Побутові хімікати, мило, СМЗ, розчинники

Косметика, парфуми, розчинники, ліки, харчові добавки, пестициди (препарати для сільського господарства), засоби побутової хімії — це все хімікати. Повний облік та оцінювання якості хімікатів ніколи не проводилися. Щороку до торгівлі надходять одна-дві тисячі нових назв хімікатів, більшість яких не проходять попередньої апробації й не отримують оцінювання к можливого впливу на довкілля. Дані, необхідні для повного оцінювання впливу на довколишнє середовище, здоров'я людей, охоплюють усього 10% пестицидів, 18% ліків, 80% хімічних речовин, що використовуються у торгівлі та технологічних процесах, не перевірено всебічно на токсичність.

Вищі кислоти – це карбонові кислоти, молекули яких містять 10 і більше атомів Карбону. Серед них найважливішими є насичені кислоти – пальмітинова С₁₅Н₃₁СООН і стеаринова С₁₇Н₃₅СООН, а також ненасичена олеїнова С₁₇Н₃₃СООН. Ці кислоти раніше добували тільки з рослинних і тваринних жирів, тому їх ще називають жирними кислотами.
Пальмітинова і стеаринова кислоти – тверді речовини, а олеїнова – рідина. Сполуки практично не розчиняються у воді.
Хімічні властивості вищих карбонових кислот, як і нижчих кислот, зумовлені насамперед наявністю
функціональної групи – СООН. Вищі карбонові кислоти дуже слабкі; вони реагують з лугами й спиртами.
Олеїнова кислота є ненасиченою сполукою і тому здатна вступати реакції приєднання з галогенами, галогеноводнями тощо. Реагуючи з воднем, вона перетворюється на стеаринову кислоту:
Крім того, олеїнова кислота може окислюватися калій перманганатом та іншими окисниками.
Вищі карбонові кислоти добувають гідролізом природних жирів, а також окисненням високомолекулярних
вуглеводнів нафти.

Мила.

Широкого застосування набули солі жирних кислот – мила. Натрієві солі є твердими речовинами, а
калієві – рідкими. Їхні аніони містять від 10 до 20 атомів Карбону. (Якщо атомів Карбону в аніоні солі
менше 10, то сполука не виявляє мийної дії, а якщо більше 20, то сіль практично нерозчинна в воді.)
Мило виробляли вже із середніх віків. Традиційний процес миловаріння полягає в нагріванні жирів із лугом
до утворення однорідної тягучої рідини. При добавлянні до неї насиченого розчину кухонної солі розчинність мила зменшується, воно виділяється з розчину і спливає на поверхню. Цей процес називається висолюванням. Мило збирають і заповнюють ним форми, де воно твердне.
Інший спосіб виготовлення мила полягає в дії лугу або соди на жирні кислоти:

Мийна дія мила полягає у відокремленні частинок бруду, наприклад від поверхні тканини, й утворенні
емульсії чи суспензії. Розглянемо, як це відбувається.
Потрапляючи у воду, мило розчиняється і зазнає неповного гідролізу:

Аніон карбонової кислоти складається із двох частин – полярної (-СООН^-) і неполярної (наприклад, С₁₇Н₃₅-).
Неполярна (гідрофобна) частина аніона контактує із жировою складовою забруднення, а полярна
(гідрофільна) залишається у воді, сполучаючись з її молекулами водневими зв’язками (як показано на
малюнку нижче). Луг сприяє відокремленню частинок жирових забруднень від шкіри або тканини та їх
подрібненню, а аніони кислоти – утворенню піни, в якій ці часточки утримуються.

Мила належать до поверхнево-активних речовин(скорочено - ПАР). Це група органічних сполук, які містять полярні(гідрофільні) групи атомів різного складу і неполярні (гідрофобні) вуглеводневі ланцюги з більш ніж десятьма атомами Карбону.
Усі ПАР сприяють швидкому змочуванню водою забруднених поверхонь, відокремленню від них часточок бруду і переходу їх у розчин.
Використання мила має певні недоліки. Луг, який утворюється під час гідролізу, роз’їдає тканини, руйнує барвники. Мило втрачає свої властивості у твердій воді, бо йони Кальцію і Магнію, що містяться в ній, утворюють з аніонами жирних кислот малорозчинні солі:

Синтетичні мийні засоби.
Нині мила все більше витісняються синтетичними мийними засобами (скорочено - СМЗ), або детергентами, які позбавлені вищезгаданих недоліків. Основу СМЗ становлять поверхнево-активні речовини; у них є також різні добавки вибілювачі (хімічні, оптичні), ароматизатори, пом’якшувачі води, антистатики, дезінфікуючі речовини тощо. СМЗ здебільшого містять кілька поверхнево-активних речовин, які за властивостями доповнюють одна одну. Вміст ПАР різних типів у цих засобах сягає в середньому 35% за масою.

Дата добавления: 2015-05-24