Погляду теорії електролітичної дисоціації

Кислоти, основи, амфотерні гідроксиди і солі з

При дисоціації будь-якої кислоти утворюються йони Гідрогену. Тому всі спільні властивості водних розчинів кислот можна пояснити присутністю гідратованих йонів Гідрогену.

Теорія електролітичної дисоціації визначає кислоти як електроліти, які дисоціюють в розчинах з утворенням йонів Гідрогену.

Оскільки спільним для всіх розчинів основ є присутність в них гідроксид-йонів, то носієм основних властивостей є гідроксид-йон. Тому з погляду теорії електролітичної дисоціації основи – це електроліти, що дисоціюють в розчинах з відщепленням гідроксид-йонів.

Амфотерні гідроксиди (амфоліти) мають властивості і основ, і кислот, тому взаємодіють з утворенням солей і з кислотами, і з лугами.

Явище амфотерності пояснюється тим, що в молекулах амфотерних електролітів міцність зв’язку між металом і Оксигеном мало відрізняється від міцності зв’язку між Оксигеном і Гідрогеном. Дисоціація цих молекул можлива по місцях розриву обох зв’язків:

L L .

Солі – це електроліти, які дисоціюють на основні і кислотні залишки. Таких йонів, які б були спільними для всіх солей, немає. Тому солі не мають спільних властивостей. Нормальні солі дисоціюють в одну ступінь:

Кислі і основні солі дисоціюють ступінчасто:

I ст.

ІІ ст. L

І ст.

ІІ ст. L

Подвійні солі, молекули яких складаються з йонів двох різних металів і кислотного залишку, дисоціюють в одну ступінь:

Дата добавления: 2015-05-24