Варіант 2. Осмислюючи природу мистецтва, Е

Варіант 1

Модуль ІІ

Варіант 15

Варіант 14

Варіант 13

Осмислюючи природу мистецтва, Е. Кассірер стверджує, що мистецтво створює не тільки «зовнішній» світ художніх речей, але і «внутрішній» світ афектів, емоцій, образів. Тобто мистецтво – це така духовна діяльність, де «індивідуальне почуття людини стає загальнозначущим». Отже, «саме в мистецтві інтимна природа людини отримує найбільш повний і глибокий вираз».

Чи справді мистецтво – це та інтимна функція, що виражає заглиблення людини в свій внутрішній світ?

У «Філософії символічних форм» Е. Кассірер доводить, що «мистецтво – не просто продукт настрою або випадку; воно має власні фундаментальні закони формотворення». Про які саме закони йде мова? Чи відрізняються закони формотворення в мистецтві від законів формотворення в інших галузях? В чому специфіка мистецьких законів?

Як відомо, поява у середині ХІХ ст. фотографії, що здатна точніше і швидше відображати дійсність, ніж це робить живопис, ініціювала питання про долю мистецтва. Порівнюючи живопис і фотографію, Е. Кассірер вважає, що фотографія ніколи не замінить живопис, оскільки вони мають різне ставлення до реальності. «Художній твір відрізняється від простої репродукції тим, що знаходить і акцентує в реальності саме ті виразні моменти, які розкривають наявне скоріше в його сутності, аніж феноменальності». Отже, «художня творчість – це не просто механічне копіювання світу, але висвітлення його сутності в усіх зв’язках і закономірностях. Мистецтво – це реконструкція світу, і навіть більше, це – конструкція світу як цілого».

Яким чином мистецтво (в концепції Е. Кассірера) за допомогою чуттєвого образу виражає ідеальну сутність світу речей?

Досліджуючи метафорику поетичних творів («Зимовий вечір» Г. Тракля, «Сократ і Алківіад» Ф. Гельдерліна та ін.), М. Гайдеггер, на відміну від традиційних методів аналізу, апелює не до уяви, а покладається на мову. Його захоплюють не ліричні чи складні символічні твори, а окремі строфи, в яких присутня інтенція буття. Поетичний твір, на думку М. Гайдеггера, безпосередньо відчуває та передає істину життя: «Сказане поетом і сказане мислителем ніколи не одне і те ж. Однак і той, і другий можуть говорити спільне по-різному. Це відбувається саме тоді, коли поезія справді висока, а мислення – дійсно глибоке».

Яким чином поетична метафорика висвітлює сутність буття? Чим обумовлена близькість поезії та філософії у вирішенні головних світоглядних питань?

У праці «Джерело художнього твору» М. Гайдеггер звертає увагу на особливий зв’язок між художником і його твором. М. Гайдеггер вважає, що не тільки художник є «джерелом» твору, але і твір є «джерелом» художника, оскільки саме через красу та гармонію твору розкривається і його майстер. Аналізуючи картини В. Ван Гога, М. Гайдеггер блискуче ілюструє цю думку.

Які саме аргументи наводить філософ? Чому він наполягає на антиномічності проблеми «джерела»?

Дата добавления: 2015-05-24