Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства

Необхідність аналізу ліквідності балансу виникає в умовах ринкових відносин через посилення конкурентної боротьби, фінансові обмеження та безумовну необхідність оцінки кредитоспроможності підприємства. Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у грошову форму збігається з терміном погашення зобов'язань. Ліквідність активів є елементами, які формують поняття «ліквідність балансу». Але чим менше потрібно часу, щоб даний вид активів прийняв грошову форму, тим вища його ліквідність. Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні засобів по активу, згрупованих відповідно до ступеня їх ліквідності і розміщених у порядку зменшення ліквідності, із зобов'язаннями за пасивами, згруповани­ми за строками їх погашення і розміщеними в порядку збільшення строків.

Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворен­ня на грошові засоби, активи підприємства розподіляються за та­кими групами:

Ø найбільш ліквідні активи (А 1) - до них відносяться усі статті грошових засобів підприємства і надійні короткострокові фінансові вкладення (цінні папери);

Ø швидко реалізовані активи (А 2) - дебіторська заборгованість та інші оборотні активи. Підсумок цієї групи одер­жується відніманням від підсумку розділу II активу величини найбільш ліквідних і повільно реалізованих активів. Також бажано, використовуючи дані бухгалтерського обліку, відрахувати витрати, не перекриті засобами фондів і цільового фі­нансування, та розрахунки з робітниками за одержаними ними позиками.

Витрати, не перекриті засобами фондів і цільового фінансування, а також перевищення суми розрахунків з робітниками за одержаними ними позиками над сумою позик банку для робіт­ників і службовців являють собою іммобілізацію оборотних засобів (частина перевищення розрахунків над позиками бан­ку, зумовлена видачею позик робітникам за рахунок засобів спеціальних фондів підприємства, коригується при відрахуванні іммобілізації з величини джерел власних засобів). У разі виявлення в результаті внутрішнього аналізу іммобілізації по статтях інших дебіторів та інших активів на ЇЇ величину також зменшується підсумок активів;

Ø повільно реалізовані активи (А 3) - статті розділу II ак­тиву «Запаси», а також статті «Довгострокові фінансові інвестиції з розділу І активу балансу.

Щоправда, може виникнути запитання щодо включення (не включення) до цієї групи суми витрат майбутніх періодів (розділ III активу). Сума витрат майбутніх періодів може бути включена до цієї групи у випадку, якщо термін її погашення не перевищує 12 календарних місяців;

Ø важко реалізовані активи (А 4) - статті розділу І активу балансу «Необоротні активи», за винятком статей, включених до попередньої групи.

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати:

Ø найбільш термінові зобов'язання (П 1) - до них належать кредиторська заборгованість (статті розділу IV пасиву балансу «Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги»), а та­кож «Поточні зобов'язання за розрахунками»;

Ø короткострокові пасиви (П 2) - короткострокові кредити та поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;

Ø довгострокові пасиви (П 3) - довгострокові зобов'язання (розділ III пасиву), а також розділ II пасиву «Забезпечення наступних витрат і платежів»;

Ø постійні пасиви (П 4) - статті розділу І пасиву балансу «Власний капітал», а також розділ V «Доходи майбутніх періодів». Для збереження балансу активу й пасиву підсумок цієї групи зменшується на суму іммобілізації оборотних засобів за статтями розділу II активу.

Для визначення ліквідності балансу необхідно зіставити під­сумки наведених даних по активу й пасиву. Баланс вважається абсолютно ліквідним, коли має місце така ситуація:

А 1 П І

А 2 П 2

А З П З

А 4< П 4

У деяких підручниках, монографіях автори стверджують, що баланс є абсолютно ліквідним у тому разі, коли в усіх чотирьох групах активи перевищують пасиви. Проте це не обов'язково. Четверта група є «балансуючою» і водночас має глибоке економічне значення: виконання балансу свідчить про дотримання мінімальної умови фінансової стійкості - наявність у підприємства власних оборотних коштів. Врешті, коли одна або кілька нерівностей системи мають протилежний знак, баланс деякою мірою відрізняється від абсолютного.

