-компаративісти.

Вища педагогічна школа – основний і найбільш суттєвіший ланцюжок у професійному становленні педагога. Природно, що навчальний предмет „Порівняльна педагогіка” займає важливе місце в системі підготовки майбутніх педагогів. Вивчення його сприяє розширенню загальнопедагогічного кругозору, дає уяву про досвід оновлення теорії і практики освіти в різних країнах. Це дозволяє критично використовувати освітянський досвід в сучасних умовах, дає можливість простежити генезис багатьох педагогічних теорій. Головна увага під час вивчення дисципліни повинна приділятись аналізу позитивних і негативних аспектів зарубіжного педагогічного досвіду, що дає можливість глибше осмислити особисті проблеми, виправити помилки й прорахунки, підвищити якість підготовки фахівців у вітчизняній системі освіти та її інтеграції в європейський й світовий освітній простір. Важливо те, що в цьому предметі відбиваються здобутки педагогіки в Україні.

Предмет „Порівняльна педагогіка” відіграє велику роль в підвищенні педагогічної культури майбутнього педагога, сприяє озброєнню його педагогічною майстерністю, передає кращі традиції світової педагогіки і тим самим сприяє формуванню професійної компетентності майбутнього фахівця.

Структура навчального посібника побудована з урахуванням навчальної програми зі спеціальності 6.010100 ”Соціальна педагогіка”, тобто складається з семи глав.

Під час написання цього посібника було використано напрацювання та надбання наших попередників. Зокрема, це ґрунтовні роботи вітчизняних вчених А.А. Сбруєвої і К.В. Корсака, О.М. Галус та Л.М. Шапошнікової, Н.В. Кічука; зарубіжних Б.Л. Вульфсона і В.А. Карпанової, Бордовської Н.В., Реан А.О. та ін.

Видання розраховано на студентів педагогічних факультетів, аспірантів, викладачів, усіх тих, хто переймається проблемами порівняльної педагогіки.

Дата добавления: 2015-05-23