Варіант 7. У статті «Мистецтво і простір» М

Варіант 6

Варіант 5

Варіант 4

Варіант 3

У статті «Мистецтво і простір» М. Гайдеггер стверджує, що «скульптура – найбільш яскравий вид мистецтва, який залучає до власної гри фізичний простір». Скульптурний образ – це та сфера, де простір виступає як художній першофеномен. «Якщо мистецтво є творінням істини в дійсності та якщо істина є висвітленням буття, то чи не повинен у творі пластичного мистецтва стати також істинним простір, який складає сутність цього мистецтва?»

Чи поділяєте ви позицію М. Гайдеггера? В чому своєрідність скульптурного або архітектурного бачення простору? Обґрунтуйте власну думку.

В роботі «Герменевтика та естетика» Г. Гадамер говорить, що герменевтика в широкому сенсі є також наукою про розуміння прекрасного. Оскільки мистецтво – це художня спроба людини зрозуміти саму себе, то завданням герменевтики є не тільки «історична реконструкція світу», де вперше розгортає себе твір мистецтва, але й висвітлення того, що можна назвати «довіреною інтимністю» творів мистецтва.

Як саме здійснюється герменевтичне дослідження творів мистецтва? Чому цей аналіз не обмежується твором і прагне зрозуміти душу автора? Що конкретно репрезентує «герменевтичне відкриття»?

У праці «Актуальність прекрасного» Г. Гадамер пише, що справжній твір мистецтва є по суті транс-історичним. З одного боку, твір мистецтва належить власній добі; а з іншого – твір ніби трансцендує історичний простір і стає близьким людині іншої доби, скажімо, нашому сучасникові.

З чим це пов’язано? Чому, незважаючи на обставини свого походження, твір мистецтва відкривається назустріч майбутньому, виходить за межі історії та починає жити у позачасовому?

У статтях «Філософія та література» і «Філософія та поезія» Г. Гадамер прагне знайти спільне і відмінне між філософією та літературою. Спільним для них є те, що вони використовують ресурси мови; але це використання принципово різниться. Література використовує образи та метафори; філософія – поняття та логічні конструкції. Проте філософія та література мають одну мету – розкрити буття людини. Тому межа між ними завжди тонка. Вона є результатом інтерпретації.

Чи згодні ви з думкою Г. Гадамера? Якщо так, то які його аргументи ви поділяєте; якщо ні, то які аргументи ви можете навести на власну користь?

Порівнюючи «уяву» і «сприйняття», Ж. П. Сартр стверджує, що вони є антиподами. Оскільки головною функцією уяви є дистанціювання від матеріального світу, тобто «дереалізація дійсності», то уява виключає будь-яке сприйняття.

М. Дюфренн, навпаки, наполягає на тому, що вони є корелятивними. Хоча уява віддаляє нас від матеріального світу, вона також створює інший світ – світ фантазії, емоції і почуття. Отже, уява не стільки виключає, скільки стимулює наше сприйняття.

Яка з цих позицій вам імпонує? Аргументуйте свою думку.

Дата добавления: 2015-05-24