Порівняння підсумків по активу й пасиву для третьої та четвертої груп відображають співвідношення платежів і надходжень у відносно віддаленому майбутньому. Аналіз, проведений за такою схемою, достатньо повно відображає фінансовий стан з погляду можливостей своєчасного проведення розрахунків.

Використовуючи правило зростаючої ліквідності, необхідно розрізняти три рівні платоспроможності:

Ø грошовий;

Ø розрахунковий;

Ø ліквідний.

Коефіцієнт грошової платоспроможності (К_{г.п .}) визначається відношенням суми залишків за статтями коштів та їх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до суми залишків за непогаше­ними кредитами та поточної кредиторської заборгованості. Запишемо цю формулу по рядках балансу:

, (7.1)

де ряд. 230 ф. 1 - грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті; ряд. 240 ф. 1 - грошові кошти та їх еквіваленти в іноземній валюті;

ряд. 220 ф. 1 - поточні фінансові інвестиції;

ряд. 620 ф. 1 - поточні зобов'язання.

Під час аналізу може виникнути запитання щодо включення (не включення) до знаменника цього відношення суми доходів майбутніх періодів (ряд. 630 ф. 1 - доходи майбутніх періодів). У будь-якому разі зі значення ряд. 630 до знаменника цієї фор­мули потрібно включити лише ту суму, яка стосується періодів, що не перевищують 12 календарних місяців з дати складання балансу.

За даними нашого балансу визначаємо коефіцієнт ліквідної платоспроможності на початок і кінець періоду та порівнюємо їх.

;

.

Дані свідчать про те, що коефіцієнт грошової платоспроможності на кінець року знизився, на підприємстві недостатній залишок грошових коштів (значення цього коефіцієнта повинно бути не менше ніж 0,2).

Коефіцієнт розрахункової платоспроможності (К_{р.п .}) визначається відношенням суми залишків за статтями коштів та їх елементів, поточних фінансових інвестицій, дебіторів, товарів і готової продукції до суми залишків за непогашеними короткостроковими кредитами та поточної кредиторської заборгованості.

, (7.2)

де ряд. 260 ф. 1 - оборотні активи.

Значення цього коефіцієнта на початок і кінець періоду необхідно порівняти між собою. Слід зауважити, що коефіцієнт роз­рахункової платоспроможності завжди значно вищий за коефіці­єнт грошової платоспроможності, тому що в чисельнику крім грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень враховуються й інші ліквідні активи. Щодо включення (не включення) до знаменника цієї формули суми доходів майбутніх періодів, а до чисельника - витрат майбутніх періодів, то вони можуть бути включені лише в тому разі, якщо термін їх погашення не перевищує 12 календарних місяців.

Виходячи з даних балансу, одержимо коефіцієнт розрахункової платоспроможності:

на початок періоду

;

на кінець періоду

.

Одержані дані свідчать, що коефіцієнт розрахункової пла­тоспроможності на початок періоду був вищим - це позитивне явище, тому що на підприємстві ліквідних активів було більше, ніж поточних зобов'язань, і є можливість ними значно краще маневрувати й швидше перекривати поточні зобов'язання. Проте на кінець періоду відбувається зменшення цього коефіцієнта, і підприємству треба знаходити причини цього. Взагалі одна з головних причин такого становища - це збільшення кредиторської заборгованості. В нашому випадку зрос­ли суми кредитів, а також збільшилися поточні зобов'язання за іншими статтями.

Коефіцієнт ліквідної платоспроможності (К_л.п.) визначається відношенням загальної суми оборотних активів і витрат майбут­ніх періодів до загальної суми зобов'язань і доходів майбутніх періодів:

(7.3)

де ряд. 270 ф. 1 - витрати майбутніх періодів;

ряд. 480 ф. 1 - довгострокові зобов'язання;

ряд. 630 ф. 1 - доходи майбутніх періодів.

Для підприємства цей коефіцієнт буде більшим за одиницю.

За нашим балансом коефіцієнт ліквідної платоспроможності на початок періоду становитиме

;

на кінець періоду

.

