Варіант 12. У широковідомій праці «Поетичний і філософський рух Німеччини 1770–1880-х рр.» В

Варіант 11

Варіант 10

Варіант 9

У широковідомій праці «Поетичний і філософський рух Німеччини 1770–1880-х рр.» В. Дільтей стверджує, що філософія – це «естетика інтелекту», оскільки кожна теорія або система містить в собі ідею цілісності, краси та досконалості. Аргументуючи цю думку, Дільтей доводить, що філософські системи Ф. В. Шеллінга, Г. Гегеля та Ф. Шлєєрмахера є логічною обробкою естетичного досвіду Г. Лессінга, Ф. Шиллера та І. В. Гете.

Чи можна погодитися з думкою В. Дільтея? Проаналізуйте аргументи В. Дільтея та висловіть власну позицію.

Розглядаючи будь-яку картину або фотографію, людина завжди помічає певну дистанцію між реальним предметом і його зображенням. Аналізуючи специфіку цієї дистанції, М. Гартман стверджує, що сприйняття твору мистецтва визначається двома протилежними установками. З одного боку, глядач знає, що життя, зображене у творі, є образом дійсності. З іншого боку, глядач розуміє, що твір мистецтва є особливою реальністю.

Як в концепції М. Гартмана ці дві установки пов’язані між собою? Чому «образ дійсності» (в першому випадку) та сама «дійсність» (в другому випадку) є чимось тотожним і водночас іншим?

Аналізуючи виконавські види мистецтва (музику, хореографію, театр), М. Гартман ставить два питання: про «ідентичність твору мистецтва» і про «со-авторство» виконавця. Наприклад, «чи є музичний твір, який подано у різних інтерпретаціях, тим самим твором?». Або «чи є музикант-виконавець, який акцентує у творі те, що імпонує власне йому, тобто відкриває у творі свій особистий вимір, со-автором композитора»?

Як ці питання вирішує М. Гартман? Як на них відповіли би ви?

Досліджуючи зв’язок між художником і реципієнтом, М. Гартман пропонує таку схему: досвід → переживання → естетичний вплив → співпереживання. По-перше, основою художнього твору є власний досвід митця. По-друге, умовою глибокого сприйняття художнього твору є подібність «душевної конституції» митця та реципієнта. По-третє, мета твору – викликати конкретну естетичну реакцію: подив, захоплення, враження. По-четверте, емоційний та інтелектуальний відгук реципієнта (роздум про зміст твору, інтенцію автора, особливості художньої форми твору). Ця схема, на думку М. Гартмана, показує, що саме твір є «точкою напруження», яка вимірює силу контакту між художником та реципієнтом.

Чи поділяєте ви позицію М. Гартмана? Як мислитель пояснює те, що іноді твір залишається не зрозумілим? Що є ключем до сприйняття твору – розуміння себе чи автора? Чи можна сказати, що естетичний зв’язок між автором і реципієнтом – це і є «співпереживання» (Mitterleben)?

Дата добавления: 2015-05-24