Ситуація 7

Ситуація 6

Ситуація 5

У практиці роботи учителів мови і математики широко використовують коментоване письмо. Важливо розпочина­ти його з 1-го класу.

Урок математики у 1-му класі. На дошці приклади на додавання і віднімання.

— Веди, Сергійку!

— Пишу 5, пишу "плюс", пишу 2, лічу: ставлю указочку на цифру 5, додаю 2 (один, два), вийде 7, пишу 7.

— Веди, Наталко!

— Пишу 10, пишу "мінус", пишу 8, пишу "вийде" 1 — це 8 і 2, 8 віднімаємо, лишається 2, пишу 2.

Урок української мови. Вправи на формування умінь і навичок правопису відмінкових закінчень іменників дру­гої відміни в родовому відмінку.

— Марічко, коментуй! Читаю речення: "У кінці листо­пада ми пішли до лісу, але не побачили листопаду".

— Пишу "у" (на початку речення, коли наступне слово починається на приголосну, вживаємо прийменник "у"); пишу "кінці"; пишу "листопада" (закінчення а — міра часу); пишу "ми", пишу "до лісу" ("до" окремо — прийменник), ставлю кому (перед а, але завжди ставиться кома); пишу "не" (окремо: частку не з дієсловами пишуть окремо); пишу "побачили", пишу "листопаду" (закінчення "у" — назва процесу).

1. Проаналізуйте ефективність застосування прийомів коментованого письма.

2. Що забезпечує коментоване письмо з погляду реалі­зації завдань навчання?

У шкільному курсі фізики учні важко запам'ятовують назви кольорів, на які розкладається спектр світла, а також порядок їх розміщення. Тому дидактики століття пропону­ють учням запам'ятати вислів: "Каждый охотник желает знать, где сидят фазаны".

1. У чому полягає сутність такого прийому?

2. Проаналізуйте його сутність з психологічного по­гляду.

Виклад матеріалу великими блоками (тема, розділ) дає можливість краще його осмислити, усвідомити його логічні взаємозв'язки там, де раніше були лише окремі теореми, правила, параграфи. Учневі надається можливість побачи­ти всю дорогу, а не частину її, дізнатися, що чекає попереду.

Ось як іде робота над новим матеріалом за новою мето­дикою. Перший етап — розгорнуте образно-емоційне пояс­нення вчителем відібраних для уроку параграфів. Другий етап — стислий виклад навчального матеріалу за опорним

плакатом (збільшена копія аркуша з опорними сигналами), озвучування, розшифровка закодованих за допомогою різно­манітних символічномовних понять і логічних взаємозв'яз­ків між ними. Третій етап — вивчення опорних сигналів, які одержує кожен учень і включає їх у свої альбоми. Чет­вертий — робота з підручником і аркушем опорних сиг­налів у домашніх умовах. П'ятий — письмове відтворення опорних сигналів на наступному уроці. Шостий — відповіді за опорними сигналами (письмові й усні: тихі, магнітофонні, за аркушами взаємоконтролю і т. д.). Сьомий — постійне повторення й поглиблення раніше вивченого матеріалу (організація взаємодопомоги — "педагогічний десант" — не тільки між однокласниками, а й між старшими і молод­шими дітьми). Таким чином, існує сім етапів роботи над теоретичним матеріалом. Глибоке розуміння теоретичних питань викликає бажання випробувати свої сили в дії, а час, заощаджений завдяки сконцентрованому вивченню теорії, дає змогу збільшити кількість розв'язуваних задач, розгля­нути (детально, всебічно) їх типи, можливі шляхи розв'я­зання.

При знанні теорії після перших успішних дослідів з'яв­ляється смак до самостійної роботи. Цікаво робити те, що вмієш. Відмінне знання теорії — крила для максимальної реалізації здібностей кращих учнів, перевірка сил у різно­манітних нестандартних творчих завданнях. Для тих же, хто мислить не так жваво, нова методика вивчення й закріп­лення матеріалу — основа успішного просування вперед*.

1. У чому полягає сутність "навчання великими бло­ками" порівняно з "навчанням малими порціями"?

2. В яких класах доцільно організовувати навчання "ве­ликими блоками"?

Дата добавления: 2015-05-24