Позитивним для підприємства є коефіцієнт ліквідної плато­спроможності на початок і кінець періоду, але на кінець періоду він зменшився, що є причиною збільшення довгострокових і по­точних зобов'язань, а також підвищення доходів майбутніх пе­ріодів.

На практиці часто розраховується коефіцієнт критичної лік­відності (допоміжний коефіцієнт покриття, К_кр.л). Він визнача­ється як відношення величини оборотних (поточних) активів за мінусом запасів і незавершеного виробництва до величини поточ­них зобов'язань:

, (7.4)

де ряд. 100 ф. 1 - виробничі запаси;

ряд. 110 ф. 1 - тварини на вирощуванні та відгодівлі;

ряд. 120 ф. 1 - незавершене виробництво;

ряд. 130 ф. 1 - готова продукція;

ряд. 140 ф. 1 - товари.

Позитивним для підприємства буде, коли цей показник дорів­нює або більший за одиницю.

За даними нашого балансу розрахуємо (див. табл. 7.4):

на початок періоду

;

на кінець періоду

.

На практиці не часто буває, коли цей коефіцієнт дорівнює одиниці. Тому можна задовольнитися результатом 0,9. На кінець періоду виникає загроза потрапити у скрутне фінансове стано­вище через низьколіквідні активи.

Якщо до складу ліквідних засобів включити запаси і витрати (за мінусом витрат майбутніх періодів), то одержимо коефіцієнт поточної ліквідності (К_п.л), або, як його часто називають, коефі­цієнт покриття. Він розраховується як відношення вартості всіх оборотних (мобільних) засобів підприємства до величини поточ­них зобов'язань.

(7.5)

де О₃ - сума оборотних засобів;

К_ф.з - поточні зобов'язання.

Коефіцієнт поточної ліквідності висвітлює платіжні можли­вості підприємства за умови не тільки своєчасних розрахунків з дебіторами і сприятливої реалізації готової продукції, а й продажу у разі необхідності інших матеріальних оборотних за­собів.

Рівень коефіцієнта поточної ліквідності залежить від галузі виробництва, тривалості виробничого циклу, структури запасів і витрат та інших факторів. Нормальним для нього вважається об­меження К_л.п 2. Коефіцієнт поточної ліквідності характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період середньої тривалості одного обороту всіх оборотних засобів.

Аналіз ліквідності балансу можна оформити у вигляді табл. 7.6. У колонках 2, 3, 5, 6 наводяться підсумки груп активу й пасиву, розраховані на початок і кінець звітного періоду; у колонках 7 та 8 - абсолютні величини платіжних надлишків або нестач на по­чаток і кінець звітного періоду; у колонках 9 та 10 - відповідно їх величини у відсотках до підсумків груп пасиву.

Виходячи з даних табл. 7.6, необхідно зазначити, що за звітний рік явною є нестача самих ліквідних активів на кінець періоду для покриття найтерміновіших зобов'язань. Вона становить 702 тис. грн. (1114 > 412). Але на кінець періоду під­приємство очікує від дебіторів надходжень, які перебільшують короткострокові пасиви на 670 тис. грн. (380 < 1050). Повільно реалізовувані активи (тобто «Запаси») більші від довгостроко­вих пасивів на кінець періоду на 3284 тис. грн. Як на початок періоду, так і на кінець значно менше постійних пасивів (від­повідно -3344 та -3252).

Зіставлення підсумків першої групи по активу й по пасиву, тобто А 1 і П 1 (строки до 3 місяців), відображають співвідношен­ня поточних платежів та надходжень. Порівняння підсумків дру­гої групи по активу і пасиву, тобто А 2 і П 2 (термін від 3 до 6 мі­сяців), відображають тенденцію збільшення або зменшення поточної ліквідності в найближчому майбутньому.

При цьому нестача засобів по одній групі активів компенсується їх надлишком по іншій групі, хоча компенсація при цьому має місце лише при вартісному виразі, оскільки в реальній платіж­ній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.

Дата добавления: 2015-05-24